Постанова № 32051603, 20.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа№ 924/318/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - не з'явилися

від відповідача - не з'явилися

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» на рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2013 року (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»

про стягнення 37 250,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (далі - відповідач) про стягнення 35 478,00 грн. боргу за виконані роботи по договору № 23.04.11/31 від 23.05.2011 року, 355,80 грн. інфляційних втрат та 1417,17 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.04.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі - Холдінг» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 35 478 грн. основного боргу, 825,23 грн. річних, 1676,73 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2013 року повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.06.2013 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання призначене на 20.06.2013 року представники позивача та відповідача не з'явилися.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від представника відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у звязку з перебуванням уповноваженого представника у відряджені.

Колегія суддів розглянувши дане клопотання, не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, зважаючи на те, що чинне законодавство України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи, лише певним представником, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між ФОП ОСОБА_2 (виконавець) та ТОВ «Стіомі-Холдінг» (замовник) виникли на підставі укладеного 23.05.2011 року договору № 23.04.11/31 на виконання сільськогосподарських робіт.

Предметом даного договору є те, відповідач доручив, а позивач зобов'язався власними силами та засобами виконати сільськогосподарські роботи, визначені в Специфікації, а відповідач - прийняти роботу та оплатити її на умовах, визначених договором.

Відповідно до Специфікації (додаток №1 до договору) позивач зобов'язувався виконати роботи - дискування Трактором Т-150 К+УДА 4,5-20, вартістю робіт 90 грн./га без ПДВ.

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що замовник приймає роботу та підписує акти виконаних робіт.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання укладеного сторонами договору позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи по договору № 23.04.11/31 від 23.05.2011 року на загальну суму 35 478, 00 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін без зауважень акти виконаних робіт від 20.10.2011 року.

Умовами п. 5.1 договору визначено, що замовник розраховується за фактично виконаний обсяг робіт, та за розцінками, визначеними в Специфікації, після підписання Актів виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця, на підставі виставлених рахунків.

Проте, відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплату за виконані сільськогосподарські роботи у зв'язку з чим, позивачем 11.05.2012 року на адресу відповідача була надіслана претензія вих. № 1/11/05, в якій позивач просить сплатити на рахунок останнього заборгованість у розмірі 35 478,00 грн., яка отримана відповідачем 15.05.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, відповіді на зазначену вимогу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» не надійшло, зобов'язання щодо повної оплати наданих послуг у строк та в порядку визначеному законодавством відповідачем не виконано.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки позивачем було виконано роботи на суму 35 478,00 грн., а відповідач в порушення умов п. 5.1 договору та наведених норм законодавства свої зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35 478,00 грн.

Враховуючи порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача крім суми основного боргу також 355,80 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2011 року по січень 2013 року включно та 1417,17 грн. 3% річних за період з 01.11.2011 року по 01.03.2013 рік.

З розрахунку позивача вбачається, що строк оплати робіт за актами від 20.10.2011 року по договору № 23.04.11/31 настав 01.11.2011 року.

Проте, умовами п. 5.1 договору № 23.04.11/31 визначено, що замовник розраховується за фактично виконаний обсяг робіт, та за розцінками, визначеними в Специфікації, після підписання Актів виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця, на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В якості вимоги в порядку ст. 530 ЦК України, суд приймає претензію за вих. № 1/11/05 від 11.05.2012 року, отриману відповідачем 15.05.2012 року.

Оскільки, умова застосування відповідальності у вигляді інфляційних втрат та річних у даному випадку пов'язується з моментом пред'явлення вимоги про їх сплату, строк оплати відповідачем вартості виконаних робіт настав не раніше 22 травня 2012 року, а прострочення відповідачем свого зобов'язання - з 23 травня 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується. Аналогічна позиція викладена в роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 року № 02 5/223 «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції».

Так, за даними Державного комітету статистики України у травні, червні, липні, серпні, листопаді 2012 року та у лютому 2013 року зафіксовані наступні індекси інфляції: 99,7, 99,7; 99,8, 99,7, 99,9, 99,9, тобто зафіксовано дефляцію.

Отже, оскільки за період з 23.05.2012 року по 10.03.2013 року сукупний індекс інфляції був менше одиниці, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Водночас, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % у розмірі 825,23 грн. за період з 23.05.2012 року по 01.03.2013 року.

Посилання апелянта на те, що договір на виконання сільськогосподарських робіт № 23.04.11/31 від 23.05.2011 року є недійсним оскільки договір з боку відповідача підписаний ТОВ «Стіомі-Холдінг» в особі в.о. генерального директора ОСОБА_3, який не мав повноважень підписувати договір колегією суддів до уваги не приймається оскільки вказаний договір не оспорювався, позивачем були виконані роботи, а відповідачем прийняті без зауважень, про що свідчать акти виконаних робіт від 20.10.2011 року.

Крім того, визнання договору недійсним з підстав зазначених апелянтом не звільняє його від сплати боргу, оскільки надані позивачем послуги прийняті відповідачем.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2013 року у справі № 924/318/13-г не підлягає скасуванню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2013 року - без змін.

Матеріали справи № 924/318/13-г повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.