Рішення № 32051468, 21.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8077/13 21.06.13За позовом Комунального підприємства «Фармація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Термобудмонтаж»

про стягнення 22793,44 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Нескей І.Г. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство «Фармація» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Термобудмонтаж» (далі - Відповідач) заборгованості та штрафних санкцій за Договором від 01.11.2011 про відшкодування витрат за споживання теплової енергії у вигляді опалення та гарячого водопостачання, всього в сумі 19 328,52 грн., з яких 18930,42 грн. основного боргу, 82,27 грн. інфляційних та 315,83 грн. 3% річних.

Заявою № 1448/04/07 від 06.06.2013 Позивач збільшив заявлені позовні вимоги та заявляє до стягнення з Відповідача 22793,44 грн., з яких 22397,53 грн. основного боргу та 395,91 грн. 3% річних. Дана заява судом приймається до розгляду, та отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 №01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, всупереч умовам укладеного договору, взяті на себе зобов'язання виконав не в повному обсязі, та не відшкодував Позивачу передбачені договором витрати за споживання теплової енергії згідно рахунків: № 340 від 29.02.2012, № 2297 від 30.11.2012, № 2460 від 31.12.2012, № 153 від 31.01.2013, № 318 від 28.02.2013 та № 528 від 30.04.2013, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, та ухвала суду про відкладення розгляду справи, були надіслані на поштову адресу Відповідача, зазначену в позовній заяві та згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Основний абонент) та Відповідачем (Субабонент) було укладено договір від 01.11.2011 про відшкодування витрат за споживання теплової енергії у вигляді опалення та гарячого водопостачання (далі - Договір), за умовами якого Позивач на підставі договору з енергопостачальником (ЗАТ «Екостандарт») зобов'язався сплачувати за спожиту Відповідачем теплову енергію у вигляді опалення та гарячого постачання згідно з діючими тарифами, які затверджені належним чином.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору, Позивач після отримання та сплати рахунку енергопостачальника повинен визначити частину спожитої теплової енергії Відповідачем та пред'явити рахунок для компенсації його витрат. Позивач зобов'язався надавати Відповідачу копії сплачених рахунків, отриманих від енергопостачальника.

За умовами п. 2.3. Договору на Відповідача покладено обов'язок потягом п'яти робочих днів з дня одержання рахунку-фактури від Позивача, але не пізніше 28 числа наступного за розрахунковим, розрахуватися за спожиту теплову енергію відповідно до зайнятої площі в 132,40 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-В, за діючими тарифами на час оплати.

На виконання вищевказаних умов Договору Позивачем було виставлено Відповідачу наступні рахунки по відшкодуванню витрат за спожиту теплову енергію у вигляді опалення та гарячого водопостачання:

- рахунок № 340 від 29.02.2012 на суму 8458,40 грн.;

- рахунок № 2297 від 30.11.2012 на суму 2037,52 грн.;

- рахунок № 2460 від 31.12.2012 на суму 3224,18 грн.;

- рахунок № 153 від 31.01.2013 на суму 2922,40 грн.;

- рахунок № 318 від 28.02.2013 на суму 2287,92 грн.;

- рахунок № 528 від 30.04.2013 на суму 3467,11 грн.;

всього на загальну суму 22397,53 грн.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав та не оплатив вищенаведені виставлені йому рахунки.

Отже, факт наявності у Відповідача заборгованості в сумі 22397,53 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований.

Відтак, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 22397,53 грн. є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що за наведені Позивачем періоди нарахування, є вірними наступні суми:

Сума боргу (грн..)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів8458.4028.03.2012 - 28.12.20122763 %191.8810495.9229.12.2012 - 28.01.2013313 %26.7413720.1029.01.2013 - 28.02.2013313 %34.9616642.501.03.2013 - 28.03.2013283 %38.3018930.4229.03.2013 - 28.05.2013613 %94.9122397.5329.05.2013 - 06.06.201393 %16.57Отже, обґрунтованою є сума 3% річних в розмірі 403,36 грн.

Разом з цим, оскільки суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог і не має права стягувати суму більшу, ніж заявлена, то суд стягує заявлений Позивачем розмір 3% річних в сумі 395,91 грн., оскільки обрахований судом розмір 3% річних є більшим, ніж заявлений Позивачем до стягнення.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відтак, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Термобудмонтаж» (м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 35, квартира 174; ідентифікаційний код 33299946) на користь Комунального підприємства «Фармація» (м. Київ, вул. Івана Франка, 38-Б; ідентифікаційний код 05415852) 22397 (двадцять дві тисячі триста дев'яносто сім) грн. 53 коп. основного боргу, 395 (триста дев'яносто п'ять) грн. 91 коп. 3% річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.2013

Суддя Сташків Р.Б.