Постанова № 32050556, 25.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3271/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,

при секретарі - Шулик Н.І.,

за участю:

представника позивача - Белько І.В.,

представника відповідача - Овсяника О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Полтавазв'язокбуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2013 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Полтавазв'язокбуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 19 837,50 грн та пені в розмірі 194,53 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ", а саме в 2012 році підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 19 837,50 грн та пені у розмірі 194,53 грн у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що протягом січня-липня 2012 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ПП "Полтавазвязокбуд" становила 7 осіб, що свідчить про те, що у підприємства відповідача відсутній був обов'язок щодо самостійного розрахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та забезпечення їх працевлаштування відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". До того ж вказував на те, що оскільки протягом серпня - грудня 2012 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ПП "Полтавазвязокбуд" становила більше ніж 8 осіб, підприємством відповідача протягом даного терміну до Полтавського міського центру зайнятості направлялись звіти по формі № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" із заповненням графи 15 (наявність вільних робочих місць для інвалідів). З огляду на дані обставини стверджував, що підприємством відповідача не було порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі -Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Частиною другою статті 19 вищезазначеного Закону регламентовано, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 31.01.2007 №70 затверджений, зокрема, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Вказаний Порядок визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 даного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/101/2092), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2012 рік становила 12 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 476 100,00 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 39 675,00 грн. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) - 0 особа, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (рядок 03) - 1 особа (а.с.9).

Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів встановлено, що звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік поданий відповідачем, заповнено з порушенням вимог Порядку заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів та частини 4статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: відомостей графи 6 "сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів".

Відповідно до підпункту 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. №286 (далі - інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 30.11.2005 р. за № 1442/11722 "середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовуванням середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у звітному періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Частиною третьою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею ж 18 встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, нормами цієї статті встановлені конкретні обов'язки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, установ, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю /далі по тексту - роботодавців/ стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, виконання яких роботодавцями презумує виконання їх обов'язку щодо самостійного працевлаштування інвалідів, встановленого частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ". А, оскільки працевлаштування інвалідів роботодавцями неможливе без відповідного волевиявлення інвалідів, то норми статті 18 також визначають, хоч і опосередковано, обов'язок інвалідів звернутися з метою працевлаштування або до роботодавців безпосередньо, або до центру зайнятості. В свою чергу альтернативний спосіб реалізації прав інвалідів на працевлаштування зумовлює обов'язок роботодавців звітувати до центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення " формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій ", яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення " (чинного на час виникнення спірних правовідносин) подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.

У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

З огляду на викладене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця -про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобов'язаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " згідно якої рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Надаючи оцінку твердженням відповідача про те, що протягом січня-липня 2012 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ПП "Полтавазвязокбуд" становила 7 осіб і що у підприємства відповідача відсутній був обов'язок щодо самостійного розрахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та забезпечення їх працевлаштування відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" протягом даного терміну суд виходить з наступного.

З наявних у матеріалах справи копій звітів ПП "Полтавазв'язокбуд" про нарахування єдиного внеску за період з січня 2012 року по липень 2012 року встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на даному підприємстві становила: за січень 2012 року- 0 осіб; за лютий 2012 року-2 особи; за березень 2012 року- 3 особи; за квітень 2012 року-11 осіб;за травень 2012 року- 12 осіб; за червень 2012 року-12 осіб; за липень 2012 року-12 осіб (а.с.28-48). З огляду на дані факти суд погоджується з твердженням позивача, що протягом січня-березня 2012 року у підприємства відповідача відсутній був обов'язок щодо самостійного розрахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та забезпечення їх працевлаштування відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", але враховуючи той факт, що протягом наступних місяців середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ПП "Полтавазвязокбуд" становила більше ніж 8 осіб підприємство відповідача мало щомісяця подавати звіти до центру зайнятості за формою 3-ПН "про наявність вакансій" із заповнення графи 15.

Із листа Полтавського міського центру зайнятості від 29.05.2013 № 05-1817 (а.с. 11) слідує, що протягом 2012 року ПП "Полтавазв'язокбуд" звіти за формою 3-ПН "про наявність вакансій" із заповнення графи 15 надавались протягом серпня, вересня, жовтня, листопада та грудня 2012 року (а.с.11).

З огляду на вище викладене, слідує, що протягом 4-х місяців: квітня, травня, червня та липня 2012 року звіти за формою 3-ПН "про наявність вакансій" із заповнення графи 15 ПП "Полтавазв'язокбуд" до центру зайнятості подано не було.

З аналізу норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" слідує, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у статті 18 Закону.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Таким чином, відповідач не в повній мірі вживав необхідні заходи для працевлаштування інвалідів, а саме, не надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, не інформував інші органи про наявність вільних робочих місць для інвалідів протягом 4-х місяців.

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Суд дійшов висновку, що застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені за порушення терміну їх сплати за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів є обґрунтованим та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідача в 2012 році працювало 12 працівників, фонд оплати праці у вказаному році складав 476 100,00 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає: 476 100,00 грн : 12 = 39 675,00 грн.

За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами протягом 4 місяців 2012 року, коли відповідачем не вживалися заходи для працевлаштування 1 інваліда, ПП "Полтавазв'язокбуд" до 15.04.2013 (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 вказаного Закону - до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 6 612,50 грн (39 675,00 грн : 2 : 12 міс х 4 міс) х1 - 0 = 6 612,50 грн).

У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну позивачем було зараховано пеню в сумі 64,80 грн = (6 612,50 грн х 0,02%)х 42 дн).

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Отже, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до частини четвертої статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Полтавазв'язокбуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Полтавазв'язокбуд" (36009, м. Полтава, вул. Яківчанська, буд. 7А, код ЄДРПОУ 37709771) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (36014, м. Полтава, вул. Зигіна, буд. 1, одержувач УДКСУ у м. Полтава Полтавської області, код ЄДРПОУ 38019510, р/р 31218230700002 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019) адміністративно господарські санкції у розмірі 6 612 (шість тисяч шістсот дванадцять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок та пеню у розмірі 64 (шістдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2013 року.

Суддя Ф.Ф. Соколенко