Постанова № 32050510, 20.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 р. Справа №805/8014/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:39

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі судового засідання - Алюніній Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом фізичної особи ОСОБА_1

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції

Донецької області державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 2 грудня 2010 року)

від відповідача: Пашкарьова Г.С. (дов. № 2135/10/10-013 від 13 лютого

2013 року)

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000771741 від 5 березня 2013 року, яким позивачу на підставі пункту 54.3 статті 54 розділу ІІ та пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України визначено податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 6 670,11 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить вбудоване приміщення у багатоквартирному жилому будинку № 66 по пр-ту Перемоги у м. Горлівка Донецької області. Посилаючись на пункт 286.6 статті 286, пункт 287.8. статті 287 Податкового кодексу України позивач зауважував на тому, що оскільки багатоповерховий будинок перебуває у користуванні кількох осіб, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мав визначити зобов'язання з земельного податку із визначенням конкретної пропорційної частки прибудинкової території позивача.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позові, додатково послався на статтю 42 Земельного кодексу України та зазначив, що обчислення земельного податку за відсутності землевпорядної документації є неможливим, просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, в наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що позивач є власником нежитлового вбудованого приміщення, розташованого у м. Горлівка по пр-ту Перемоги, буд. 66. Посилаючись на приписи Закону України "Про плату за землю", якими встановлено платність користування землею, статті 120 Земельного кодексу України, якою встановлено набуття власником об'єкту нерухомого майна права користування земельною ділянкою, на якій воно розміщено, пункт 287.8. статті 287 Податкового кодексу України, наполягав на наявності у позивача обов'язку сплачувати плату за землю. Додатково в наданих запереченнях відповідач послався на правову позицію Верховного суду України щодо набуття особою права на користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на майно, що розташовано на ній, викладеній в постанові Верховного суду України від 24 грудня 2010 року у справі за позовом акціонерного товариства закритого типу «Консул» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень. Відповідач зазначив, що при розрахунку податкового зобов'язання з плати за землю ним використовувалася нормативна оцінка 1 кв. м. землі, надана Управління Держкомзему у м. Горлівка Донецької області та відомості щодо площі належного позивачу вбудованого приміщення.

В судовому засіданні представник відповідача надала пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просила відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 є власником нежитлового вбудованого приміщення у багатоквартирному жилому будинку АДРЕСА_1. Право власності на зазначений об'єкт нерухомості позивач набув на підставі умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщенні від 24 жовтня 2005 року, укладеного із ОСОБА_4 Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за номером 4726. За умовами договору позивач зобов'язався прийняти вбудоване приміщення площею 159,6 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та сплатити за нього обумовлену договором грошову суму.

5 березня 2013 року Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000771741, яким на підставі підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 розділу ІІ та відповідно до пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 6 670,11 грн. (арк. справи 6).

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.72. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 Податкового кодексу України).

Статтею 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1. статті 274 Податкового кодексу України).

Пунктом 286.5. статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Згідно пункту 287.8. статті 278 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно наданого відповідачем розрахунку до податкового повідомлення-рішення податок нарахований за 2011, 2012, 2013 роки шляхом добутку нормативної оцінки 1 кв.м. земельної ділянки (1 396,09 грн.), площі вбудованого нежитлового приміщення, що належить позивачу (159,6 кв. м.) та ставки податку (1%). Використані у розрахунку показники підтверджені наданими відповідачем документами, а саме: 1) листом Управління Держкомзему у м. Горлівка Донецької області № 1/5-1743 від 22 липня 2011 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка 1 кв.м. землі за адресою АДРЕСА_1 при функціональному використанні Кф=2,5 дорівнює 1393,09 грн./кв.м., 2) витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно якого площа належного позивачу приміщення дорівнює 159,6 кв.м., з огляду на що суд дійшов висновку про правомірність здійсненого відповідачем розрахунку земельного податку за податковим повідомленням-рішенням № 0000771741 від 5 березня 2013 року.

Стосовно посилань позивача на статтю 42 Земельного кодексу України та неможливість визначення податкового зобов'язання за відсутності землевпорядної документації суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України. Відповідно до наведених норм до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Зазначені норми спеціальними нормами, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, які мають перевагу над загальними нормами, що регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт.

З огляду на таке, суд дійшов висновку, що обов'язок сплачувати земельний податок виникає з дня фактичного правомірного користування земельною ділянкою, оскільки закон не передбачає звільнення від сплати цього податку землекористувачів у разі відсутності документів, що підтверджують право користування.

Правова позиція стосовно набуття особою права на користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на майно, що розташовано на ній викладена у постанові Верховного суду України від 24 грудня 2010 року у справі за позовом акціонерного товариства закритого типу «Консул» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, яка є обов'язковою відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується визначення обсягу земельної ділянки, то за прямою вказівкою пункту 287.8. статті 287 Податкового кодексу України власник нежитлового приміщення у багатоквартирному жилому будинку сплачує податок за площі приміщеннями (їх частинами). Із врахуванням наявних в матеріалах справи документів, відповідно до яких площа належного приміщення позивачу дорівнює 159,6 кв.м., в суду не вникає сумніву щодо правомірності обчислення відповідачем податку за земельну ділянку, що розташована під цим приміщенням.

Наведене вище свідчить про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000771741 від 5 березня 2013 року та відсутність підстав для його скасування, з огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

З огляду вище викладене, на підставі Податкового кодексу України та на підставі ст.ст. 2-15, 1718, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи ОСОБА_1 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000771741 від 5 березня 2013 року, відмовити повністю.

В судовому засіданні 20 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови у приступності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені троки.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Михайлик А.С.