Рішення № 32048648, 10.06.2013, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 10.06.2013

Справа № 1511/3421/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2013 р. Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Ледньової Т.В.

при секретарі - Пращук А.М.

за участю

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши|розгледівши| у відкритому|відчиненому| судовому засіданні в місті Іллічівську Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності фізичної особи, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

13.07.2012 р. до Іллічівського міського суду Одеської області надійшов зазначений позов (а.с. 3-5), який від час судового розгляду був уточнений (а.с. 36-41).

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в редакції на а.с. 36-41, просить задовольнити слідуючі вимоги:

1. Визнати такими, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, завдають шкоди та принижують честь та гідність ОСОБА_1, відомості, що поширені ОСОБА_2 у скаргах від 09.07.2012 р., 13.07.2012 р., 24.07.2012 р., подані до загальної канцелярії виконавчого комітету Іллічівської міської ради та до МУЖКГ м. Іллічівська, а саме:

- абзаци 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10 скарги від 09.07.2012 р.;

- абзаци 5, 6, 9, 10, 11, 12 скарги від 13.07.2012 р.;

- абзаци 1, 2, 4 скарги від 24.07.2012 р.

2. Зобов'язати ОСОБА_2 в майбутньому утримуватись від заяв, які будь-яким чином принижуватимуть честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 в громадській думці чи думці окремих громадян.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої поширенням недостовірної інформації через подання скарг 09.07.2012 р., 13.07.2012 р., 24.07.2012 р.

4. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті фактичні обставини, що у вищевказаних скаргах ОСОБА_2 поширені неправдиві відомості щодо ОСОБА_1 та членів її родини, які порочать її честь, гідність, ділову репутацію. А саме, в перелічених скаргах міститься наступна неправдива інформація:

- «… ОСОБА_4, ни с того, ни с сего, организовала мою травлю, …открыто заставляла меня уволиться по собственному желанию, мотивируя это тем, что она меня сотрет в порошок»;

- що ОСОБА_1 зловживала своїм службовим становищем, користуючись заступництвом керівників МУЖКГ м. Іллічівська;

- що ОСОБА_1 допустила по відношенню до ОСОБА_2 аморальну поведінку у вигляді нецензурної лайки, різноманітних принизливих образ та погроз;

- «ОСОБА_4 неоднократно хвасталась, что в ГУЖКХ есть люди, которые получают очень большие зарплаты,.. а есть «рабы», такие как я, слесаря, сантехники и другие, которые получают гроши, и мы будем на них пахать, а они «рулить жизнью»;

- «ОСОБА_4. лично мне показала ведомость за июнь или июль 2011 г., в которой … ее зарплата составляет 8700 грн., … в этой ведомости она «пальцем» показывала мне другие очень большие зарплаты руководства ГУЖКХ»;

- що нібито ОСОБА_1 розповіла відповідачці про те, що в кінці 2010 - початку 2011 р.р. МУЖКГ було оштрафовано на 80 тис. грн. за те, що в підпорядкуванні ОСОБА_1 працює її син, і що кошти на оплату штрафу були зібрані за рахунок фонду оплати праці працівників МУЖКГ;

- що нібито ОСОБА_1 хвалилась ОСОБА_2 своєю кримінальною діяльністю, здійсненою за попередньою змовою з іншими працівниками МУЖКГ;

- «ОСОБА_4 неоднократно рассказывала, что «сидит на этой должности» не просто так, а «рулит откатами» и решает свои личные проблемы…, а откаты ОСОБА_4 имеет как проценты от страховок физических и юридических лиц по аренде имущества ГУЖКХ»;

- «…Ранее ОСОБА_4 неоднократно рассказывала, что она свою квартиру по адресу: АДРЕСА_1 незаконно перестроила под офис»;

- що нібито ОСОБА_1 хвалилась ОСОБА_2, що не збирається приводити у відповідність до вимог чинного законодавства документи відносно вказаного офісу та оплачувати комунальні послуги;

- що нібито ОСОБА_1 надавала вказівки начальникам ЖЕД складати акти по всім самочинним будівництвам та направляти приписи.

Позивач вважає, що були порушені вимоги ст.ст. 5, 44, 47, 48 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 23, 270, 275, 277 ЦК України. Крім того, позивач посилається на завдання моральної шкоди, що мало прояв у розладі стану здоров'я, формуванні негативної думки, порушенні нормальних життєвих зв'язків та планів, і оцінює розмір компенсації моральної шкоди, спричиненої поширенням недостовірної інформації через подання вищевказаних скарг, у 10000 грн..

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, посилаючись у виступі в судовому засіданні та в письмових запереченнях (а.с. 20-22) на ті обставини, що звертаючись з заявами та скаргами вона реалізувала своє конституційне право; що мета її звернення - захист порушених трудових прав, припинення правопорушень, а не поширення недостовірної інформації; що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, з'ясувавши обставини справи та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені слідуючі факти та правовідносини.

Копіями скарг ОСОБА_2 від 09.07.2012 р. на ім'я міського голови, керівника МУЖКГ м. Іллічівська (а.с. 9-10, 11-12, 42-43), від 13.07.2012 р. на ім'я керівників міської ради, виконкому (а.с. 44-45), від 24.07.2012 р. на ім'я керівників міської ради, виконкому, а також в адресу прокуратури м. Іллічівська та ДАБК Одеської області (а.с. 46-47) підтверджується наявність в них висловів, приведених позивачем у позовній заяві.

В заяві від 09.07.2012 р.(а.с. 9-10, 11-12, 42-43) ОСОБА_2 просила провести службове розслідування по вказаним нею фактам, захистити її від неправомірних дій з боку ОСОБА_1, підняти їй заробітну плату, заборонити ОСОБА_1 здійсняти корупційні дії.

В заяві від 13.07.2012 р.(а.с. 44-45) ОСОБА_2 просила захистити її від неправомірних дій з боку ОСОБА_1 та заборонити ОСОБА_1 здійснювати корупційні дії.

Згідно скарги від 24.07.2012 р. на а.с. 46-47 ОСОБА_2 просила провести перевірку і у разі підтвердження вказаних фактів накласти на ОСОБА_1 штраф за самочинне будівництво, знести самовільну будівлю у судовому порядку, а також стягнути з ОСОБА_1 штраф, накладений на підприємство за роботу сина ОСОБА_1 у прямому підпорядкуванні позивача, звільнити ОСОБА_1 за грубе порушення трудової дисципліни.

Статтею 10 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини встановлено, що кожна людина має право на свободу виявлення поглядів, це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави. Відповідно до п. 2 вказаної статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно. Європейський Суд з прав людини визначив свободу виявлення поглядів однією з основних умов прогресивного розвитку демократичного суспільства та кожної особи зокрема. З обмеженнями, зазначеними у пункті 2 статті 10 Конвенції, свобода гарантується не лише для позитивно сприйнятих і необразливих висловлювань, але й для таких, що ображають, шокують і хвилюють державу або будь-яку частину її населення. Цього потребують плюралізм, толерантність і відкритість демократичного суспільства. Проте свобода виявлення поглядів та інформації не є абсолютною. Держава може на законних підставах обмежувати цю свободу незалежно від засобів, за допомогою яких погляди були висловлені, а інформація подана відповідно до умов, викладених у пункті 2 статті 10 Конвенції. Будь-яке обмеження є прийнятним лише тоді, коли воно встановлене законом і є необхідним у демократичному суспільстві. Цей критерій визначається в контексті здійснення європейського контролю. Стаття 10 Конвенції передбачає різницю між «інформацією» та «ідеями». З цього випливає, що свобода висловлювань не обмежується фактичними даними, які можна підтвердити (Lingens v Austria A 103 (1986). Вона включає також погляди, критику, припущення. Таким чином, стаття 10 поширюється не лише на «правдиву» інформацію. Особа, що висловила свої погляди, а не факти, не може бути зобов'язана доводити їх правдивість - це є порушенням статті 10 Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України (Thorgierson v Iceland A 239 (1992). Усією своєю практикою Європейський Суд з прав людини довів, що при розгляді справ за статтею 10 він тісно пов'язує фактор «обов'язки і відповідальність» зі стандартом «необхідність у демократичному суспільстві». Наприклад, у справі Гендісайд проти Сполученого Королівства (1976) було запроваджено принципи обов'язкового вивчення «конкретної ситуації, в якій перебуває особа, що використовує своє право на свободу вираження поглядів, а також її обов'язків і відповідальності, що пов'язані з цією ситуацією».

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У зв'язку з чим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією.

Відповідно до ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Способи захисту особистого немайнового права - права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації встановлені ст.ст. 275, 277, 278 ЦК України. Відшкодування моральної шкоди передбачено ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Визначення термінів «недостовірна інформація», «поширення інформації», викладено у ст. 277 ЦК України, п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р.

Суд погоджується з доводами позивача, що ОСОБА_2 поширила вищевказаними скаргами негативну інформацію відносно ОСОБА_1 Ці фактичні обставини визнала і відповідач.

Однак, суд бере до уваги конкретну ситуацію, в якій знаходилась ОСОБА_2 - виникнення трудового спору, особистого конфлікту між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, яка ініціювала притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної, кримінальної відповідальності (а.с. 80, 199, 200, 201).

Наказом № 127- Л п.2 від 09.07.2012 р. бухгалтеру МУЖКГ ОСОБА_2 була оголошена догана за неправильно складені документи для подання позовних заяв та невиконання розпоряджень головного бухгалтера (а.с. 26).

Наказом № 141-Л п.4 від 27.07.2012 р. бухгалтер МУЖКГ ОСОБА_2 була звільнена на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 28.09.2012 р. було задоволено позов ОСОБА_2 до КП «МУЖКГ м. Іллічівська» про визнання протиправним та скасуванням наказу, відшкодування моральної шкоди та судових витрат (а.с. 131-132). Цим рішенням визнано противоправним та скасовано наказ КП «МУЖКГ м. Іллічівська» від 09.07.2012 р. № 127 - Л п.2. Із вказаного рішення слідує, що були встановлені слідуючі факти: Згідно акту від 22.03.2012 р., складеного начальником юридичного відділу ОСОБА_1 та головним бухгалтером ОСОБА_8, ОСОБА_2 відмовилася від підпису у посадовій інструкції бухгалтера з розрахунку квартирної платі (акт складений до того, як вказані особи узгодили цю інструкцію 23.03.2012 р.) За висновком територіальної Державної інспекції з питань праці в Одеській області під час перевірки скарги ОСОБА_2 було встановлено, що до початку роботи КП «МУЖКГ» не ознайомило ОСОБА_2 з колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. За доповідною запискою начальника юридичного відділу Управління ОСОБА_1 від 06.07.2012 р. наводяться відомості про нібито проведення нею в період з 06 по 09.07.2012 р. перевірки документів, які надійшли від ОСОБА_2, внаслідок чого ОСОБА_1 просила начальника відділу кадрів викликати ОСОБА_2 для надання пояснень з приводу допущених порушень. Аналізуючи наказ, який був оспорений, та документи, які стали підставою для його прийняття, суд, який розглядав судовий спір, прийшов до висновку, що ОСОБА_2 фактично притягнута не за порушення, допущені при складанні документів, а за нібито відмову прибути до головного бухгалтера Управління в конкретний час для дачі пояснень щодо цих документів. При цьому КП «МУЖКГ м . Іллічівська» не надано доказів невірного складання ОСОБА_2 документів і взагалі не надано належних та допустимих доказів порушення позивачкою посадових обов'язків, з приводу порушення яких могла бути проведена службова перевірка, та не надав доказів, що така перевірка відносно ОСОБА_2 проводилась.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 06.02.2013 р. було частково задоволено позов ОСОБА_2 до КП «МУЖКГ м. Іллічівська» (а.с. 203-206), а саме: визнано противоправним та скасовано наказ від 16.05.2011 р. № 89 - Л п.1 про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, визнано противоправним та скасовано наказ від 27.07.2012 р. № 141- Л п.4 про звільнення ОСОБА_2, поновлено ОСОБА_2 на посаді бухгалтера з розрахунку квартплати, визнано недійсним запис № 6 в трудовій книжці ОСОБА_2 про її звільнення, стягнуто з підприємства на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.07.2012 р. по 06.02.2013 р. у розмірі 22210,10 грн. та у відшкодування моральної шкоди 1500 грн. Із вказаного рішення слідує, що аналізуючи докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відсутні належні докази того, що ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці 27.07.2012 р. з 8 до 11.45 год. Та як наслідок цього - її прогул не доведений, що матеріалами справи безтеменно доведено, що ОСОБА_2 у вказаний період знаходилася на робочому місці, прогулу не допускала. Зазначене рішення суду набрало законної сили 02.04.2013 р. (а.с. 206). Крім того, по вказаній справі винесена окрема ухвала (а.с. 207-208), згідно якої в ході розгляду справи встановлено, що колишнім керівництвом КП «МУЖКГ м. Іллічівська» грубо порушені норми трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2, що документи, які стали підставою звільнення ОСОБА_2, ґрунтуються на фальсифікованих відомостях та їх тенденційному тлумаченні. Із вказаної окремої ухвали, яка набрала законної сили 11.02.2013 р., слідує, що суд прийшов до висновку, що перелічені дії щодо звільнення ОСОБА_2 імітували боротьбу з порушниками трудової дисципліни, а в дійсності за своєю формою і змістом були знущанням над елементарними правами громадянина як особистості, так і працівника; що вказані порушення стали наслідком, в тому числі самоусунення від забезпечення законності та дотримання норм трудового законодавства з боку начальника Управління ОСОБА_9, начальника відділу кадрів Управління ОСОБА_10, головного бухгалтера Управління ОСОБА_8, начальника юридичної служби Управління ОСОБА_1

Відповідно до ч. 3ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає доведеним заперечення відповідача в частині обґрунтованості її звернень з метою захисту порушених трудових прав.

Із п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р. слідує, що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь, із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі якщо в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації; що разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Докази на а.с. 23-25, 62, 65-66, 67-68, 82, 83-90 свідчать щодо звернень ОСОБА_2 до КП «МУЖКГ», державних та правоохоронних органів. Ці звернення, як і скарги від 09.07.2012 р., 13.07.2012 р., 24.07.2012 р., викликані наміром ОСОБА_2 захистити свої права та повідомити про обставини, які потребують додаткової перевірки, в т.ч. в порядку, визначеному КПК України. Докази на а.с. 69, 70, 73, 72 ,81, 91-94, 133, 150, 154, 157, 212-213 підтверджують розгляд заяв ОСОБА_2 і часткове їх задоволення по тим фактам, які знайшли свої підтвердження.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню. При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_1 застосувала такі ж заходи, як і ОСОБА_2 - подавала неодноразово заяви з відомостями щодо дій ОСОБА_2 і вони перевірялись, що підтверджується доказами на а.с. 71, 80, 199, 200. Суд вважає, що пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які опитані за клопотанням позивача щодо подій 06.07.2012 р. з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, не мають правового значення для вирішення спору з урахуванням вищевикладеного і того, що свідки виклали інформацію відому їм зі слів ОСОБА_1 і яка не доведена іншими належними доказами під час розгляду судом трудових спорів за позовами ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 9, 32, 34, 40, 68 Конституції України, статтею 10 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст. 23, 275, 277, 278, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій цього рішення.

Суддя