Постанова № 32046430, 14.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2013 року № 826/4315/13-а

Окружний адміністративний суду міста Києва, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірнє підприємство «Електромонтажний поїзд №707»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПСпропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012 року №0008062270, №0008052270 Суддя: Вовк П.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Електромонтажний поїзд №707» (далі - позивач або ДП «Електромонтажний поїзд №707») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012 року №0008062270, №0008052270.

Представник позивача позов підтримав, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що операція з його контрагентом мала реальний характер, що підтверджується належними документами, наданими податковому органу під час перевірки, відтак у податкового органу були відсутні підстави для нарахування позивачеві податку на прибуток та податку на додану вартість.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки в ході аналізу податкової звітності позивача, податковим органом було встановлено відсутність інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промисловий концерн «Вітязь» (далі - ТОВ «ФПК «Вітязь» або контрагент).

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також клопотання представників сторін про розгляд даної справи в порядку письмового провадження, суд, з підстав визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув адміністративну справу № 826/4315/13-а в порядку письмового провадження.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають фактичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «ФПК «Вітязь» (код ЄДРПОУ 37284412) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року (далі - перевірка).

Під час проведення вказаної перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт №577/1-22-70-33936276 від 18.12.2012 року (далі - акт перевірки), на підставі висновків якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 18.12.2012 року №0008062270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 269 717,50 грн. (з них: за основним платежем - 215 774 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 53 943,50 грн.);

- від 18.12.2012 року №0008052270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 32 670 грн. (з них: за основним платежем - 32 670 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0,00 грн.).

На думку податкового органу, вищевказані порушення позивачем норм ПК України виникли у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту та віднесенням до складу валових витрат сум за договором поставки будівельних матеріалів, що має ознаки фіктивності.

Матеріали справи свідчать про те, що між ДП «Електромонтажний поїзд №707» та ТОВ «ФПК «Вітязь» було укладено договір поставки будівельних матеріалів від 01.08.2011 року №14 (далі - Договір), згідно якого ТОВ «ФПК «Вітязь» (Постачальник) зобов'язується передати та поставити ДП «Електромонтажний поїзд №707» (Покупець) товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти та оплатити його в повному обсязі; під товаром в Договорі розуміється товар, який вказується у видаткових накладних та рахунках-фактурах.

В період з 01.08.2011року по 31.08.2011 року ТОВ «ФПК «Вітязь» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 294 642,99 грн., у тому числі податок на додану вартість - 215 773,80 грн.

В подальшому, сума податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними була включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 року, шляхом відображення в уточнюючому додатку №5 до уточнюючої податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

Проте, в ході аналізу податкової звітності ТОВ «ФПК «Вітязь» податковим органом встановлено відсутність інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності контрагента позивача; згідно податкової звітності ТОВ «ФПК «Вітязь», на підприємстві відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, податковим органом встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів ТОВ «ФПК «Вітязь», у зв'язку з відсутністю майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, необхідного для здійснення господарських операцій в обсягах, вказаних в податкових/видаткових накладних, що свідчить на користь висновку про не направлення угоди, укладеної між позивачем та контрагентом, на настання реальних наслідків.

Аналізуючи питання правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами позивача, суд виходить з наступного.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведеності мети використання придбаних товарів/послуг у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Крім того, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, за змістом наведених норм Закону, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в зв'язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах та з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку. Право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог ПК України. До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Кодексом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як свідчать матеріали справи, ДП «Електромонтажний поїзд №707» зареєстровано платником податку на додану вартість 18.04.2006 року. Видами діяльності ДП «Електромонтажний поїзд №707» є: покриття підлоги й облицювання стін, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, виготовлення виробів із бетону для будівництва, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, будівництво трубопроводів, виробництво інших готових металевих виробів.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних будівельних матеріалів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії податкових накладних, видаткових накладних, Договору, платіжних доручень, акта перевірки ТОВ «ФПК «Вітязь» з питань правомірності формування податкового кредиту за рахунок, зокрема, ДП «Електромонтажний поїзд №707» від 09.02.2012 року №142/231/37284412, копії товаро-транспортних накладних, договору лізингу, звіту на витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за листопад 2012 року, підсумкової відомості -ресурсів, актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, тощо.

Зазначені документи, на думку суду, підтверджують реальне виконання договору поставки будівельних матеріалів від 01.08.2011 року №14, укладеного між ТОВ «ФПК «Вітязь» та ДП «Електромонтажний поїзд №707», виходячи з наступного.

Так, матеріали справи містять податкові, виписані ТОВ «ФПК «Вітязь» позивачу на загальну суму 1 294 642,99 грн. (в.т.ч. ПДВ - 215 773,80 грн.), а також видаткові накладні. Реальність відвантаження ТОВ «ФПК «Вітязь» будівельних матеріалів позивачу підтверджується наявними в матеріалах справи товаро-транспортними накладними за серпень-вересень 2011 року (відомості про вантаж міститься в самих товаро-транспортних накладних), виписаних ВАТ «АТП-15339» та ТОВ «ФПК «Вітязь», а також: договором №04-01/11 про надання транспортних послуг від 04.01.2011 року, укладеного між позивачем та ВАТ «АТП-15339», рахунками-фактурами, платіжними дорученнями від 11.08.2011 року та 20.08.2011 року, актами приймання-здачі від 31.08.2011 року та 03.09.2011 року (копії в матеріалах справи).

Реальність виконання Договору сторонами також підтверджується актом перевірки ТОВ «ФПК «Вітязь» з питань правомірності формування податкового кредиту за рахунок, зокрема, ДП «Електромонтажний поїзд №707» від 09.02.2012 року №142/231/37284412, складеним Броварською ОДПІ Київської області (а.с. 68-73), де податковим органом вказано, що ТОВ «ФПК «Вітязь» відвантажило будівельну продукцію ДП «Електромонтажний поїзд №707», придбану у ТОВ «ДАУ Ізолан Україна». Взаємовідносини між підприємствами відбулися згідно рахунків-фактур. На виконання умов договору ТОВ «ФПК «Вітязь» було відвантажено товар та виписано податкові та видаткові накладні №№121, 122 (а.с 33, 35). Транспортування товару здійснювало ВАТ «АТП-15339» за рахунок ТОВ «ФПК «Вітязь», що підтверджено товаро-транспортною накладною від 29.08.2011 року №550 (а.с. 118). У висновках вказаного акта перевірки відсутній висновок про нікчемність правочину між ТОВ «ФПК «Вітязь» та ДП «Електромонтажний поїзд №707».

Крім того, Окружним адміністративним судом м. Києва було направлено запит до Броварської ОДПІ ДПС у Київській області та УДАІ ГУ МВС України в Київській області (за місцем державної реєстрації ТОВ «ФПК «Вітязь» - вул., Гагаріна, 22, м. Бровари, код ЄДРПОУ - 37284412) щодо надання інформації про кількість працюючих осіб у ТОВ «ФПК «Вітязь» у серпні 2011 року, а також надати суду належним чином засвідчені копії звітів про нарахування заробітної плати за формою 1-ДФ за вказаний період, а також інформації про наявність у ТОВ «ФПК «Вітязь» основних засобів, складських приміщень тощо, згідно даних декларацій з податку на прибуток за вказаний період та надання суду копій даних декларацій по податку на прибуток разом з усіма додатками, а також інформацію про наявність рахунків в банках, а також письмові відомості про всі зареєстровані за ТОВ «ФПК «Вітязь» транспортні засоби (із зазначенням відомостей про конкретні типи, моделі, державні номерні знаки і дати реєстрації таких транспортних засобів, дані про відповідні реєстраційні документи).

Листом від 13.05.2013 року №192/10-006 (в матеріалах справи) Броварська ОДПІ Київської області повідомила суд, що в ІІІ кварталі 2011 року на ТОВ «ФПК «Вітязь» працювало 17 найманих працівників (прийняття на роботу і звільнення найманих працівників в звіті 1-ДФ відображається за звітний квартал). Крім того, з додатків до зазначеного листа вбачається, що ТОВ «ФПК «Вітязь» в перевіряємому періоді звітував до податкового органу та має 5 відкритих банківських рахунки.

Також, листом від 16.05.2013 року №18/6335 (в матеріалах справи) УДАІ ГУ МВС України в Київській області повідомило суд, що згідно з даними автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ ГУ МВС України в Київській області за ТОВ «ФПК «Вітязь» ( код ЄДРПОУ - 37284412) транспортні засоби серед зареєстрованих в Київській області не значаться.

Проте, позивачем суду було надано копії договорів лізингу №383 від 02.09.2010 року, №397 від 15.04.2011 року, укладених між АБ «Діамант» та ФПК «Вітязь», за яким АБ «Діамант» зобов'язується передати у користування ФПК «Вітязь» предмет лізингу: вантажний сідловий тягач та самоскид напівпричіп (далі - договори лізингу).

У відповідності до п. 27 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою-лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем. Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби знімаються з обліку відповідно до вимог пункту 42 цього Порядку і реєструються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору.

З документів, наданих позивачем, вбачається, що в подальшому між АБ «Діамант» та ФПК «Вітязь» було укладено договори відступлення права вимоги (заміну кредитора) та переведення боргу (заміну боржника) за вищевказаними договорами лізингу, згідно умов яких ФПК «Вітязь» безоплатно відступив (передав) у власність новому лізингоодержувачу - ТОВ «ФПК «Вітязь», усі права та борг за договорами лізингу.

Здійснення ТОВ «ФПК «Вітязь» лізингових платежів за зазначеними договорами підтверджується, виписками з особового рахунку ( в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФПК «Вітязь» був забезпечений автомобільним транспортом для здійснення перевезень, на підприємстві працювало 17 найманих працівників, відтак, суд доходить висновку про наявність у ТОВ «ФПК «Вітязь» реальної можливості виконати договір поставки будівельних матеріалів.

Крім того, на підтвердження подальшого використання позивачем будівельних матеріалів, отриманих за Договором, позивачем було надано суду копію договору оренди частини відкритого майданчика площею 800 кв.м. для виробничих потреб від 01.07.2011 року, укладеного між позивачем та ВАТ «АТП-15339», акт приймання-передачі вказаного об'єкту №1 від 01.07.2011 року (копії в матеріалах справи). Крім того, позивачем надано суду копію договору будівельного підряду №1033/07 від 23.08.2007 року, укладеного між позивачем (Підрядник) та Міжгосподарським санаторієм «Сосновий бір» (Замовник), згідно умов якого Замовник доручає Підряднику виконання ремонтно-будівельних робіт відповідно до затвердженого плану реконструкції санаторія протягом 5 років, додаткову угоду №1 від 01.02.2012 року, якою строк виконання зазначеного договору продовжено до 31.12.2013 року. Виконання умов договору будівельного підряду підтверджується актами-приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, звітами про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами, підсумковими відомостями ресурсів (витрати - по факту) (копії в матеріалах справи).

Таким чином, в ході розгляду даної справи, відповідачем не було доведено факту нікчемності договору поставки будівельних матеріалів 01.08.2011 року №14, укладеного позивачем з ТОВ «ФПК «Вітязь», оскільки висновок податкового органу про те, що зазначений договір не направлений на настання реальних правових наслідків, спростовується матеріалами справи.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість є неправомірним.

Оцінивши докази, які є у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним рішень, а судом встановлено підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 69 - 72, 158-163 КАСУ, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 року №0008052270.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 року №0008062270.

Судові витрати в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні присудити на користь Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд №707» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби .

Постанова, відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк