Постанова № 32046420, 25.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 червня 2013 року 08:30 №826/7494/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь М.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 №0000202250,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 №0000202250.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС протиправно, на підставі хибних висновків акту перевірки від 02.01.2013 №1/16-10/32775064, прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 №0000202250, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 432 149,35 грн.

В судове засідання 30.05.2013 представник відповідача не з'явився, був належним чином, завчасно повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи. Через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, якими державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва ДПС обґрунтовує правомірність висновків акту перевірки від 02.01.2013 №1/16-10/32775064 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 №0000202250.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/7494/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності перерахування та повноти сплати податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж» за період з 01.01.2010 по 30.09.2010.

Перевіркою встановлено, зокрема, факт порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 345 719,48 грн., у тому числі:

за лютий 2010 року в сумі 50 154,08 грн.;

за квітень 2010 року в сумі 68 149,20 грн.;

за травень 2010 року в сумі 108 547,41 грн.;

за червень 2010 року в сумі 118 868,79 грн.

За результатами проведеної перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва складено акт від 02.01.2013 №1/16-10/32775064 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 №0000202250, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 432 149,35 грн., у тому числі: 345 719,48 грн. - основний платіж, 86 429,87 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 02.01.2013 №1/16-10/32775064 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства України зроблено з огляду на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж» за 2010 рік як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж» (виконавець) укладені договори щодо надання різного роду рекламних послуг від 15.01.2010 №1501/10-1, від 15.01.2010 №15/01/10-ПС, від 19.01.2010 №190110-1, від 03.02.2010 №0302/10, від 10.02.2010 №100202-10, від 01.03.2010 №010310, відповідно до яких виконавець зобов'язується виконати для замовника різноманітні рекламні роботи, зокрема, розробити концепції рекламної компанії, розробити макети реклами, виконати роботи щодо вивчення ринку поліграфічних послуг, розмістити рекламні макети замовника у пресі, виготовити аудіовізуальний твір - рекламний ролик.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені договори укладались товариством з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» для реалізації своєї основної господарської діяльності - рекламної діяльності.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів від 15.01.2010 №1501/10-1, від 15.01.2010 №15/01/10-ПС, від 19.01.2010 №190110-1, від 03.02.2010 №0302/10, від 10.02.2010 №100202-10, від 01.03.2010 №010310 та додатків до них, копії рахунків-фактур за відповідні періоди, копії актів здачі-прийняття робіт за відповідні періоди, копії податкових накладних за відповідні періоди, копії виписок по рахунку за відповідні періоди та інші документи, що підтверджується матеріалами справи.

Окрім того, позивачем надано суду диск з аудіовізуальним твором, роздруківки рекламних макетів, звіти за результатами вивчення ринку поліграфічних послуг, докази на підтвердження розміщення рекламних макетів у друкованих виданнях.

В той же час, як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 02.01.2013 №1/16-10/32775064, відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж» на основі постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2012 в кримінальній справі №2610/19962/2012, відповідно до якої засновника та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж» ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, провадження у справі закрито.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з тексту постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2012 №2610/19962/2012 з Єдиного державного реєстру судових рішень, директором та засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж» створено зазначене товариство без мети здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, договори, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж», не були предметом судового дослідження в кримінальній справі №2610/19962/2012.

Таким чином, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2012 №2610/19962/2012 не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених за господарськими правовідносинами між позивачем та його контрагентом, а тому зазначений вирок не може бути доказом протиправності дій позивача.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 11.10.2012 №К/9991/37708/12, від 17.12.2012 №К/9991/26113/12, від 12.02.2013 №К/9991/63242/12, від 13.02.2013 №К/9991/58356/12.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що питання реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж» вже було предметом розгляду в адміністративній справі №2а-5853/11/2670.

Зокрема, постановою Окружного адміністративного суду від 13.07.2011 в адміністративній справі №2а-5853/11/2670, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, встановлено правомірність формування товариством з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» податкового кредиту за травень-червень 2010 року по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж».

Відповідно до частини першої та третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Враховуючи викладене, відповідачем незважаючи на рішення суду, що набрало законної сили, неправомірно повторно визначено товариству з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» грошове зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж» за той самий період (травень-червень 2010 року).

Окрім того, під час судового розгляду справи суд витребовував у відповідача всі матеріали, що були або мали бути взяті відповідачем до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, з приводу якого подано позов.

Разом з тим, відповідачем зазначені вимоги суду не виконано, належним чином завіреної копії постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2012 №2610/19962/2012 суду не надано.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

В свою чергу, відповідачем на підтвердження своєї правової позиції не надано вироків у кримінальних справах щодо наявності мети, суперечної інтересам держави та суспільства чи вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз».

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Слід зазначити, під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» відповідачем не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сервіс Престиж», жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення позивачем приписів податкового законодавства; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Каффеін Коммунікейшнз» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 №0000202250 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 16.01.2013 №0000202250.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.