Постанова № 32046393, 30.05.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30 травня 2013 року Справа № 2а-6770/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Ространсагро", вул. І.Франка, 59, с.Благодатне, Очаківський район, Миколаївська область,57532

доОчаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області державної податкової служби, вул. Шкрептієнка, 27, м. Очаків, Миколаївська область,57500

проскасування податкового повідомлення - рішення від 19.12.2012р. № 0000512300, В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Ространсагро» (далі - ПП «Ространсагро») звернулося в суд з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - Очаківська ОДПІ) від 19 грудня 2012 р. № 0000512300, яким позивачу нараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 758 588 грн., у тому числі 606 870 грн. за основним платежем та 151 718 грн. штрафних санкцій, що складають 25% від суми визначеного податкового зобов'язання.

Позивач зазначав, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки в період з 14 по 19 грудня 2012 р. Очаківською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування йому грошового зобов'язання за заниження ним податкового зобов'язання за червень-липень 2012 р. при укладенні з ТОВ «Мариком» договору поставки нафтопродуктів, з тих підстав, що даний договір був укладений без наміру створення правових наслідків. Вважаючи таке рішення-повідомлення необґрунтованим, оскільки висновок ОДПІ про нікчемність правочину спростовується первинними документами за договором, просив про його скасування.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях зазначав, що повідомлення-рішення, яке оспорює позивач є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки актом перевірки від 19 грудня 2012 р. були встановлені порушення вимог податкового законодавства з боку позивача, які потягли заниження податкового зобов'язання за звітний податковий період.

Суд заслухав думку представників сторін, дослідив наявні в справі докази, оцінив всі докази в їх сукупності та встановив наступне.

В період з 14 по 19 грудня 2012 р. Очаківською ОДПІ проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Ространсагро».

Перевіркою встановлений ряд порушень положень ПК України, допущених позивачем. Так, на порушення пунктів 198.3 і 198.6 ст. 198 завищено податковий кредит за період з 1 червня по 31 липня 2012 р. на загальну суму 606 870 грн.; в порушення п. 44.1 ст. 44 позивач не вів в повному обсязі облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.

На підставі висновків перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 758 588 грн., у тому числі 606 870 грн. за основним платежем та 151 718 грн. штрафних санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем, підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Як вбачається з акту перевірки договір поставки, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, що свідчать про сплату Позивачем ПДВ в ціні товару, були надані при перевірці, чим спростовуються доводи відповідача про не надання даних документів.

Крім того, нормами п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, … та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до ст. 198 ПК України: «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу. …»

Податковий кодекс України та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД -фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Судом в судовому засіданні досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2012 р. між ПП «Ространсагро» (покупець) та ТОВ «Мариком» (продавець) був укладений договір поставки нафтопродуктів та мінеральних добрив, за яким у період з 25 червня по 30 липня 2012 р. продавець передав покупцю нафтопродукти.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані первинні документи: договір поставки, товарно-транспортні та видаткові накладні, податкові накладні.

Придбані нафтопродукти відвантажувалися та зберігалися на нафтобазі в с. Калинівка Єланецького району Миколаївської області. Зазначена нафтобаза була у користуванні позивача ПП «Ространсагро» на підставі договору оренди від 15.03.2012 року.

Як пояснив позивач, паливо придбавалось для транспортних засобів задіяних в господарській діяльності підприємства та надав копії технічних паспортів на транспортні засоби.

Зазначені транспортні засоби використовувалися з метою виконання: договору №02/01 про надання послуг по перевезенню вантажів від 01.01.2012 року укладеного між ПП «Ространсагро», як перевізником та TOB «Кернел-Трейд», як замовником, а також були надані товаро-транспортні накладні, акти виконаних робіт та податкові накладні. договору №56 про надання послуг від 14.06.2012 року укладеного між ПП «Ространсагро», як виконанвцем та К(Ф)Х «Якименко», як замовником. (Копія договору від 14.06.2012 року додаток 11); договору №56 про надання послуг від 14.06.2012 року із залученням транспортних засобів ПП «Ространсагро», що підтверджується товарно-транспортними накладними, відповідними актами виконаних робіт та виписаними податковими накладними, що наявні в матеріалах справи.

Використані нафтопродукти в ході виконання з боку ПП «Ространсагро» договорів про надання послуг з автоперевезення були списані відповідно до актів списання від 30.06.2012 року та від 31.07.2012 року.

Також суд звертає увагу на те, що Позивач повністю розрахувався с постачальником, уповноважив його на сплату відповідних податків зі сплачених сум. TOB «Мариком» на момент здійснення угод був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, видане в встановленому законодавством порядку.

Недійсність договорів між Позивачем та TOB «Мариком» не підтверджена належними доказами, податкові органи не звертались з приводу визнання даних угод до суду, не зважаючи на наявність законних повноважень.

Також судом встановлено, що Позивач використав товар, отриманий від TOB «Мариком» в господарській діяльності.

Так, з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Порушення прямим контрагентом позивача порядку здійснення господарської діяльності, не може впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки будь-яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Крім того, органами державної податкової служби по ТОВ «Мариком», який здійснює свою господарську діяльність, як вважає відповідач, з порушенням вимог чинного законодавства України, до теперішнього моменту взагалі не були прийняті всі передбачені вимогами чинного законодавства України заходи щодо забезпечення стягнення та надходження до Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості з ПДВ.

Так, положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI визначають право органів державної податкової служби щодо:

- визначення сум податкових та грошових зобов'язань (ст.54);

- податкової застави на майно платника податків та продажу майна, що перебуває у податковій заставі (ст.ст. 88, 89, 95);

- застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та нарахування пені (ст.ст. 109 - 132).

Зазначені можливості стосовно ТОВ «Мариком» органами державної податкової служби реалізовані не були, жодного з доказів вчинення зазначених заходів органами державної податкової служби відповідачем надано не було.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи ненадання Відповідачем належних та допустимих доказів порушення Позивачем норм податкового законодавства і, відповідно, доказів законності прийнятого Відповідачем податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 р. № 0000512300, заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 р. № 0000512300- скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Ространсагро» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції в Миколаївської області Державної податкової служби від 19 грудня 2012 р. № 0000512300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Ространсагро» (код за ЄДРПОУ 33429448) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник