Постанова № 32046335, 05.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2013 року Справа № 2а-5424/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Ера» до про Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Ера» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 08.10.2012 № 0001512301/2529.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Приватному акціонерному товариству «Ера» зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 32639 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 5 лютого 2013 року, представники позивача та відповідача не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи розписки про вручення їм судових повісток (а.с. 233-234).

Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття від Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби до суду не надходило.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Ера» (ідентифікаційний код 13711145, місцезнаходження: 08704, Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 72) зареєстроване державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 19.04.1988 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 560961 (а.с. 29).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби та здійснює господарську діяльність пов`язану, зокрема, з ремонтом і технічним обслуговуванням електричного устаткування, виробництвом електродвигунів, генераторів і трансформаторів.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці відповідача від 06.12.2012 № 292/10/821 (а.с. 171) та довідці Управління статистики в Обухівському районі Київської області серії АБ № 365350 (а.с. 30).

Судом встановлено, що у вересні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань дотримання Приватним акціонерним товариством «Ера» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Грандіор» за червень 2011 року, ТОВ «А-Квін» за січень 2012 року та ТОВ «Аякстрейд» за травень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.09.2012 № 3036/220/13711145 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Так, у ході контролюючого заходу податковим органом виявлено, що Приватним акціонерним товариством «Ера» під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з купівлі товарів у ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд» не дотримано вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за червень 2011 року, січень і травень 2012 року у загальному розмірі 32639 грн. 00 коп.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від`ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, відповідач дійшов висновку про невідповідність (завищення) від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року, січень і травень 2012 року у загальному розмірі 32639 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.10.2012 № 0001512301/2529, яким відповідно до приписів пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України здійснено коригування задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість у сторону зменшення на суму 32639 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, заявленої у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення податку на додану вартість платника податків.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для вирахування відповідачем суми від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2011 року, січень і травень 2012 року у розмірі 32639 грн. 00 коп. є висновки податкового органу стосовно необґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року, січень і травень 2012 року податку на додану вартість у сумі

32639 грн. 00 коп., сплаченого у складі придбаних у ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін», ТОВ «Аякстрейд» товарів.

Відповідач зазначає, що вказані юридичні особи мають усі ознаки фіктивних підприємств, а відтак їх діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що у березні і травні 2011 року позивачем укладено з ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд» договори поставки від 01.03.2011 № 47, 01.03.2011 № 46 та 21.05.2011 № 71, відповідно до умов яких контрагенти позивача прийняли на себе зобов`язання поставити позивачу товар (матеріали), партіями, у строки, за асортиментом, кількістю і цінами, вказаними у видаткових накладних та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Протягом червня 2011 року, січня і травня 2012 року Приватним акціонерним товариством «Ера» отримано від ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін», ТОВ «Аякстрейд» визначений у специфікаціях товар за його замовленнями від 06.06.2011, 14.01.2012 та 22.05.2012, а саме: емаль-дріт ПЕТ-155, провід ПВЗ, склошнур, літол, стрічку слюдинітову, стрічку лавсанову, текстоліт, плівку хостофан, катушки Kbn-500, стрічку ЛСК, провід ПСДКТ-Л, шини алюмінієві та трансформатори ТМ-250 10/04.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагентів проводилось шляхом підписання видаткових накладних, а саме: за правочином з ТОВ «Грандіор» - видаткові накладні від 10.06.2011 № 1007, 20.06.2011 № 2003, 27.06.2011 № 2701 на загальну суму 75485 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ - 12580 грн. 89 коп.; за правочином з ТОВ «А-Квін» - видаткові накладні від 24.01.2012 № 2402, 31.01.2012 № 3106 на загальну суму 74000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 12333 грн. 34 коп.; за правочином з ТОВ «Аякстрейд» - видаткові накладні від 22.05.2012 № 112, 24.05.2012 № 128 на загальну суму 46352 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 7725 грн. 33 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, ТОВ «Грандіор» виписано податкові накладні № 1007 від 10.06.2011 на суму 23140 грн. 23 коп., у тому числі ПДВ - 3856 грн. 71 коп., № 2003 від 20.06.2011 на суму 23580 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 3930 грн. 10 коп. та № 2701 від 27.06.2011 на суму 28764 грн. 48 коп., у тому числі ПДВ - 4794 грн. 08 коп., ТОВ «А-Квін» - податкові накладні № 1615 від 16.01.2012 на суму 34000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 5666 грн. 67 коп. та № 3106 від 31.01.2012 на суму 40000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 6666 грн. 67 коп., а ТОВ «Аякстрейд» - податкові накладні № 112 від 22.05.2012 на суму 22500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3750 грн. 00 коп. та № 128 від 24.05.2012 на суму 23852 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3975 грн. 33 коп.

Розрахунки за поставлені ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд» товари здійснено позивачем шляхом перерахування коштів на їх банківські рахунки (копії банківських виписок (а.с. 96-103).

Податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі ціни отриманих від ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд» товарів, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за червень 2011 року, січень і травень 2012 року.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що у ході проведення контролюючого заходу податковим органом не ставилось під сумнів, що складені позивачем та його контрагентами первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі товарів, банківські виписки тощо відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочинів позивача з вказаними вище суб`єктами господарювання ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальників товарів.

Так, згідно відомостей, отриманих відповідачем від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, ТОВ «Грандіор» використовує у своїй діяльності суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Біг Стоун», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Зерно України - Н».

На момент проведення перевірки ТОВ «Грандіор», ТОВ «Біг Стоун», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Зерно України - Н» за юридичними адресами не знаходяться.

За поясненнями громадянки ОСОБА_1, яка у перевіряємому періоді була засновником ТОВ «Біг Стоун», вона не має жодного відношення до ведення фінансово - господарської діяльності підприємства та зареєструвала вказане підприємство за винагороду; директор та головний бухгалтер ТОВ «Біг Стоун» ОСОБА_2 за місцем реєстрації відсутній.

Податковим органом також отримано висновок Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при Управлінні МВС України на ПЗЗ від 03.01.2012 № 571, згідно з даними якого підписи на податковій, бухгалтерській та іншій звітності ТОВ «А-Квін», яке є контрагентом ТОВ «Грандіор», вчинені не ОСОБА_3, а іншою невідомою особою.

Відповідач зазначає, що жодних первинних документів бухгалтерського обліку стосовно фінансово - господарської діяльності ТОВ «А-Квін» за період з 01.01.2011 по 28.02.2011 до перевірки надано не було.

В той же час, ТОВ «А-Квін», ТОВ «Грандіор» та ТОВ «Зерно України - Н» не мають достатніх виробничих потужностей, транспортних засобів, працівників, офісних і складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників.

За результатами проведення податковим органом заходів також встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Зерно України - Н» було анульовано 12.12.2012 у зв'язку з відсутністю поставок та неподанням декларацій.

Відповідачем також отримано інформацію про те, що ТОВ «А-Квін», яке є контрагентом позивача, використовує у своїй діяльності суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Укрфансервіс».

Висновки стосовно неможливості забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах показників, що задекларовані ТОВ «Укрфансервіс», відображено в акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 11.04.2012 № 135/23-2/36883589, що складений Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва.

Під час перевірки податковим органом також виявлено, що товари придбано позивачем у ТОВ «Аякстрейд», з аналізу податкової звітності якого вбачається декларування господарських взаємовідносин з ТОВ «Фарма Груп ЛТД», яке у свою чергу формувало податковий кредит за рахунок правочинів, вчинених з ТОВ «Гранітоль».

Відповідач зазначає, що саме відносини ТОВ «Аякстрейд» з ТОВ «Фарма Груп ЛТД» та відносини ТОВ «Фарма Груп ЛТД» з ТОВ «Гранітоль» ставляться податковим органом під сумнів, оскільки ТОВ «Фарма Груп ЛТД» та ТОВ «Гранітоль» мають усі ознаки фіктивних підприємств, а відтак діяльність ТОВ «Аякстрейд» спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, податковим органом отримано висновок спеціаліста від 23.07.2012 № 346, згідно з даними якого підписи на податковій, бухгалтерській та іншій звітності ТОВ «Фарма Груп ЛТД», вчинені не директором та головним бухгалтером ТОВ «Фарма Груп ЛТД» ОСОБА_5, а іншою невідомою особою.

Крім того, ТОВ «Фарма Груп ЛТД» не має достатніх виробничих потужностей, транспортних засобів, працівників, офісних і складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.

Зважаючи на вказані вище обставини, відповідачем зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд» була направлена виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені зазначеними суб`єктами господарювання з їх контрагентами - постачальниками, не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

За таких обставин, на думку відповідача, нікчемними є також усі правочини за ланцюгом постачання, у тому числі й укладені між ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін», ТОВ «Аякстрейд» та позивачем.

Відтак, відповідач вважає, що податковий кредит у сумі 32639 грн. 00 коп. сформовано позивачем за правочинами, що фактично не здійснювались, а відтак позивач не мав на меті використовувати придбані матеріальні цінності в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкові зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Ера» з податку на додану вартість за вказані звітні періоди, на думку податкового органу, підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об`єкту оподаткування з податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі товару, виписками по рахунках, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналогічні за змістом положення викладені також у чинному з 16.12.2011 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, у період виконання ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд» господарських зобов`язань перед позивачем вказані юридичні особи були зареєстровані у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість, а відтак і не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, актів прийому - передачі товарів, видаткових і податкових накладних, банківських виписок тощо є підставою для відображення показників податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося судом вище, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентів, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальників товару.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання товарів за господарськими операціями, вчиненими позивачем з ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд», за результатами здійснення якої Приватним акціонерним товариством «Ера» сформовано податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу товарів з боку наведених вище контрагентів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Про отримання позивачем товару свідчать також складені сторонами правочинів акти прийому - передачі товарів, видаткові накладні, які містять повну інформацію про поставлені товарно-матеріальні цінності, їх кількісне та вартісне вираження тощо.

Крім того, судом під час дослідження зв'язку між фактом придбання позивачем у ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд» товарів із господарською діяльністю позивача встановлено, що вказані матеріальні активи, зокрема, використані Приватним акціонерним товариством «Ера» під час виконання ним на користь ТОВ «Новопак-СВ», УВКГ «Ковельводоканал», ПАТ «НВП «Смелянський електромеханічний завод», Київського квартирно-експлуатаційного управління, ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» робіт по ремонту електрообладнання (трансформаторів, електродвигунів, роторів тощо) відповідно до умов укладених ними договорів від 15.06.2012 № 75, 17.01.2012 № 38, 25.06.2012 № 25.06/12, 17.05.2012 № 53/341020113, 20.01.2011 № ЕТСК/08-Р, що підтверджується видатковими накладними, актами здачі - прийняття виконаних робіт, довіреностями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Вказані вище первинні документи у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих матеріальних активів, що у свою чергу підтверджує товарність наведених вище операцій.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, виробництво двигунів, генераторів і трансформаторів.

Вказані обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд» товару, з урахуванням видів його економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Відсутність у контрагентів позивача - ТОВ «Грандіор» та ТОВ «А-Квін» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, транспортних та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядні договори, договори поставки, оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб контрагентів позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми податкового кредиту на нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та

ТОВ «Аякстрейд» з іншими суб`єктами господарювання, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» та ТОВ «Аякстрейд», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявлену позивачем, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2011 року, січень і травень 2012 року.

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 08.10.2012 № 0001512301/2529, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2011 року, січень і травень 2012 року на загальну суму 32639 грн. 00 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 326 грн. 40 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

від 08.10.2012 № 0001512301/2529, - визнати протиправним та скасувати.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Ера» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 326 (триста двадцять шість) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.