Рішення № 32045678, 15.01.2013, Хрустальний міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснолуцький міський суд Луганської області)

Справа № 1211/8723/2012

Провадження № 2/413/124/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 січня 2013 року м. Красний Луч

Краснолуцький міський суд Луганської області

у складі: головуючого судді Бондарь В. А.,

при секретарі Шульга Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Красний Луч цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду с дійсним позовом і в його обґрунтування пояснив, що відповідно до рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 28.05.2012 року він є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Після визнання за ним права власності на вищезазначений житловий будинок йому стало відомо, що в цьому будинку зареєстрований ОСОБА_2, який не мешкає у будинку з квітня 2012 року по теперішній час. Будинок є приватною власністю позивача і у даний час позивач вимушений сплачувати за останнього комунальні послуги та це не дозволяє йому розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та значно обмежує його права. У зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду з позовом та просить відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов'язати управління державної міграційної служби Краснолуцького МВ УМВС України в Луганській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі дав показання аналогічні позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він дійсно зареєстрований у житловому будинку АДРЕСА_1, власником цього буднику він не є. З квітня 2012 року він не проживав у вищезазначеному будинку, але періодично навідувався, оскільки у будинку знаходяться його особисті речі. Заперечує проти зняття з реєстраційного обліку, так як окремого житла або нерухомого майна, що належить йому на праві приватної власності він не має.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 28.05.2012 року (справа №1211/4338/2012, провадження №2/1211/1222/2012), зареєстрованого у КП «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради 09.08.2012 року, реєстраційний №37342717 позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

Згідно ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Після визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на вищезазначений житловий будинок йому стало відомо, що в цьому будинку зареєстрований ОСОБА_2, який не мешкає у будинку з квітня 2012 року по теперішній час.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

ОСОБА_2 більше ніж шести місяців, а саме моменту придбання позивачем ОСОБА_1 на даній житловій площі не проживає, що убачається з довідки квартального комітету №25 від 08.10.2012 року, позивач змушений сплачувати за нього всі комунальні витрати, не має змоги вільно розпорядитися та користуватися своєю власністю. Крім того реєстрація ОСОБА_2 має формальний характер, тому що він відсутній на житловій площі без поважних причин, але реєстрація - це підстава для нарахування плати за комунальні послуги, яка не сплачується, тому що останній не має наміру там жити. Після скасування інституту прописки в Україні власник житлового будинку на свій розсуд розпоряджається належним йому майном, тобто він має право вселити до належного йому приміщення будь-кого з членів сім'ї, рівно як і осіб, що такими не є.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона була колишньою власницею житлового будинку АДРЕСА_1, який продала позивачу ОСОБА_1 так дійсно у 2005 році, як власниця вона зареєструвала свого сина, по справі відповідача ОСОБА_2 З травня 2012 року відповідач ОСОБА_2 не мешкає у вищезазначеному будинку.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є сусідкою позивача по справі, їй відомо, що колишня власниця житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 продала житловий будинок ОСОБА_1 Відповідач по справі ОСОБА_4 разом з дружиною з березня 2012 року залишили помешкання, але інколи навідувалися.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила. що вона є дружиною відповідача по справі, так вона дійсно була зареєстрована у будинкуАДРЕСА_1 з 2008 року. З квітня 2012 року вона не мешкає у вищезазначеному будинку. самостійно знялася з реєстраційного обліку. З якого часу не мешкає у житловому будинку відповідач ОСОБА_2 їй невідомо.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Це свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири) (на відміну від договору найму (оренди) житла - ст. ст. 810, 814 ЦК).

Частина 4 ст. 156 ЖК передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

Згідно до вимог ст. 386 ЦК України законом встановлені матеріально-правові примусові заходи, які здійснюють захист визнання порушених прав та інтересів, тобто позивача.

Крім того у статті 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11.12.2003 року закріплюється гарантія на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, а у статтях 12, 13 визначено коло осіб, щодо яких обмежується свобода пересування та вільний вибір місця проживання.

Згідно до ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11.12.2003 року зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином позивачу ОСОБА_1 в частині вимог щодо зняття з реєстраційного обліку відповідача ОСОБА_2 суд вважає за необхідним відмовити за необґрунтованістю, оскільки ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачений спеціальний порядок зняття з реєстрації місця проживання.

Керуючись ст.ст. 4,10,11,15,79,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст.107,156 ЖК України, ст.ст.383,386,391,405 ЦК України, ст.ст.2,7,13 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11.12.2003 року, суд -

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 107 грн.30 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Апеляційного суду Луганської області.

Головуючий: Бондарь В.А.