Рішення № 32044767, 13.06.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0308/16375/12

Провадження № 2/161/239/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Філюк Т.М.

при секретарі Коритнюк А.П.

з участю представника прокуратури м. Луцька Клок О.М.

представника Луцької міської ради Гармай І.Т.

третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

Прокурор м. Луцька звернувся в суд в інтересах держави та територіальної громади міста в особі Луцької міської ради з позовом до ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свій позов мотивує тим, що прокуратурою міста Луцька проведена перевірка з приводу контролю за використанням комунального майна Луцької міської ради.

Даною перевіркою встановлено, що в 2007 році арбітражний керуючий Жиліч О.В., який призначений ліквідатором ЗАТ «Лізинг-нерухомість», діючи всупереч вимогам ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» включив до складу ліквідаційної маси підприємства, об'єкти житлового фонду, зокрема, секцію АДРЕСА_1 які в разі банкрутства підприємства повинні передаватися до комунальної власності відповідних територіальних громад, знаючи при цьому, що у вказаних помешканнях на законних підставах проживають малозабезпечені сім'ї, яким згідно чинного законодавства видано ордери на проживання.

Вказує, що 30 травня 2007 року секція АДРЕСА_1 шляхом проведення аукціону була продана ОСОБА_8 про, що 11 червня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_10 видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 02 грудня 2009 року визнано недійсним вищезазначене свідоцтво про право власності на майно, яке складається секції АДРЕСА_1, що раніше належало товариству з обмеженою відповідальністю «ЛН».

Також встановлено, що 22 серпня 2007 року ОСОБА_8 уклав договір купівлі-продажу вище зазначеного спірного майна з ОСОБА_7, даний договір заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 квітня 2012 року визнано недійсним.

Крім того, рішенням господарського суду Волинської області від 23 квітня 2008 року визнано неправомірною приватизацію Волинського обласного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту в частині включення до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого 25.10.93, будівлі по АДРЕСА_1 вартістю на момент приватизації 7515,50 крб., зобов'язано ВАТ «Волиньрембуд» виключити із статутного фонду, зменшити розмір статутного фонду на суму його вартості, та визнати вказаний гуртожиток об'єктом комунальної власності Луцької міської ради. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2009 року, ухвалою Вищого господарського суду від 07 жовтня 2010 року вказане рішення господарського суду Волинської області залишено в силі, а апеляційну та касаційну скарги без задоволення.

Також даним рішенням господарського суду Волинської області із ліквідаційної маси ЗАТ «Лізинг-Нерухомість» виключена, зокрема, секція АДРЕСА_1

Вказані судові рішення мотивовані тим, що при складанні акту оцінки цілісного майнового комплексу до нього було помилково включено об'єкт гуртожитку, оскільки він є об'єктом державного житлового фонду, а отже й помилково відображено у статутному фонді товариства.

Враховуючи те, що рішенням суду свідоцтво про право власності на майно визнано недійсним, Луцька міська рада є власником гуртожитку, проте на даний час секція гуртожитку АДРЕСА_1 відповідача просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 секцію АДРЕСА_1

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 05 червня 2012 року до участі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено ОСОБА_8.

Прокурор м. Луцька в судовому засіданні позов підтримала з підстав в ньому викладених та просила задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав в ньому вкладних та просила задовольнити.

Відповідач в судове засіданні не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав та не заперечував проти його задоволення.

Треті особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились з невідомих суду причин, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не їхньої волі іншим шляхом.

Як встановлено судом секція АДРЕСА_1 вибула із володіння Луцької міської ради без її волі.

Частина 1 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що усі види майнових актів (майно та майнові права) банкрута, які належали йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Згідно з положеннями ст.4 Житлового кодексу України до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.

У статтях 127-131 Житлового кодексу України та в п.3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 3 червня 1986 року зазначено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Враховуючи те, що гуртожиток по АДРЕСА_1 належало державному підприємству Волиньрембуд на праві повного господарського відання, його слід віднести до об'єкту державного житлового фонду.

Отже, гуртожиток по АДРЕСА_1 не підлягав приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а повинен був бути переданий Луцькій міській раді.

Незважаючи на те, що в 1993 році гуртожиток був включений до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу будівлі спірного гуртожитку і переданий у власність ВАТ «Волиньрембуд».

Рішенням господарського суду Волинської області від 23 квітня 2008 року задоволено позов прокуратури Волинської області, поданий в інтересах Луцької міської ради до ВАТ «Волиньрембуд». Визнано неправомірною приватизацію Волинського обласного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту, в частині включення до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу будівлі спірного гуртожитку, а будівлю гуртожитку по вулиці Сагайдачного, 1 визнано об'єктом комунальної власності. Дане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

23 жовтня 1996 року ВАТ «Волиньрембуд» уклав договір міни, за умовами якого товариство передало гуртожиток акціонеру ОСОБА_11 в обмін на 1009 акцій за ціною 1009 гривень емітентом яких воно було.

В подальшому, 23 квітня 1997року між ОСОБА_11 та ЗАТ «Лізинг-нерухомість» був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно якого продавець продав, а покупець купив цілий житловий будинок, який знаходиться у АДРЕСА_1

Судом встановлено, що у 2007 році арбітражний керуючий Жиліч О.В., будучи призначений згідно постанови господарського суду Волинської області від 22 березня 2007 року ліквідатором ЗАТ «Лізинг-нерухомість», діючи всупереч вимогам ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» включив до складу ліквідаційної маси підприємства об'єкти житлового фонду в тому числі секцію АДРЕСА_1 яка в разі банкрутства підприємства повинна передаватись до комунальної власності відповідних територіальних громад, знаючи при цьому, що у частині вказаного помешкання на законних підставах проживають малозабезпечені сім'ї, яким згідно чинного законодавства видано ордери на проживання.

Також встановлено, що Луцькою міською радою рішення про зміну статусу гуртожитку по АДРЕСА_1 не приймалось.

Рішенням господарського суду Волинської області від 01 жовтня 2009 року визнано неправомірними дії арбітражного керуючого (ліквідатора) ЗАТ «Лізинг-нерухомість» Жиліча О.В. щодо внесення у ліквідаційну масу цього товариства в тому числі секцію АДРЕСА_1

Секція АДРЕСА_1 30 травня 2007 року була продана з аукціону через філію «Волинський акціонерний центр» ДАК «Національна мережа аукціонів» відповідачу ОСОБА_8, про, що 11 червня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_10 видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 02 грудня 2009 року визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 11 червня 2007 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріально округу ОСОБА_10 про право власності на майно, яке з секції АДРЕСА_1, що раніше належало товариству з обмеженою відповідальністю «ЛН».

Судом також встановлено, що 22 серпня 2007 року ОСОБА_8 уклав договір купівлі-продажу секції АДРЕСА_1 з ОСОБА_7

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 квітня 2012 року вищезазначений договір купівлі-продажу визнаний недійсним.

Рішенням Луцької міської ради № 58/154 від 28 квітня 2010 року будівля гуртожитку прийнята у міську комунальну власність. Виконавчий комітет Луцької міської ради своїм рішенням № 854-1 від 0 лютого 2011 року затвердив акт прийняття-передачі спірного гуртожитку та передав його на баланс житлово-комунальному підприємству № 7 міста Луцька.

Отже, ОСОБА_7 знав, що статус гуртожитку не змінювався ні на час продажу секцій гуртожитку на аукціоні 30 травня 2007 року, ні на даний час.

Таким чином, Луцька міська рада має право витребувати спірне майно від ОСОБА_7, оскільки вибуло воно з володіння особи, у володінні якої воно було, не з її волі, а іншим шляхом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», При розгляді судом позову про витребування власником свого майна слід враховувати, що згідно зі ч.3 ст.145 ЦК України, власник у будь-якому випадку має право вимагати повернення (віндикація) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, безоплатно набутого володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. В інших випадках судам слід керуватись правилами ч.1 та ч.2 ст.145 ЦК.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконаннях цього правочину.

Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

Оскільки першим власником спірної секції ОСОБА_8 відчужено на підставі договору купівлі-продажу дане майно ОСОБА_7, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду даний договір визнано недійсним, майно перебуває у володінні ОСОБА_7 суд приходить до висновку, що саме в останнього слід витребовувати майно з незаконного володіння.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до вимог п.п.1 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позовна вимога майнового характеру повинна бути оплачена судовим збором в розмірі, 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 80 ЦПК України, ціна позову визначається вартістю майна, яке витребовується чи на яке визнається право власності.

З матеріалів справи вбачається, що вартість спірного майна, яке витребовувалось з незаконного володіння складає 244500 гривень. Даний факт стверджується копією договору купівлі-продажу від 22 серпня 2007 року (а.с. 12).

Враховуючи наведене, з ОСОБА_7 слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 2445 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 214, 386, 387, 388 ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 3 червня 1986 року зазначено, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 секцію АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір в сумі 2445 (дві тисячі чотириста сорок п'ять) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.