Постанова № 32044349, 25.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р.Справа № 916/533/13-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.,

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Устимчик М.В. (за довіреністю);

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2013р.

по справі №916/533/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Крафт"

до Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт"

про стягнення 109 402,09 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представником позивача в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.06.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Крафт" (далі - ТОВ „Крафт", позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі - ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт", відповідач) про стягнення 109 402,09 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 98 000,00 грн., 9 497, 41 грн. - пені та 3% річних в сумі 1904,687 грн.

10.04.2013р. позивач до господарського суду надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій уточнив нараховану суму 3% річних за період з 02.08.2012р. по 08.02.2013р. і суму пені та просив стягнути суму боргу у розмірі 108 435,68 грн., з яких: 3 % річних 1 743, 25 грн., пеня - 8 692, 43 грн., а також 2188,04 грн. судових витрат.

Позов вмотивовано з посиланням на умови Договору поставки № 103 від 03.05.2012р. (далі - Договір поставки). Так, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі та поставив відповідачу товар на загальну суму 151 087,48 грн. Проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим, станом на 08.02.2013р. утворилась заборгованість у розмірі 98 000,0 грн. Крім цього, з урахуванням неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки в частині повної та своєчасної оплати товару, останньому було нараховано до стягнення пеню у розмірі 8 692, 43 грн. та 3% річних в сумі 1 743, 25 грн..

ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" проти позову заперечує частково з підстав, викладених у відзиві. Відповідач визнає суму основаного боргу за договором у розмірі 98 000,00 грн., а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та суми пені, просив відмовити, оскільки розрахунки надані позивачем, були проведені у календарних днях, а не в банківських, що призвело до завищення штрафних санкцій. Крім цього, відповідач просив надати йому відстрочку на виконання рішення суду по даній справі до 30.09.2013р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.05.2013р. (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" на користь ТОВ „Крафт" основну суму заборгованості в розмірі 98 000,00 грн., 3% річних в сумі 1 743,25 грн., пені - 8 692, 43 грн., судовий збір у розмірі 2 168,71 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що приведені позивачем обставини справи повністю підтверджуються наданими ним доказами і дані докази сумніву у суду не викликають. Зворотного відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів, заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, суд до уваги не прийняв, оскільки вони не доведені певними засобами доказування.

Посилаючись на приписи ст. 121 ГПК України, господарський суд відмовив відповідачу у наданні відстрочки виконання рішення, у зв'язку з відсутністю виняткових обставин для надання такої відстрочки.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ „Крафт" в частині стягнення пені, 3% річних, індексу інфляції - відмовити, надати ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" відстрочку виконання рішення.

Скаржник вважає рішення господарського суду необґрунтованим таким, що постановлено на підставі не повного з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

20.06.2013р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду від ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю його представників в судових засіданнях інших судах та державних органах.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Так, в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Доводи відповідача щодо неможливості з'явитися у судове засідання у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки відповідачем у справі є юридична особа.

Відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Крім того, господарський суд враховує, що відповідач не був позбавлений права надати письмові пояснення та направити до участі у справі іншого представника, у тому числі з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Представник позивача надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2012р. між ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" (покупець) та ТОВ „Крафт" (постачальник) був укладений договір про поставку товарів № 103, за умовами якого, постачальник зобов'язується у 2012р. поставити покупцю товар - прокат сортовий гарячекатаний, зазначений у Специфікації, що є Додатком №1 відповідно до договору, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки розрахунки проводяться згідно виставленого рахунку постачальника шляхом здійснення прямого банківського передання коштів покупцем на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару, на підставі підписаного сторонами договору та з урахуванням п. 4.2 цього Договору (усі платіжні документи за даним договором оформлюються з дотриманням вимог чинного законодавства).

Пунктом 5.1 Договору поставки передбачено, що постачальник протягом 5-и календарних днів з дня отримання заявки покупця на поставку товару поставляє покупцеві у повній відповідності до наданої заявки. Моментом поставки товару вважається одержання покупцем з оформленням прибуткових-документів на складі покупця.

Згідно з п. 6.1.1 Договору поставки покупець зобов'язаний в повному обсязі сплатити за поставлений товар.

Відповідно до п. 7.3 Договору поставки за порушення покупцем строків оплати, зазначених у договорі, покупець несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2012р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов Договору поставки ТОВ „Крафт" поставило відповідачу товар на загальну суму 151 087,48 грн., що підтверджується видатковою накладною № КР20-06-01 від 20.06.2012р., яка без зауважень підписана постачальником і покупцем та скріплена печаткою. Відповідач, в порушення умов зазначеного договору, за поставлений товар розрахувався частково (30.08.2012р. відповідач сплатив позивачу 31 087,48 грн. + 05.10.2012р. 20 000,00 грн. + 24.12.2012р. 2 000,00 грн. = 53 087,48 грн.), тобто свої зобов'язання виконав не в повному обсязі - лише на суму 53 087,48 грн., що не заперечують сторони у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 98 000,00 грн. (151 087,48 грн. - 53 087,48 грн. = 98 000,00 грн.).

Позивач листами № 265 від 07.08.2012р., № 295 від 30.08.2012р., № 320 від 19.09.2012р., № 362 від 28.11.2012 р., № 394 від 13.12.2012р. звертався до відповідача з проханням сплатити заборгованість за поставлений товар.

23.10.2012р. відповідач надіслав лист-відповідь за вих. № ОС-1019 на лист позивача № 265 від 07.08.2012р. в якого вбачається, що він зобов'язався сплатити заборгованість перед ТОВ „Крафт" найближчим часом однак на момент звернення ТОВ „Крафт" до суду відповідач так і не розрахувався, у зв'язку з чим, позивачем на суму заборгованості було нараховано 3 % річних - 1 743, 25 грн. та пеню - 8 692, 43 грн.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що висновки місцевого суду правомірними щодо наявності заборгованості перед позивачем на суму 98 000,00 грн., оскільки сума боргу підтверджена належними доказами.

Щодо нарахування пені та 3% річних апеляційною інстанцією за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" було перевірено розрахунки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 8 692,43 грн. та 3% річних в сумі 1 743,25 грн. є обґрунтованою.

В апеляційній скарзі ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" вважає, що йому необхідно надати відстрочку виконання судового рішення по даній справі, у зв'язку з тим, що на теперішній час фінансова ситуація у відповідача є складною, оскільки на початку 2012р. наступили форс-мажорні обставини. 01.02.2012р., відповідно до наказу Укрморрічінспекції №5 від 31.01.2012р. на український дільниці річці Дунай було оголошено льодову компанію. Падіння вантажоперероботки Порту в 2012 році призвело до гострої нестачі обігових коштів.

Колегія суддів дані пояснення апелянта не приймає до уваги, оскільки вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи-наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому слід зазначити, що тягар по доказуванню вищевказаних обставин згідно приписів ст. 33 ГПК України покладено в даному випадку на відповідача.

Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідач у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надав ані суду першої інстанції, ані господарському суду апеляційної інстанції будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені в апеляційній скарзі обставини.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2013р. по справі №916/533/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.06.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.