Рішення № 32044320, 19.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.13 р. Справа № 914/1571/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич

до відповідача-1: Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич

до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства «Прикарпатбуд», м. Дрогобич

про: визнання додаткових договорів недійсними

Представники :

Від позивача: Щудла Р.Б. - ю/к (Довіреність № 3-28/2503 від 01.04.2013 р.)

Від відповідача-1: Цихуляк С.В. - ю/к (Довіреність № 185 від 26.02.2013 р.)

Від відповідача-2: Михаць О.Ю. - голова правління; Лучків А.В. - представник (Довіреність б/н від 10.06.2013р.)

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На проголошення вступної та резолютивної частини рішення, після повернення суду з нарадчої кімнати, представники відповідача-2 не з'явилися.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич до відповідача-1 - Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, відповідача-2 - ВАТ «Прикарпатбуд», м. Дрогобич про визнання додаткових договорів недійсними.

Ухвалою суду від 22.04.2013 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 14.05.2013 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався. Для надання сторонам можливості подати додаткові докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень в судовому засіданні оголошувалася перерва.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити. Вимоги позивача мотивовані тим, що додаткові договори № 1 та № 2 від 24.10.2008 р. порушують права та законні інтереси Дрогобицької міської ради і є недійсними з підстав невідповідності вимогам чинного законодавства України, яке було чинним на момент їх укладення.

Відповідач-1 у Відзиві на позовну заяву № 453 від 13.05.2013 р. вимоги позивача визнав повністю, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 22366/12 від 13.06.2013 р.), в якому відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, а також на відсутність факту порушення прав Дрогобицької міської ради укладенням оспорюваних договорів.

На обґрунтування заперечень проти позову відповідач у відзиві вказав, що про укладення додаткових договорів № 1 та № 2 від 24.10.2008 р. Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради було відомо ще з дати їх підписання. Враховуючи підзвітність, підконтрольність і підпорядкованість Департаменту Дрогобицькій міській раді, останній також було відомо про дані додаткові договори. Таким чином позовна заява про визнання недійсними додаткових договорів подана з пропуском терміну позовної давності, а тому необхідно застосувати наслідки такого пропуску.

Також відповідач зазначає, що згідно узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховного суду України відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів, а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.

За переконанням відповідача-2 укладенням додаткових договорів № 1 та № 2 від 24.10.2008 р. права Дрогобицької міської ради порушені не були, так як роботи по ремонту дороги було зроблено в повному обсязі і ніким даний факт не оспорюється, що встановлено по справах № 5015/166/12 та № 914/103/13. Тобто жодної шкоди Дрогобицькій міській раді нанесено не було, а небажання провести їх оплату і наявність незначних порушень норм законодавства на момент укладення спірних договорів, не підтверджують порушення оскаржуваними договорами прав Дрогобицької міської ради.

До відзиву відповідачем-2 додано копію Статуту Публічного акціонерного товариства «Прикарпатбуд», з якого вбачається, що згідно з рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Прикарпатбуд» від 29.04.2013 р. (протокол № 1) Відкрите акціонерне товариство «Прикарпатбуд» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Прикарпатбуд».

На спростування заперечень відповідача-2 позивач надав письмові пояснення (вх. № 23091/13 від 17.06.2013 р.), в яких зазначає, що ст. 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушене своє право або про особу яка його порушила.

Згідно розділу 4 Положення про Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради відповідач-1, Департамент міського господарства є окремою юридичною особою, виступає самостійним суб'єктом права.

Даним Положенням не передбачено обов'язку Департаменту міського господарства доводити до відома Дрогобицької міської ради інформацію про укладення господарських договорів. Таким чином Дрогобицька міська рада не мала можливості і не могла мати інформацію виключно як з власного рішення департаменту.

Як вбачається з матеріалів справи моментом коли Дрогобицька міська рада дізналась про укладення додаткових договорів було отримання 18.09.2012 р. службової записки від Департаменту міського господарства за №823. У відповідь на цю службову записку Дрогобицька міська рада 19.09.2012 р. листом № 3-23/7597 повідомила, що не володіє інформацією з приводу обговорення питань укладення Додаткових договорів № 1, № 2 від 24.10.2008 р. до договору № 87 від 26.06.2008 р. Після чого Дрогобицька міська рада заявила клопотання №161юр від 29.09.2012 р. про залучення Дрогобицької міської ради в якості третьої особи у справі за позовом ПАТ «Прикарпатбуд» до Департамену міського господарства про стягнення заборгованості (справа №5015/166/12).

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт ознайомлення (або момент можливості ознайомлення) Дрогобицької міської ради з оспорюваними додатковими договорами в інший час, ніж той, що вказаний у позовній заяві.

Щодо тверджень відповідача-2 про те, що в позивача не має права на звернення з даним позовом, оскільки він не є заінтересованою стороною у спорі, то Дрогобицька міська рада вказує що дане твердження відповідача-2 є невірним, оскільки інтерес Дрогобицької міської ради полягає в тому, що у разі виникнення грошового зобов'язання Департаменту міського господарства перед третіми сторонами, в Дрогобицької міської ради виникає обов'язок забезпечити та сплатити з міського бюджету відповідні кошти, оскільки, на підставі розділу 5 Положення про Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради Департамент фінансується з місцевого бюджету, є розпорядником бюджетних коштів.

У відповідності до п. 8.11 вищевказаного Положення Департамент міського господарства проводить тендерні торги на закупівлю робіт, послуг і товарів з метою ефективного використання бюджетних коштів згідно затверджених бюджетних призначень. Як вбачається з матеріалів справи оспорювані позивачем додаткові договори передбачили виконання робіт на суму 432 462 гривні не передбачені міським бюджетом м. Дрогобича на 2008 рік. Бюджетних призначень на цю мету не було, а відповідно до ч. 6 ст.51 Бюджетного кодексу України, покриття таких витрат з бюджету здійснюватись не може.

Частина 4 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

З вищенаведеного вбачається, що при укладенні оспорюваних договорів Департаментом міського господарства та ПАТ «Прикарпатбудом» порушене право Дрогобицької міської ради самостійно визначати напрями використання бюджетних коштів.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду України у справі про охоронюваний законом інтерес від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, справа №1-10/2004 охоронюваний законом інтерес це - прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином Дрогобицька міська рада стверджує, що є належним позивачем у даній справі, строк позовної давності на звернення до суду не є пропущеним, а відзив ПАТ «Прикарпатбуд» не є вмотивованим, та ґрунтується на припущеннях, тому не може бути врахований при винесенні рішення по даній справі.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

26.06.2008 р. за результатом процедури закупівель (тендеру) між Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради (відповідач-1) та ВАТ «Прикарпатбуд» (відповідач-2) укладено Договір № 87, відповідно до умов якого відповідач-2 взяв на себе зобов'язання виконати власними та залученими (субпідрядними) силами і засобами роботи по реконструкції дороги вул. Трускавецької, м. Дрогобич, здати їх відповідачу-1 і ліквідовувати недоробки та дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт.

У п. 2.1. Договору сторони погодили, що договірна ціна за цим Договором становить 3 397 786,80 грн. і є динамічною.

Договірна ціна робіт може змінюватись у разі: зміни обсягів, в тому числі при не виділенні бюджетного фінансування; зупинення робіт за рішенням замовника та через обставини непереборної сили; зміни у встановленому порядку узгодженої номенклатури матеріалів і устаткування поставки змовника; врахування інфляційних факторів; прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на вартість робіт; суттєвих розходжень фактичних і проектних умов будівництва, передбачити які при узгодженні ціни підрядник не міг. Зміна договірної ціни оформляється сторонами шляхом укладення додаткових угод (п. 2.2. Договору).

24.10.2008 р. відповідачами-1,2 підписано додаткові договори № 1 та № 2, якими передбачено обов'язок відповідача-2 за замовленням відповідача-1 своїми та залученими силами і засобами організувати і здійснити додаткові роботи по реконструкції дорожнього покриття вул. Трускавецька в м. Дрогобич, а відповідач-1 зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх відповідно до кошторисної документації і умов Договору.

Договірну ціну послуг, що доручені для виконання відповідачу-2 згідно Додаткового договору № 1 сторони визначили в розмірі 296 382,00 грн.; згідно Додаткового договору № 2 - в розмірі 136 080,00 грн. (п. 2 Додаткових договорів).

Вищевказані додаткові договори позивач вважає такими, що порушують права та законні інтереси Дрогобицької міської ради, та не відповідають вимогам законодавства України, яке було чинне на момент їх укладення, зокрема Постанові КМ України від 28.03.2008 р. № 274 «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» (в редакції, яка діяла на момент укладення Договору №87 від 26.06.2008 р.) та Постанові Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921 «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (яка була чинною на момент укладення додаткових договорів).

Додатково позивач зазначає, що у спірних додаткових договорах не зазначено, які саме додаткові роботи повинні виконуватись, об'єми та строки виконання робіт, тобто відсутні істотні умови договору підряду.

Із посиланням на ст.ст. 203, 215, 638, 837 ЦК України, ст.ст. 180, 207 ГК України позивач просить суд визнати Додаткові договори №1, №2 від 24.10.2008 р. недійсними.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

У відповідності до положень ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно визначення ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, а саме визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Як встановлено в процесі розгляду справи 26.06.2008 р. між Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради та ВАТ «Прикарпатбуд» було укладено Договір № 87, умови якого передбачали виконання відповідачем робіт по реконструкції дороги вул. Трускавецької у м. Дрогобич.

Вищевказаний договір укладено за результатами проведення процедури закупівель (тендеру).

Відповідно до ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Стаття 185 ГК України передбачає, що до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Механізм здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти на момент укладення Договору №87 від 26.06.2008 р. регулювали норми Тимчасового положенням Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою КМ України від 28.03.2008 р. № 274.

Із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921 «Про затвердження положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (надалі Положення) Постанова КМ України від 28.03.2008 р. № 274 втратила чинність.

Пунктом 2 Положення встановлено, що процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, розпочаті до дати набрання чинності цією постановою, завершуються відповідно до цієї постанови.

Згідно визначення, наведеного у п. 2 Положення договір про закупівлю - письмовий правочин між замовником та учасником - переможцем процедури закупівлі, який передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товар за відповідну плату.

Положення ч. 2 ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України визначають, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 3 ст. 180 ГК України передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проаналізувавши зміст Договору № 87 від 26.06.2008 р. суд встановив, що сторонами погоджено наступні істотні умови:

предметом Договору є роботи по реконструкції дороги вул. Трускавецької у м. Дрогобич;

ціна Договору визначена у розмірі 3 397 786,80 грн. і є динамічною;

строк виконання робіт - з липня 2008 р. по грудень 2008 р..

Додатковими договорами №1, №2 від 24.10.2008 р. сторони передбачили виконання додаткових робіт по реконструкції дорожнього покриття вул. Трускавецької у м. Дрогобич та збільшили договірну ціну на 296 382,00 тис. грн. (Додатковий договір № 1) та на 136 080,00 грн. (Додатковий договір № 2).

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

П. 84 Положення передбачає, що договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції у порядку, передбаченому цим Положенням. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору, крім випадків, визначених порядком зміни умов договору про закупівлю, що затверджується уповноваженим органом за погодженням з Мінфіном (п. 84 Положення).

Із аналізу вищенаведеної норми випливає, що після підписання Договору № 87 від 26.06.2008 р. відповідач-1 та відповідач-2 не вправі були збільшувати акцептовані ціни згідно тендерної пропозиції ВАТ «Прикарпатбуд», а тому суд приходить до висновку, що при укладенні Додаткових договорів №1, №2 від 24.10.2008 р. сторонами порушено приписи п. 84 Положення.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 4 ЦК України встановлено, що актами цивільного законодавства України є Конституція України, Цивільний кодекс України, а також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 ст. 215 ЦК України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Схожі за змістом положення містить і ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пленум Вищого господарського суду у Постанові № 11 від 29.05.2013 р. вказав, що у разі, коли чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК.

Відповідно до приписів ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що Додаткові договори № 1 та № 2 від 24.10.2008 р. порушують права Дрогобицької міської ради, оскільки як вбачається із змісту Договору № 87 від 26.06.2008 р. виконання робіт по реконструкції дороги вул. Трускавецької у м. Дрогобич здійснювалося за рахунок фінансування з місцевого бюджету (п. 4.2. Договору).

Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі Закон) бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Стаття 26 Закону передбачає, що питання затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету, згідно ст. 28 Закону віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 61 Закону органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з цим Законом та законом про бюджетну систему.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Положення ст. 64 Закону (в редакції чинній на момент укладення спірних договорів) передбачають, що видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку.

Пунктом 5.1 Положення про Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради визначено, що Департамент фінансується з місцевого бюджету.

Враховуючи положення вищенаведених правових норм, передусім ст. 26 Закону, згідно якої питання затвердження місцевого бюджету вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, суд погоджується із твердженнями позивача про те, спірні Додаткові договори, умови яких передбачають додаткові видатки з місцевого бюджету на суму 432 462,00 грн. прямо стосуються прав та інтересів Дрогобицької міської ради. Відтак, суд вважає, що Дрогобицька міська рада є належним позивачем у даному спорі.

За визначенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи про факт укладення спірних додаткових договорів Дрогобицька міська рада дізналась із отриманої 18.09.2012 р. від Департаменту міського господарства службової записки за № 823.

Доказів та обґрунтованих доводів на підтвердження тієї обставини, що про укладення Додаткових договорів №1, №2 від 24.10.2008 р. позивачу було відомо до вересня 2012 р. відповідач-2 суду не надав та не навів.

Як вбачається із оспорюваних договорів дані договори підписано директором Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради п. Кізимою С.Р. Відомості про факти проведення нарад та обговорення питань укладення спірних додаткових договорів у Дрогобицькій міській раді, а також про факти подання Департаментом звітів, які стосуються спірних договорів в матеріалах справи відсутні.

Більше того, як вбачається із наданого представником відповідача-1 Розпорядження міського голови Дрогобицької міської ради № 497-р від 23.09.2008 р. п. Кізимі С.Р., директору департаменту міського господарства, було надано відпустку терміном 45 календарних днів з 01.10.2008 р. по 14.11.2008 р. На час відсутності Кізими С.Р. виконання обовязків директора департаменту міського господарства покладено на Рудницького О.В.

Отже, на час укладення спірних додаткових договорів п. Кізима С.Р. перебував у відпустці.

Із врахуванням вищезазначеного, твердження відповідача-2 про те, що Дрогобицька міська рада повинна була знати про укладення додаткових договорів в силу підпорядкованості Департаменту міського господарства міській раді, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини та з огляду на приписи вищенаведених правових норм суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, заявленими в межах трьохрічного строку позовної давності, а тому підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 порівну.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 174, 179, 180, 185 ГК України ст.ст. 203, 215, 256, 261, 626, 627, 632, 638, 650 ЦК України, ст.ст.1, 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати недійсними додаткові договори № 1 та № 2 від 24.10.2008 р. до Договору № 87 від 26.06.2008 р., укладені між Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 4. Ідентифікаційний код 05447349) та Відкритим акціонерним товариством «Прикарпатбуд» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Д. Галицького, 1. Ідентифікаційний код 01272261).

3. Стягнути з Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 4. Ідентифікаційний код 05447349) на користь Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Ринок, 1. Ідентифікаційний код 04055972) 1 147,00 грн. судового збору.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Прикарпатбуд» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Д. Галицького, 1. Ідентифікаційний код 01272261) на користь Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Ринок, 1. Ідентифікаційний код 04055972) 1 147,00 грн. судового збору.

5. Накази на стягнення видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.06.2013 р.

Суддя Ділай У.І.