Рішення № 32044119, 25.06.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 червня 2013 р. Справа № 902/784/13

Провадження № 13/902/13/13

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: приватного підприємства "ТАУ-Поділля" (код ЄДРПОУ 33088705, 21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, кім. 307)

до: комунального підприємства "Тульчинкомунсервіс" (код ЄДРПОУ 32097195, м. Тульчин, вул. Відродження, 36, Вінницька область)

про стягнення 99 679,52 грн. заборгованості

представники сторін :

від позивача : Сауляк П. М. - за довіреністю

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "ТАУ-Поділля" 28.05.2013 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до комунального підприємства "Тульчинкомунсервіс" про про стягнення 99 679,52 грн. заборгованості з яких: 76 444,19 грн. - основного боргу, 7 644,42 грн. - штраф; 13 912,84 грн. - пеня; 1 142,96 грн. - 3 % річних та 535,11 грн.- інфляційне відшкодування.

Ухвалою суду від 29.05.2013 року порушено провадження за даним позовом у справі № 902/784/13 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 11.06.2013 року, однак в зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних доказів, ухвалою суду від 11.06.2013 року відкладено розгляд справи на 25.06.2013 року.

21.06.2013 року від представника позивача супровідним листом до суду надійшли оригінали документів долучених до позову, розрахунок боргу, акт звірки та відзив на позовну заяву.

Згідно надано відзиву, який підписано начальником КП "Тульчинкомунсервіс" та скріплено печаткою, відповідач повністю підтримує загальну суму заборгованості в т.ч. штрафні санкції, що становить 90 460,92 грн., а саме : 76 444,19 грн. - основного боргу, 7 644,42 грн. - штраф; 5 756,25 грн. - пеня; 1 151,25 грн. - 3 % річних та 535,19 грн.- інфляційні втрати.

На визначену дату 25.06.2013 року з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався. Воднчас, ухвала суду від 11.06.2013 року надіслана на адресу відповідача : м. Тульчин, вул. Відродження, 36, Вінницька область, повернулася до суду із відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Перед початком розгляду справи, від представника позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 90 462,92 грн. відповідно до наданого розрахунку.

Судом оглянуто надані оригінали документів та долучено до матеріалів справи вказане клопотання та подані докази.

В ході розгляду справи по суті, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові із врахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

03.01.2011 року між приватним підприємством "Джерело" (продавець) та комунальним підприємством "Тульчинкомунсервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів по бланкам - дозволам (для бюджетних організацій) № 105-КПВ, яким передбачено слідуюче.

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передавати у власність покупця нафтопродукти по бланкам - дозволам (надалі - продукція), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати вартість продукції (п. 1.1).

Асортимент, ціна, кількість та загальна вартість кожної окремої партії продукції в рамках цього договору зазначається у виставленому продавцем рахунку, а також у належно оформленій накладній (п. 1.2).

Відпуск (передача) продукції покупцю проводиться лише за умови її фактичної наявності на автозаправній станції продавця на момент проведення операції з відпуску (п. 1.3).

Кількість та асортимент кожної партії продукції зазначається в усному чи письмовому замовлені покупця, а також у виставленому рахунку, бланку-дозволі та накладній (п. 2.1).

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, яка вказується продавцем, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (п. 3.1).

Ціна на продукцію може змінюватись. Ціна на продукцію зазначається продавцем у виставленому ним рахунку та накладній у національній валюті України (п. 3.2).

Оплата продукції за даним договором здійснюється покупцем протягом 7 (семи) банківських днів шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок продавця 100 % вартості отриманої продукції, відповідно до видаткової накладної (п. 4.1).

Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.2).

Даний договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року (п. 10.1).

В будь-якому випадку, закінчення терміну дії договору не звільняє від виконання зобов'язань покупцем по оплаті товару (п. 10.3).

На виконання умов договору ПП "Джерело" передано КП "Тульчинкомунсервіс" нафтопродукцію на загальну суму 58 141,19 грн., що підтверджується накладними, а саме:

- № 4000659 від 25.07.2011 року на суму 4 368,00 грн.;

- № 4000675 від 28.07.2011 року на суму 1 105,00 грн.;

- № 4000685 від 01.08.2011 року на суму 5 119,00 грн.;

- № 4000708 від 08.08.2011 року на суму 4 658,00 грн.;

- № 4000719 від 08.08.2011 року на суму 489,00 грн.;

- № 4000726 від 17.08.2011 року на суму 5 012,00 грн.;

- № 4000732 від 18.08.2011 року на суму 505,00 грн.;

- № 4000754 від 22.08.2011 року на суму 1 217,69 грн.;

- № 4000778 від 01.09.2011 року на суму 4 046,00 грн.;

- № 4000795 від 05.09.2011 року на суму 5 018,00 грн.;

- № 4000815 від 14.09.2011 року на суму 5 808,00 грн.;

- № 4000827 від 21.09.2011 року на суму 4 336,00 грн.;

- № 4000846 від 26.09.2011 року на суму 3 627,00 грн.;

- № 4000872 від 04.10.2011 року на суму 5 718,00 грн.;

- № 4000887 від 09.10.2011 року на суму 5 251,50 грн.;

- № 4000899 від 09.10.2011 року на суму 303,00 грн.;

- № 4000888 від 11.10.2011 року на суму 1 560,00 грн.;

У вказаних вище накладних вказано : постачальник - ПП "Джерело"; платник - КП "Тульчинкомунсервіс".

11.10.2011 року між приватним підприємством "Джерело" (первісний кредитор) та приватним підприємством "ТАУ-Поділля" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги на таких умовах.

Первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № 105-КПВ купівлі - продажу нафтопродуктів по бланкам-дозволам (для бюджетних організацій) від 03.01.2011 року (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та Комунальним підприємством "Тульчинкомунсервіс", надалі за текстом - боржник (п. 1.1).

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язання за основним договором (п. 1.2).

Право вимоги, що відступається за цим договором, оцінено сторонами з урахуванням умов основного договору та накладних і складає 76 741,19 грн., в тому числі ПДВ (п. 1.3).

Згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму у розмірі 76 741,19 грн., в тому числі ПДВ, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора (п. 2.1).

Строк сплати грошової суми починається з моменту підписання договору сторонами і триває до "15" жовтня 2011 р. (п. 2.2).

Первісний кредитор повинен передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права кредитора, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором в момент підписання договору сторонами (п. 3.1).

Новий кредитор на момент укладення цього договору повідомлений про всі застереження, претензії, зауваження, що існують у боржника до первісного кредитора (п. 3.2).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку його дії (п. 6.1).

Строк дії договору два роки з моменту підписання (п. 6.2).

Відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору (п. 6.4).

Окрім того, 20.10.2011 року між приватним підприємством "ТАУ-Поділля" (продавець) та комунальним підприємством "Тульчинкомунсервіс" (покупець) укладено договір № 150-КПВ купівлі-продажу нафтопродуктів по бланкам - дозволам з відстрочкою платежу, який є тотожним за змістом до договору № 105-КПВ від 03.01.2011 року.

Разом з тим, п. 4.1 договору від 20.10.2011 року визначається, що оплата продукції за даним договором здійснюється на умовах відстрочки платежу покупцем протягом 3 календарних днів. Оплата здійснюється шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок продавця вартості отриманої продукції. Рахунок виставляється на підставі письмового замовлення покупця на поставку окремої партії продукції.

Сторони домовились, що підписуючи цей договір покупець автоматично погоджується з тим, що у випадку порушення ним умов договору в результаті чого виникла заборгованість, продавець має право відступити від права вимоги на користь іншої фізичної чи юридичної особи, по даному зобов'язанню. Письмова згода на відступлення права вимоги вважається підписання даного договору (п. 9.4).

Термін дії даного договору визначається сторонами до 31 грудня 2012 року, а в частині виконання сторонами зобов'язань щодо взаєморозрахунків та відповідальності сторін (розділи 7, 9 договору) - до їх повного виконання сторонами (п. 10.2).

На виконання умов договору ПП "ТАУ-Поділля" передано КП "Тульчинкомунсервіс" нафтопродукцію на загальну суму 18 303,00 грн., що підтверджується накладними, а саме : № 400015 від 17.10.2011 року на суму 6 498,00 грн.; № 400022 від 25.10.2011 року на суму 2 770,50 грн.; № 400032 від 27.10.2011 року на суму 476,50 грн.; № 400038 від 01.11.2011 року на суму 4 736,00 грн.; № 400058 від 08.11.2011 року на суму 3 822,00 грн..

У вказаних вище накладних вказано : постачальник - ПП "ТАУ-Поділля"; платник - КП "Тульчинкомунсервіс".

В подальшому, 23.08.2012 року між приватним підприємством "ТАУ-Поділля" (кредитор) та комунальним підприємством "Тульчинкомунсервіс" (боржник) укладено угоду про погашення боргу. Договором передбачено наступне.

Боржник визнає і підтверджує свій борг на користь кредитора станом на день укладення цієї угоди в сумі 76 444,19 грн. (п. 1.1).

На погашення цього боргу боржник передає кредитору грошові кошти без урахування пені та штрафних санкцій. Пеня та штрафні санкції нараховуються окремо в разі відхилення боржником від графіку погашення заборгованості (Додаток № 1) та звернення кредитора до суду (п. 1.2).

Погашення боргу відбувається шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок кредитора (п. 1.3).

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях (п. 2.1).

Боржник зобов'язаний разом з даною угодою підписати акт звірки (п. 2.2).

Боржник має право виконати свій обов'язок достроково. Прийнявши виконання зобов'язання згідно графіку погашення заборгованості, кредитор повинен на вимогу боржника надати йому акти звірки на протязі 3 (трьох) днів (п. 2.3).

Додактом № 1 до даної угоди сторони погодили графік погашення боргу, а саме :

Період погашення боргуСума погашенняз 27.08.2012 р. по 03.09.2012 р.5 000 грн.з 03.09.2012 р. по 10.09.2012 р.5 000 грн.з 10.09.2012 р. по 17.09.2012 р.5 000 грн.з 17.09.2012 р. по 24.09.2012 р.5 000 грн.з 24.09.2012 р. по 01.10.2012 р.5 000 грн.з 01.10.2012 р. по 08.10.2012 р.5 000 грн.з 08.10.2012 р. по 15.10.2012 р.5 000 грн.з 15.10.2012 р. по 22.10.2012 р.5 000 грн.з 22.10.2012 р. по 29.10.2012 р.5 000 грн.з 29.10.2012 р. по 05.11.2012 р.5 000 грн.з 05.11.2012 р. по 12.11.2012 р.5 000 грн.з 12.11.2012 р. по 19.11.2012 р.5 000 грн.з 19.11.2012 р. по 26.11.2012 р.5 000 грн.з 26.11.2012 р. по 03.12.2012 р.5 000 грн.з 03.12.2012 р. по 10.12.2012 р.5 000 грн.з 10.12.2012 р. по 17.12.2012 р.6 444,19 грн.Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2013 року, який підписаний та скріплений печатками позивача і відповідача, сума заборгованості становить 76 444,19 грн..

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов таких висновків.

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 663 Цивільного кодексу України визначає, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Абзац 4 п. 3.12 вказаної вище постанови, визначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 99 679,52 грн..

Підставами позову позивач зазначив обставини, відповідно до яких відповідачем не сплачено суму боргу у розмірі 76 444,19 грн. за отримані нафтопродукти згідно договорів купівлі-продажу.

Як встановлено судом, 03.01.2011 року між приватним підприємством "Джерело" та комунальним підприємством "Тульчинкомунсервіс" укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів по бланкам - дозволам (для бюджетних організацій) № 105-КПВ.

Також 20.10.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 150-КПВ купівлі-продажу нафтопродуктів по бланкам - дозволам з відстрочкою платежу.

Відповідно до вказаних договорів ПП "Джерело" та ПП "ТАУ-Поділля" передано КП "Тульчинкомунсервіс" нафтопродукцію на загальну суму 76 444,19 грн., що підтверджується вказаними вище накладними.

При цьому, 11.10.2011 року між приватним підприємством "Джерело" (первісний кредитор) та приватним підприємством "ТАУ-Поділля" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого позивачем отримано право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язання за договором № 105-КПВ від 03.01.2011 року.

Пункт 1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Станом на 28.05.2013 року (день звернення з позовом до суду) основний борг склав 76 444,19 грн..

Слід зазначити, що відповідно до п. 1.1 угоди про погашення боргу від 23.08.2012 року, яка укладена між ПП "ТАУ-Поділля" та КП "Тульчинкомунсервіс", відповідачем визнано та підтверджено основний борг у сумі 76 444,19 грн..

Також відповідач підтверджує суму основного боргу у відзиві на позовну заяву та в акті звірки взаєморозрахунків.

В свою чергу, відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано.

Отже, позовна вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 76 444,19 грн., підлягає задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема : договорами купівлі-продажу, договором про відступлення права вимоги, угодою про погашення боргу, накладними, актом звірки взаєморозрахунків.

Також як вбачається з розрахунку від 19.06.2013 року, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 7 644,42 грн. - штрафу, 5 756,25 грн. - пені за період з 28.03.2012 року по 28.09.2012 року, інфляційні втрати у розмірі 535,19 грн. за період з березня 2012 року по вересень 2012 року включно та 1 151,25 грн. - 3% річних за період з 28.03.2012 року по 28.09.2012 року на суму боргу 76 444,19 грн..

З огляду на зменшення розміру заявлених до стягнення коштів, позивачем надано суду клопотання про зменшення позовних вимог, згідно якого загальна сума заборгованості становить 90 462,92 грн..

Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву, відповідач не заперечує щодо нарахованих штрафних санкцій згідно розрахунку від 19.06.2013 року.

Згідно п. 9.3 договору № 150-КПВ від 20.10.2011 року, позивач та відповідач погодили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань, зазначених у п. 2.1 даного договору, покупець сплачує на користь продавця штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, при цьому, продавець має право на відшкодування усіх збитків в тому числі на відшкодування втраченої вигоди, які спричинені невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань по даному договору.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Позивачем проведено нарахування із застосуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Окрім того, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Пункт 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року, визначає, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Враховуючи викладене, при проведенні судом підрахунку, сума інфляційних втрат за період з березня 2012 року по вересень 2012 року включно склала 534,80 грн..

Оскільки відповідач не провів розрахунок за договором у встановленому п. 4.1 договору порядку та термін (на умовах відстрочки платежу протягом 3 календарних днів), то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з нього на користь позивача 7 644,42 грн. - штрафу, 5 756,25 грн. - пені, інфляційних втрат у розмірі 534,80 грн. та 1 151,25 грн. - 3% річних відповідно до наданого розрахунку та проведено вище підрахунку.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, беручи до уваги, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 993,60 грн. за платіжним дорученням № 8779 від 15.05.2013 року та ним подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, судовий збір у розмірі 184,37 грн., підлягає поверненню за ухвалою суду на підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Тульчинкомунсервіс" (код ЄДРПОУ 32097195, м. Тульчин, вул. Відродження, 36, Вінницька область, п/р 26005704189511 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) на користь приватного підприємства "ТАУ-Поділля" (код ЄДРПОУ 33088705, 21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, кім. 307, п/р 26001010370 в ВФ ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) 76 444,19 грн. - основного боргу, 7 644,42 грн. - штрафу, 5 756,25 грн. - пені, 1 151,25 грн. - 3 % річних, 534,80 грн. - інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору у сумі 1 809,23 грн..

3. Відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 0,39 грн..

4. Приватному підприємству "ТАУ-Поділля" (код ЄДРПОУ 33088705, 21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, кім. 307, п/р 26001010370 в ВФ ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) повернути з Державного бюджету України 184,37 грн. - зайво сплаченого судового збору платіжним дорученням № 8779 від 15.05.2013 року, в зв'язку із зменшенням позовних вимог позивача, про що видати відповідну ухвалу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 червня 2013 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (м. Тульчин, вул. Відродження, 36, Вінницька область)