Рішення № 32043745, 25.06.2013, Київський районний суд м. Донецька

Справа №2/257/1783/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді - Лях М.Ю.,

при секретарі - Харитоновій А.Е.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

третьої особи - ОСОБА_5,

представника третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 про виключення майна з-під арешту, повернення майна та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 про виключення майна з-під арешту, накладеного відділом державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Донецька від 01.02.2013 року по виконавчому провадженні №30642831 майно - автомобіль марки ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, зобов'язання ВДВС Київського РУЮ м. Донецька повернути належне йому майно - автомобіль марки ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1. В обгрунування позовних вимог зазначив, що 04 лютого 2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 придбали у ОСОБА_3 транспортний засіб автомобіль марки ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, у зв'язку з чим, ОСОБА_3 було видано доручення на керування та розпорядження вищевказаним транспортним засобом посвідчене приватним нотаріусом у м. Донецьку від 04.02.2011 року. 27.02.2011 року він придбав у ОСОБА_7 транспортний засіб автомобіль марки ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який діяв на підставі доручення посвідченого приватним нотаріусом у м. Донецьку від 04.02.2011 року. 27.02.2011 року між ним і ОСОБА_7 була оформлена розписка про отримання грошових коштів, з яких вбачається, що ОСОБА_7 отримав від нього грошові кошти у сумі 36 000 грн. за продаж автомобілю. 27.02.2011 року ОСОБА_7 оформив на нього, а також на прохання ОСОБА_9 доручення на право експлуатації та розпорядження вищевказаного автомобіля протягом 3-х років. Після оформлення усіх документів ОСОБА_7 передав йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21099, 2003 року випуску, щоб він міг розпоряджатися вказаним автомобілем у повному обсязі. На момент оформлення всіх документів вищевказаний транспортний засіб нікому не продано, не подаровано, не закладено, у спорі або арешті не знаходилось.

Як зазначає позивач, 27 березня 2013 року інспектором ДПС взводу по ОСП №7 роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області прапорщиком міліції Лисенко П.А. автомобіль ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 у нього було вилучено на підставі постанови про накладення арешту винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Київського району м. Донецька Грибенко А.К., про що був складений протокол огляду та затримки транспортного засобу. Він вважає, що арештоване майно, а саме автомобіль марки ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 належить саме йому, оскільки він придбав його на підставах, передбачених чинним законодавством України, а ОСОБА_3 ніякого відношення до вищевказаного транспортного засобу не має. Таким чином, вважає, що арештований автомобіль підлягає звільненню з-під арешту, тому вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушений прав та законних інтересів.

Заявою від 17 червня 2013 року позивач збільшив позовні вимоги та просить зупинити виконавче провадження №30642831 від 07 березня 2013 року розпочате державним виконавцем ВДВС Київського РУЮ м. Донецька Грибенко А.К. до вступу у закону силу рішення суду по даному позову, виключити майно з-під арешту, накладеного відділом державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Донецька від 01.02.2013 року по виконавчому провадженні №30642831 майно - автомобіль марки ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, зобов'язати ВДВС Київського РУЮ м. Донецька повернути належне йому майно - автомобіль марки ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, визнати право власності на транспортний засіб марки ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, зареєстрованого Донецьким МРЕВ-1 Донецької області 04.10.2005 року за ним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, який діє на підставі та повноваженнях перевірених судом підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладені в позовній заяві, просили задовольнити збільшені позовні вимоги в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти задоволення збільшених позовних вимог на підставах, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку - ОСОБА_4, яка діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, заперечувала проти позовних вимог, просила відмовити в задоволенні позовних вимог та збільшених позовних вимог у повному обсязі. Пояснила, що позовні вимоги не обґрунтовані, не мотивовані, позивачем не було надано суду належних письмових доказів в підтвердження права власності на спірне майно. Також відзначила, що її дії як державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження за виконанням судовим рішенням про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь третьої особи ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6, яка діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, заперечували проти позовних вимог та збільшених позовних вимог та пояснили, що відповідач по справі ОСОБА_3 ухиляється від сплати аліментів на утримання їх сумісних дітей. Державний виконавець на виконання судового рішення було вжито необхідних та достатніх заходів, в тому числі накладено арешт на транспортний засіб автомобіль марки ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, але останній таким способом намагається ухилитися від виконання рішення суду. Окрім цього зазначили, що сторонами по справі під час відчужування спірного майна не було дотримано форму договору купівлі-продажу транспортного засобу, а довіреність, на яку посилається позивач як на підставу придбання транспортного засобу не можна вважати належним доказом в розумінні положень чинного Цивільного кодексу України. Тому просять суд відмовити в задоволені позовних вимог за необґрунтованістю, недоведеністю та безпідставністю.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_9 не з'явились, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

В судовому засіданні треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення судового розгляду не надходило, у зв'язку суд вважає за можливе розглянути справи за їх відсутністю, на підставі пояснень присутніх сторін та письмових доказів, наявних в матеріалах цивільної справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 належить на підставі біржової угоди ОСОБА_3 (а.с.6).

З копії листа вбачається, що ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_1 суму у розмірі 36000 грн. за проданий ним автомобіль ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, до розрахунку претензій немає. Даний лист складено 27 лютого 2011 року у присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_12 (а.с.7), без зазначення паспортних даних, року народження, місця проживання та інших відомостей, також нотаріально не посвідчений та містить відповідної назви.

Відповідно до копії довіреності від 04 лютого 2011 року (а.с.8) ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які діють окремо один від одного експлуатувати та розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 автомобілем марки ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Вказана довіреність видана строком на три роки та дійсна до 04.02.2014 року.

Згідно копії довіреності від 27 лютого 2011 року (а.с.9) ОСОБА_7 уповноважує ОСОБА_1 та ОСОБА_13 які діють окремо один від одного експлуатувати та розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 автомобілем марки ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Вказана довіреність видана строком на три роки та дійсна до четвертого лютого 2014 року.

З копії протоколу огляду та затримання транспорту від 27 березня 2013 року вбачається, що автомобіль марки ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 затриманий ІДПС взводу по ОСП №7 роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Лисенко П.А. на підставі постанови серії ВП 30642831 (а.с.10).

Згідно копії листа начальника ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку від 15 квітня 2013 року №10/18927/08-32 (а.с.12) ОСОБА_2 повідомляється про те, що йому відмовлено у надані копії постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення арешту на транспортний засіб, оскільки він не є стороною виконавчого провадження.

Ухвалами Київського районного суду м. Донецька від 29.04.2013 року та 14.06.2013 року відмовлено в задоволенні заява позивача вжиття заходів забезпечення позовних вимог в частині заборонити відділу Державної виконавчої службі Київського районного управління юстиції м. Донецька, реалізацію арештованого транспортного засобу марки ВАЗ 21099, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, зареєстрованого Донецьким МРЕВ-1 Донецької області 04.10.2005 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до п. 3, п.4 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 ЦПК України, а також інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України (в редакції на час укладання правочину) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Слід зазначити, що Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 встановлено єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, який є обов'язковим для всіх фізичних та юридичних осіб, які є власниками транспортних засобів. У п. 8 цього Порядку встановлено, на підставі яких документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів здійснюється державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів підрозділами Державтоінспекції, зокрема: довідки-рахунку за відповідною формою, договором чи угодою, рішення суду, довідки органу соціального захисту населення, митної декларація та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції Закону N 2677-VI від 04.11.2010 року, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В п.п. 2, 4 Постанови Пленуму Верховного суду України N 6 від 27 серпня 1976 (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" роз'яснено, що при розгляді позовів про виключення майна з опису суди зобов'язані всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, додержуючись при цьому неухильно як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і правил про належність і допустимість доказів. За правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем ОСОБА_3 не укладалося будь-яких письмових угод купівлі-продажу спірного автомобіля з третіми особа ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а в подальшому з позивачем ОСОБА_1, тому посилання позивача та його представника на те, що перехід права власності на спірний автомобіль відбувалось на підставі довіреностей суд не приймає до уваги, оскільки вказані доводи суперечать положенням чинного ЦК України. Суд зазначає, що довіреність на відміну від договору купівлі-продажу, не можу бути правовою підставою переходу права власності на спірний автомобіль, оскільки видача та отримання довіреності не пов'язано з переходом права власності на автомобіль від його власника до наступних представників, тому що останнім надається лише можливість (крім володіння та користування) здійснювати операції з автомобілем в інтересах довірителя. З матеріалів справ вбачається, що позивач не скористався повноваженнями, наданими довіреністю щодо зняття з реєстрації спірного автомобілю та реєстрації його на себе чи інших третіх осіб у передбачені довіреністю строки.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та протоколом судового засідання.

Разом з тим, незважаючи на наявну можливість, позивач та його представник не надали суду жодних достовірних належних та достатніх доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим доводи позивача є недоведеними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 10, 11, 59, 60, 88, 212 -215 ЦПК України, ст. ст. 16, 210,655 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 про виключення майна з-під арешту, повернення майна та визнання права власності - відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення суду виготовлено 25 червня 2013 року.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Київського районного суду

м. Донецька М.Ю. Лях