Постанова № 32042917, 19.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/592/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Кемінь В.В.

відповідача: Кучерявої Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Авіс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ЗАТ "Агрофірма "Авіс" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що працівниками податкової інспекції проведено невиїзну документальну перевірку з питань нарахувань та сплати податку на додану вартість ЗАТ "Агрофірма "Авіс" за період з 01.07.2005 року по 31.08.2005 року, за результатами якої складений акт № 1926/234/21332083 від 19.10.2007 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0002112343/0 від 19.10.2007 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2005 року в розмірі 6 232 994 грн., та № 0002122343/0 від 19.10.2007 року щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 849 грн., з яких 339 грн. основного платежу та 510 грн. штрафних санкцій. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2013 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових поясненнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Кам'янець-Подільською ОДПІ Хмельницької області було проведено невиїзну документальну перевірку з питань нарахувань та сплати податку на додану вартість ЗАТ "Агрофірма "Авіс" за період з 01.07.2005 року по 31.08.2005 року. В ході перевірки виявлено порушення позивачем п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п.п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.07.1997 року, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" № 271 від 26.02.1999 року, які полягають у завищенні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2005 року в розмірі 6 232 994 грн., а також занижені суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2005 року в розмірі 339 грн.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт № 1926/234/21332083 від 19.10.2007 року, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення № 0002112343/0 та № 0002122343/0 від 19.10.2007 року.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін, а також винесені аналогічні податкові повідомлення-рішення № 0002112343/1 та № 0002122343/1 від 16.11.2007 року, № 0002112343/2 та № 0002122343/2 від 17.12.2007 року.

Судом першої інстанції встановлено, що ЗАТ "Агрофірма "Авіс" є сільськогосподарським товаровиробником, який здійснює операції з продажу продукції власного виробництва - яйце куряче, а тому відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) позивач застосовує спеціальний режим оподаткування, який регулюється Постановою Кабінету Міністрів України "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" № 271 від 26.02.1999 року.

20.05.2005 року між позивачем та ТОВ "Агромаш-ІФ" укладено договори купівлі-продажу обладнання № К-П-20-05-2005/1 - К-П-20-05-2005/21 з додатковими угодами стосовно комплектності поставки обладнання, предметом яких є виготовлення, поставка та монтаж позивачу кліткового обладнання для утримання курей-несучок. Перерахування коштів за укладеними договорами позивачем здійснено платіжними дорученнями: № 2 від 05.07.2005 року на суму 25 400 000 грн., № 1 від 13.07.2005 року на суму 11 000 000 грн., № 1 від 27.07.2005 року на суму 1 000 000 грн.

ТОВ "Агромаш-ІФ" видано позивачу податкову накладну № 181 від 29.07.2005 року, в якій зазначено загальну суму за договорами - 37 400 000 грн., в тому числі ПДВ - 6 233 333,33 грн. Вказана сума перерахована позивачем постачальнику з загального рахунку.

Сума ПДВ за угодами купівлі-продажу обладнання віднесена позивачем до податкового кредиту та включена до загальних податкових декларацій з ПДВ за серпень - вересень 2005 року, в зв'язку з чим до податкового органу подано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення сум ПДВ з бюджету в розмірі 6 232 994 грн.

Згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідно до п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.07.1997 року (далі - Порядок), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (п.п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановлених вказаними пунктами.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач в період з 01.07.2005 року по 31.08.2005 року був платником фіксованого сільськогосподарського податку, питома вага доходу (виручки) якого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу у 2005 році склала 99,25 тис. грн.

Згідно п. 1.2 Порядку для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання п. 11.29 ст. 11 Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 271 від 26.02.1999 року "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 4 вказаної Постанови на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки придбане кліткове обладнання є основними фондами, позивачем правомірно відображено податковий кредит в розмірі 6 232 994 грн. в загальній податковій декларації, за якою здійснюється розрахунки з бюджетом, з відшкодуванням з бюджету податкового кредиту за цією декларацією. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком, з огляду на наступне.

При визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями з реконструкції птахофабрики, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника. Зазначений висновок викладений в постанові Верховного суду України від 16.12.2008 року у справі №21-1684во08 за позовом ЗАТ "Авіс" до Кам'янець -Подільської ОДПІ про скасування рішення.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України (ч.1 ст. 244-2 КАС України). Оскільки обставини справи Хмельницьким окружним адміністративним судом були встановлені правильно, проте при вирішенні спору по суті ним не були враховані зазначені висновки Верховного Суду України, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Авіс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Закритому акціонерному товариству "Агрофірма "Авіс".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "25" червня 2013 р. .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.