Постанова № 32042816, 17.06.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа № 809/1331/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мигалюка Ю.В.

секретаря Третяк В.Р.

за участю сторін:

представника позивача: Мушинського В.Т.,

представника відповідача: Урядка Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Шкіряник» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012320/0 від 09.02.2011 року та № 0000052200 від 06.03.2013 року-

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013 року Приватне акціонерне товариство «Шкіряник» (далі - ПАТ «Шкіряник») звернулося в суд з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Долинської ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012320/0 від 09.02.2011 року та № 0000052200 від 06.03.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідач протиправно, на підставі помилкового висновку щодо нікчемності та безтоварності договорів укладених між позивачем та ТзОВ «Газторг», ТзОВ «Югукрбізнес», ПП «Приматех», ТзОВ «ЛУКСОР», ТзОВ «Ледер-Плюс», ТзОВ «Євро-Трейд», ТзОВ «Арті Інвест» та ПП «Аеромакс-сервіс» оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 09.02.2011 року зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 380 309 грн. за 10 міс.2010 року, а оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2013 року визначив додаткове податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 99 800 грн. а за штрафними фінансовими санкціями 24 950 грн. Зазначив, що висновки податкового органу є неправомірними, оскільки укладені правочини є реальними, товарними та в судовому порядку не визнані недійсними, а акти зустрічних документальних перевірок даних товариств не можуть бути використані податковим органом як вагомий доказ нікчемності та безтоварності укладених позивачем з даними товариствами правочинів. На підтвердження даних фактів подав відповідні копії первинних документів. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що за наслідками проведених перевірок відповідачем, що зафіксовані актами перевірок від 14.01.2011 року та 20.02.2013 року за період 2010 року позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1, п.7.4 та п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 380 309 грн. та завищено залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 39 8 871 грн., та порушено п.п.7.2.3, 7.2.6,7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» чим занижено до сплати в бюджет податку на додану вартість на суму 99800 грн. в тому числі за вересень 2009 року на суму 33267 грн. за листопад 2009 року на суму 66533 грн. та завищено залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2009 року на суму 33200 грн. Висновки податковим органом зроблено на підставі матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача, відповідно до яких встановлено що у даних контрагентів відсутні необхідні трудові та виробничі потужності для здійснення поставок такої кількості товару, тощо. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази суд прийшов до висновку що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - ПАТ «Шкіряник» засновано Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Івано-Франківській області відповідно до постанови КМУ «Про перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства» №686 від 07.12.1992 року та наказу №333 від 01.08.1994 року, є правонаступником державного підприємства «Болехівського шкірзаводу, створеного 1994 року та діючого на основі тимчасового Статуту, зареєстрованого виконкомом Болехівської міської Ради народних депутатів від 18.09.1994 року. Взяте на податковий облік Долинською ОДПІ 15.12.1996 року, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за № 13191593 від 18.09.1997 року (т.1 а.с. 24).

В період з 05.01.2011 року по 13.01.2011 року на підставі направлення податкового органу на перевірку відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року за період що декларувався з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року, за результатами якої 14.02.2011 року складено акт за № 9/234/22173327, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.7.4 та п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 380 309 грн. та завищено залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 39 8 871 грн. (т.1 а.с.24).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 09.02.2011 року податковим повідомленням-рішенням за № 0000012320/0 зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 380 309 грн. за жовтень 2010 року (т.1 а.с. 23).

Також в період з 31.01.2013 року по 13.02.2013 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з ТзОВ «Арті Інвест» з 01.09.2009 року по 31.04.2012 року та з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ПП «Аеромакс-сервіс» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої 20.02.2013 року складено акт за № 336/220/22173327, яким встановлено порушення позивачем в тому числі і п.п.7.2.3, 7.2.6,7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим занижено до сплати в бюджет податкеу на додану вартість на суму 99 800 грн. в тому числі за вересень 2009 року на суму 33 267 грн. і за листопад 2009 року на суму 66 533 грн. та завищено залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2009 року на суму 33 200 грн. (т.1 а.с.33).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 06.03.2013 року податковим повідомленням-рішенням за № 0000052200 визначив позивачу додаткове податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 99 800 грн. а за штрафними фінансовими санкціями 24 950 грн. (т.1 а.с. 32).

Судом встановлено, що підставою для визначення вказаних зобов'язань та зменшення сум бюджетного відшкодування слугував висновок проведених перевірок, згідно яких позивачем безпідставно заявлено до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість згідно правочинів укладених із ТзОВ «Газторг», ТзОВ «Югукрбізнес», ПП «Приматех», ТзОВ «ЛУКСОР», ТзОВ «Ледер-Плюс», ТзОВ «Євро-Трейд», ТзОВ «Арті Інвест» та ПП «Аеромакс-сервіс». Укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, є безтоварними.

Висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на встановленні відповідачем під час перевірок використаних актів та довідок перевірки даних контрагентів про проведення аналізу їх діяльності та встановлення відсутності наявності трудових ресурсів, необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, основних фондів виробничих активів складських приміщень, наявність ряду фіктивних суб'єктів господарювання, угоди з якими теж є нікчемними, відсутність окремих із них за місцем знаходження. Тобто, зроблено висновок про діяльність вказаних підприємств спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, не набуття належним чином цивільної право-дієздатності, висновку про фіктивність правочинів та їх безтоварність (т.1 а.с.24-43).

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно, в порушення норм Податкового кодексу України заявлено до бюджетного відшкодування показники від здійснення господарських операцій укладених із ТзОВ «Газторг», ТзОВ «Югукрбізнес», ПП «Приматех», ТзОВ «ЛУКСОР», ТзОВ «Ледер-Плюс», ТзОВ «Євро-Трейд», ТзОВ «Арті Інвест» та ПП «Аеромакс-сервіс» за відповідний період.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з нього (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків регламентовано п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сум податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мас від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.4 п.7.7. ст.7 цього Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

В той же час, відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4 даного пункту якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5.1 даного Закону зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Визначення терміну бюджетне відшкодування передбачене пунктом 1.8, згідно положень якого бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомленнь-рішень та перевіряючи вказані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем необґрунтованих рішень, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх товарність та зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, бюджетного відшкодування судом встановлено наступне.

З метою проведення зустрічних звірок по TзOB «Газторг Україна» податковим органом було надіслано запит до ДПІ в Печерському районі м. Києва від 29.12.2010 №1647/7/23-04/4. Згідно інформації ДПІ в Печерському районі м. Києва від 10.01.2011р. №362/7/23-1110 зазначено дані податкової декларації з ПДВ за травень та червень, з яких вбачається, що загальна сума податкових зобов'язань (р.9 Декларації) та податкового кредиту (р.17 Декларації) становить 0 грн. В ході проведення аналізу згідно додатку №5 «Розшифровки податкового кредиту в розрізі контрагентів», затвердженого Наказом ДПА України від 17.03.2008р. №159 та наказу ДПА України від 18.04.2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкового кредиту за та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено виявлено розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, внаслідок яких позивачем задекларовано податкового кредиту більше, ніж податкового зобов'язання задекларованого TзOB «Газторг Україна», оскільки TзOB «Газторг Україна», подало останню звітність по декларації з ПДВ за квітень 2010 року, декларації не подано за травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2010 року. Тобто, факту сплати податку на додану вартість TзOB «Газторг Україна», до бюджету не встановлено.

Суд звертає увагу на той факт, що зазначені вище обставини не були підставою для виключення суми ПДВ в розмірі 26 649,08 грн. за вересень 2010 року та 99,02 грн. за жовтень 2010 року. Єдиною підставою для виключення спірних сум ПДВ був факт визнання «недійсною» декларації по ПДВ TзOB «Газторг Україна» за вересень 2010 р. (стор. 6 та 12 акту перевірки від 14.01.2011 р. №9/234/22173327).

При цьому суд зазначає що податковим органом не враховано положення абз. 1 пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток № 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову звітність як податкову декларацію є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Однак ні Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ні Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не надано право органам ДПС визнавати податкову декларацію недійсною.

В матеріалах справи наявні податкова накладна від 30.09.2010 р. №3683 на суму 159 894,46 в т.ч. ПДВ 26 649,08 грн., а також податкова накладна від 12.10.2010 р. №3890 на суму 594,14 грн. в т.ч. ПДВ 99,02 грн. Дані накладні оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» і жодних заперечень щодо правильності їх оформлення у податкового органу не було (т.1 а.с.140).

Щодо контрагента ТзОВ «Луксор» відповідач вказує на те, що згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.09.2010р. №21308/7/23-1110 за результатами перевірки було складено акт 20.09.2010р. №5206/23-11/31991982 про неможливість проведення перевірки, оскільки ТзОВ «Луксор» за юридичною адресою не знаходиться. Тобто, факту сплати податку на додану вартість ТзОВ «Луксор» до бюджету не встановлено.

З цього приводу суд зазначає наступне. Згідно ст.13 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.10 № 2467-VI транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору. За договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування. Тобто, продавець передає покупцю газ у загальному потоці газу у разі передачі газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств та від підземних сховищ газу (далі - ПСГ) у газотранспортну систему.

Суд звертає увагу на той факт, що зазначені вище обставини не були підставою для виключення суми ПДВ в розмірі 9 243,16 грн. за вересень 2010 року та 28 639,31 грн. за жовтень 2010 року. Єдиною підставою для виключення спірних сум ПДВ був факт визнання «недійсною» декларації по ПДВ ТзОВ «Луксор» за вересень, жовтень 2010 р. (стор. 6 та 12 акту перевірки від 14.01.2011 р. №9/234/22173327).

Встановлено, що у позивача є наявним договір поставки природного газу №80-09-0 від 20.09.2006 р., укладений між ТзОВ «Луксор» та ПАТ «Шкіряник». Доказами, які свідчать про реальність проведених операцій є додаткова угода №21 від 25.12.2009 р. укладена між ТзОВ «Луксор» та ПАТ «Шкіряник» до договору поставки природного газу №80-09-0 від 20.09.2006р. (т.1 а.с.230). Також в матеріалах справи наявні копії акту прийому-передачі природного газу №УЛ-0002967 від 31.10.2010 р., копія податкової накладної від 30.09.2010 р. №322, копії податкової накладної від 25.10.2010 р.( т.1 а.с.142-143,231-232).

Крім того, встановлено що згідно акту перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва від 02.09.2011 року №6056/23-11/31991982 ТзОВ «Луксор» задекларувало податкове зобов'язання по ПДВ за жовтень 2010 року в розмірі 6 498 914,00 грн., тобто в обсягах які значно перевищують операції із поставки газу ПАТ «Шкіряник».

Щодо проведених операцій із ТзОВ «Югукрбізнес» податковим органом зазначено, що згідно відповіді ДПІ у Оболонському районі м. Києва дане підприємство подало останню звітність по податку на додану вартість за червень 2010 року; декларація з податку на прибуток підприємства подана за 1 півріччя 2010 року, де валовий дохід становить 210 750 грн., розрахунок комунального податку подано з кількістю працюючих - 0 чоловік, що свідчить про відсутність технічного персоналу; розрахунок податку з власників транспортних засобів до ДПІ не подано, що свідчить про відсутність транспортних засобів на підприємстві. Тобто, факту сплати податку на додану вартість ТзОВ «Югукрбізнес» до бюджету не встановлено.

З цього приводу суд зазначає, що такі факти, як неподання контрагентом податкової звітності та несплата необхідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій стосуються не позивача безпосередньо, а цього контрагента, а тому самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності позивача як платника податку. Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником продукції у своїй звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником до бюджету податку на додану вартість. Відсутність у контрагента необхідної найманої праці не спростовує можливості залучення працівників на договірній основі. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт постачальником. З такою правовою позицією погоджується і вищі судові інстанції (Ухвала ВАСУ від 25.12.2012 р. по справі № К-24680, Постанова ВАСУ від 03.04.2013 р. по справі № К/9991/32753/12). Покупець не має права перевіряти кількість працюючих осіб контрагента-постачальника. (Ухвала ВАСУ від 10.01.2012 р.) Відсутність у контрагента необхідної трудової сили не спростовує можливості залучення працівників на договірній основі. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт постачальником (Ухвала ВАСУ від 08.08.2012 р. по справі № К/9991/35491/132).

Судом встановлено, що 25.05.2010 року між ПАТ "Шкіряник" (Покупець) ТзОВ «ЮГУКРБІЗНЕС» (Продавець) укладено Договір №11 купівлі - продажу шкір ВРХ (а.с.226) Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок Продавця. На виконання вимог зазначеного вище договору ТзОВ «ЮГУКРБІЗНЕС» у серпні 2010 року продало ПАТ «Шкіряник» шкір ВРХ в кількості 7 625 кг вартістю 124 897,5 грн. в т.ч. ПДВ 20 816,25 грн., про що свідчить підписана між сторонами накладна від 04.08.2010 р. №1008041 (т.1 а.с.227-228). Також ТзОВ «ЮГУКРБІЗНЕС» виписало позивачу податкову накладну від 04.08.2010 р. №1008041. У ПАТ «Шкіряник» наявне ветеринарне свідоцтво від 02.08.2010 р. №583429 на отриману сировину (т.1 а.с.229). Придбану сировину позивач одержував за довіреністю №280 від 05.08.2010 р., виданою ПАТ «Шкіряник» ОСОБА_3.

Щодо правової позиції Долинської оДПІ по ТзОВ «Ледер - Плюс» та його контрагенту ТзОВ «ТД «ПРОМИНВЕСТГРУПП», то суд звертає увагу суду на те, що ТзОВ «ТД «ПРОМИНВЕСТГРУПП» не є безпосереднім постачальником позивача, а тому останній не може мати в наявності жодних первинних документів по даному контрагенту.

Крім того судом встановлено що 19.01.2010 р. між ПАТ "Шкіряник" (Покупець) та ТзОВ «Ледер - Плюс» (Продавець) укладено договір №5 купівлі - продажу ВРХ. Даний факт сторонами визнається та в суду не виникає сумніву щодо його достовірності. Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок Продавця. На виконання вимог зазначеного вище договору у Продавцем було поставлено ВРХ в кількості 46 233 кг. на загальну суму 876 133,84 грн. в т.ч. ПДВ - 146 022,3 грн., про що було підписано накладні від 15.09.2010 р. №РН-00068 та від 30.09.2010 р. №РН-00073. Крім того ТзОВ «Ледер - Плюс» по зазначених вище операціях виписано позивачу податкові накладні №68 від 15.09.2010 р., №73 від 30.09.2010 р. Придбану сировину одержував за довіреностями №320 від 15.09.2010 р. та №341 від 30.09.2010 р. виданими ПАТ «Шкіряник» ОСОБА_3. В матеріалах справи наявні копії ветеринарних свідоцтв №957048, №957854 на отриману сировину.

На виконання вимог зазначеного вище договору у жовтні 2010 року продавцем було поставлено ВРХ в кількості 69 327 кг. на загальну суму 1 497 943,5 грн. в т.ч. ПДВ - 249 657,25 грн. згідно наступних видаткових накладних №РН-00076 від 13.10.2010 р., №РН-00079 від 21.10.2010 р., №РН-00081 від 27.10.2010 р. Крім того ТзОВ «Ледер - Плюс» по зазначених вище операціях виписало позивачу податкові накладні №76 від 13.10.2010 р., №79 від 21.10.2010 р., №81 від 27.10.2010 р. У ПАТ «Шкіряник» є в наявності копії ветеринарних свідоцтв на отриману сировину №957347, №957495, №958219. Придбана сировина оприбутковувалась на складі на підставі прийомо - здаточних актів від 13.10.2010 р. №149, від 21.10.2010 р. №155, від 27.10.2010 р. №158. Реалізовану продукцію одержував за довіреностями №360 від 13.10.2010 р., №373 від 21.10.2010 р. та №385 від 27.10.2010 р. виданою ПАТ «Шкіряник» ОСОБА_3. Дана обставина також підтверджується і копіями 77 та 78 - ї сторінок журналу реєстрації довіреностей, де за №360 від 13.10.2010 р., №373 від 21.10.2010р. та №385 27.10.2010 р. зареєстровані довіреності на ОСОБА_3.(т.1 а.с.145-159,233-250, т.2 а.с.1-10).

Щодо контрагента ПП «ПРИМАТЕХ», судом встановлено що 14.07.2010 р. між ПАТ «Шкіряник» (Покупець) та ПП «ПРИМАТЕХ» (Продавець) укладено Договір №061402-1 ОПІК купівлі - продажу шкір ВРХ. Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок Продавця. На виконання вимог зазначеного вище договору Продавцем у вересні місяці 2010 року було поставлено шкіри ВРХ в кількості 99 450 кг. на загальну суму 1 300 000,02 т.ч. ПДВ - 216 666,67 грн. про що свідчать накладні №892 від 08.09.2010 р., №2391 від 23.09.2010 р., №2898 від 28.09.2010 р., податкові накладні №892 від 08.09.2010 р., №2391 від 23.09.2010 р. №2898 від 28.09.2010 р., ветеринарні свідоцтва №152813 та №152805, які є в матеріалах справи. Придбану сировину на складі отримував ОСОБА_3 на підставі довіреностей №312 від 08.09.2010 р. та №334 від 23.09.2010 р. доказом чого є 74 та 75 сторінки журналу реєстрації довіреностей, де за №312 від 08.09.2010 р та №334 від 23.09.2010 р. зареєстровані довіреності на ОСОБА_3 В жовтні 2010 року ПП «ПРИМАТЕХ» поставило позивачу шкір ВРХ в кількості 56 357 кг. на загальну суму 1 218 647,7 грн. в т.ч. ПДВ 203 107,95 грн. про що було підписано накладні від 07.10.2010 р. №7101 та від 29.10.2010 р. №29101. ПП «ПРИМАТЕХ» по зазначених вище операціях виписало позивачу податкові накладні №7101 від 07.10.2010 р., №29101 від 29.10.2010 р. Отримана сировина оприбутковувалась на складі позивача на підставі прийомо - здаточних актів №147 від 07.10.2010 р. та №160 від 29.10.2010 р. В наявності є копії ветеринарних свідоцтв на отриману сировину №152812від 05.10.2010 р. та №152810 від 27.10.2010 р. Придбану сировину одержував за довіреностями від 07.10.2010 р. та №391 від 29.10.2010 р. виданими ПАТ «Шкіряник» ОСОБА_3 (т.1 а.с.127-139, т.1 а.с.216-225).

Щодо контрагента ТзОВ «Євротрейд - Холдинг» судом встановлено наступне.

01 вересня 2010 року між ПАТ "Шкіряник" (Покупець) ТзОВ «Євротрейд - Холдинг» (Продавець) укладено Договір №12 купівлі - продажу шкір ВРХ. Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок Продавця до складу покупця м. Болехів, вул. Петрушевича 29. На виконання вимог зазначеного вище договору ТзОВ «Євротрейд - Холдинг» у вересні 2010 року продало позивачу шкір ВРХ в кількості 110 631 кг. на загальну суму 1 946 302,68 грн. в т.ч. ПДВ 324 383,78 згідно наступних накладних №31 від 07.09.2010 р., №50 від 17.09.2010 р., №54 від 21.09.2010 р., №74 від 28.09.2010 р., №75 від 29.09.2010 р. Крім того ТзОВ «Євротрейд - Холдинг» виписало позивачу наступні податкові накладні №31 від 07.09.2010 р., №50 від 17.09.2010 р., №54 від 21.09.2010 р., №74 від 28.09.2010 р., №75 від 29.09.2010 р. В жовтні місяці 2010 року ТзОВ «Євротрейд - Холдинг» продало позивачу шкір ВРХ в кількості 122 813 кг. на загальну суму 2 559 587,82 грн. в т.ч. ПДВ - 426 597,97 грн. згідно наступних накладних від 06.10.2010 р. №226, від 12.10.2010 р. №270, від 14.10.2010 р. №301, від 15.10.2010 р. №314, від 16.10.2010 р. №325, від 22.10.2010 р. №370, від 26.10.2010 р. №401. ТзОВ «Євротрейд - Холдинг» виписало позивачу наступні податкові накладні від 06.10.2010 р. №226, від 12.10.2010 р. №270, від 14.10.2010 р. №301, від 15.10.2010 р. №314, від 16.10.2010 р. №325, від 22.10.2010 р. №370, від 26.10.2010 р. №401 (т.2 а.с.11-53). Реалізовану продукцію одержувало за довіреностями №310 від 07.09.2010р., №326 від 17.09.2010 р., №331 від 21.09.2010 р., №337 від 28.09.2010р., №340 від 29.09.2010 р. №356 від 12.10.2010 р. №362 від 14.10.2010 р., №365 від 15.10.2010 р., №377 від 22.10.2010 р. №382 від 26.10.2010р., №399 від 09.11.2010 р., №407 від 12.11.2010р., №408 від 16.11.2010р., №416 від 23.11.2010р. виданими ПАТ «Шкіряник» ОСОБА_3. Крім того актом перевірки від 25.03.2011 р. №241/23-02/37222018 встановлено, що ТзОВ «Євро - Трейд Холдинг» суму ПДВ від реалізації позивачу продукції включило до податкового зобов'язання за вересень 2010 року в сумі 324 383,78 грн. Та за жовтень 2010 р. в сумі 426 597,97 грн.

При цьому суд посилання податкового органу на висновок експерта від 14 серпня 2011 року №95 не бере до уваги оскільки згідно з витягом з Реєстру атестованих судових експертів від 06.03.2012 р. судовий експерт Кравченко Олександр Анатолійович не зареєстрований в Реєстрі атестованих судових експертів, а тому зазначений висновок не може бути належним доказом у справі. Відповідно до ч. З ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. В силу вимог ст. 7 цього ж Закону передбачено, що атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань. Крім того зазначений вище висновок експерта не був підставою для складання висновків акту перевірки від 14.01.2013 р. №9/234/22173327, а отже не може братись до уваги.

Щодо контрагентів ТзОВ «Арті Ін вест» та ПП «Аеромакс-сервіс» суду зазначає наступне.

Згідно акту ДПІ у м. Сімферополі від 21.09.12р. № 841/15-02/35204018 TзOB «Арті Інвест» не знаходиться за юридичною адресою, до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, відсутня будь яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту.

При цьому суд зазначає, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт постачальником. Покупець не має права перевіряти кількість працюючих осіб контрагента - постачальника. Відсутність у контрагента необхідної трудової сили не спростовує можливості залучення працівників на договірній основі. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт постачальником.

Судом встановлено, що протягом вересня - грудня 2009 року ПАТ «Шкіряник» отримало від TзOB «Арті-Інвест» дубник хромовий на підставі видаткових накладних №092301 від 23.09.2009 p., №101601 від 16.10.2009 p., №111002 від 13.11.2009 p., №121101 від 21.12.2009 р. Також TзOB «Арті-Інвест» виписало позивачу наступні податкові накладні №92301 рід 23.09.2009 p., №101601 від 16.10.2009 p., №111002 від 13.11.2009 p., №121101 від 21.12.2009 р. Зазначені вище товаро - матеріальні цінності придбані від TзOB «Арті-Інвест» було використано ПАТ «Шкіряник» для виробничих потреб (т.1 а.с.167-177).

Таким чином, судом встановлено, що на виконання даних договорів виписано видаткові та податкові накладні, згідно актів прийому-передачі товар отримано, всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у контрагентів є в наявності у позивача.

А тому, суд перевіряючи реальність господарських операцій, визначених угодами, що укладені між позивачем та контрагентами прийшов до висновку, що твердження податкового органу не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність даних господарських операцій, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а відтак і про товарність господарських операцій.

Суд зазначає, що обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В матеріалах справи відсутні докази обставин, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником відповідача, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про визнання винними відповідальних осіб контрагентів у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для прийнятих податковим органом висновків.

Враховуючи вищевикладене є протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкове повідомлення-рішення за № 0000012320/0 від 09.02.2011 року та податкове повідомлення-рішення № 0000052200 від 06.03.2013 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000012320/0 від 09.02.2011 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000052200 від 06.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Шкіряник» сплачений згідно платіжного доручення № 224 від 26.04.2013 року судовий збір в сумі 2 294 грн. (дві тисяч двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 25.06.2013 року.

Суддя (підпис) Мигалюк Ю.В.