Рішення № 32042350, 21.06.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 2-1670/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді : Музичук Н.Ю.

при секретарі: Швець А.Л.

за участю прокурора Меленчук І.В.

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, треті особи приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8, Реєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції, Територіальний підрозділ Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та державної реєстрації права власності на квартиру, наказу управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради № 74/01 03.03.2010 року та дублікату свідоцтва про право власності на житло, суд -

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд звернулась з позовною заявою ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_8, управління житлово-комунального господарства м. Рівне, КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», Рівненський МВ УМВС України в Рівненській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та державної реєстрації права власності, про визнання недійсним наказу УЖКГ № 74/01 від 03.03.2010 року та дублікату свідоцтва про право власності на житло.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції від 13 вересня 2010 року на підставі актового запису за № 1509. У зв'язку зі смертю позивачки в Рівненський міський суд звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з заявою про залучення їх до участі у справі як правонаступників позивачки ОСОБА_9, покликаючись на те, що вони є спадкоємцями майна померлої згідно заповіту. Ними була подана заява про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_10. що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 24850217 від 27 вересня 2010 року.

Ухвалою суду від 14. квітня 2011 року заява про залучення до участі у справі правонаступників була задоволена. Відповідно до ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах. Щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії цивільного процесу.

Залучені до справи в якості правонаступників - позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з заявою про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Реєстраційну службу Рівненського міського управління юстиції та Рівненський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області у зв'язку з тим, що залучені до справи в якості третіх осіб КП «РМБТІ» на даний час не здійснює функцій державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а Рівненський міський відділ УМВС України в Рівненській області не проводить видачу паспортів громадянам України.

Поступило клопотання Рівненського МУ УМВС України в Рівненській області про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Територіального підрозділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області. Заява та клопотання судом задоволені: до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучені Реєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції та Територіальний підрозділ Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області.

До участі у справі допущено для представництва інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помічника прокурора м. Рівне згідно клопотання заступника прокурора м. Рівне Н. Котовець.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представник ОСОБА_3 позов підтримали та пояснили, що померла ОСОБА_9 мала на праві власності квартиру АДРЕСА_2, яка складається з двох кімнат. Разом з ОСОБА_9 проживали до її смерті позивачі, які є її внуками. ОСОБА_9 постійно хворіла, тому вони надавали їй допомогу. 26 березня 2010 року ОСОБА_9 написала заповіт, яким все своє майно заповіла своїм внукам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30 січня 2010 року ОСОБА_9 потрапила в міську лікарню, де перебувала на стаціонарному лікуванні до 18 лютого 2010 року. В цей період приїхала її дочка ОСОБА_6, яка постійно проживає в м. Тамбові. Користуючись хворобою матері, вона виготовила їй новий паспорт, дублікати правовстановлюючих документів на квартиру та оформила договір купівлі-продажу квартири на своє ім'я, тоді як паспорт та всі документи на квартиру знаходились на зберіганні у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з відома ОСОБА_9 Після оформлення договору відповідачка залишила матір і поїхала в Росію до місця постійного проживання. Позивачі та їх представник вважають недійсним договір купівлі-продажу квартири від 12 березня 2010 року як такий, що має дефект волі і волевиявлення відчужувача, укладений в той період, коли ОСОБА_9 не усвідомлювала значення своїх дій у зв'язку з хворобою, та просять визнати його недійсним, а також визнати недійсним наказ № 74/1 начальника Управління ЖКГ від 03 березня 2010 року, дублікат свідоцтва про право власності ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_2, виданий на підставі наказу № 74/1, та державну реєстрацію договору купівлі-продажу квартири за ОСОБА_6

Прокурор Меленчук І.В в інтересах позивачів дала відповідні пояснення, просила позов задоволити.

Допитані в судовому засіданні Совєтського районного суду м. Тамбова 18 листопада 2011 року відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позов не визнали. Пояснили, що ОСОБА_9 на момент вчинення правочину була згідна зі всіма умовами договору. Мати розуміла значення своїх дій, договір був посвідчений на підставі закону і підстав для його скасування немає.

В судовому засіданні Рівненського міського суду відповідачі також позов не визнали.

Відповідачка пояснила, що приїхала в м. Рівне 29 січня 2010 року та застала матір у важкому стані після інсульту, який стався з нею у грудні 2009 року. Викликала машину швидкої допомоги і матір була госпіталізована 30 січня 2010 року. Спочатку лікувалась в терапії, потім переведена в хірургію. Лікарі повідомили про необхідність оперувати ОСОБА_9, однак матір відмовилась. Квартиру переоформила на своє ім'я, щоб вона не пропала після смерті матері. Оформити саме договір купівлі-продажу їй порекомендував нотаріус, коли вона звернулась за консультацією, оскільки у такий спосіб вона як громадянка Росії уникне значного оподаткування. Нотаріус приїжджала додому по виклику ОСОБА_9 з секретарем Наталією, яка прочитала текст договору. 20 березня 2010 року відповідачка поїхала додому в Росію. Гроші за квартиру залишила матері, де вони поділись - не знає.

Відповідач ОСОБА_7 пояснив, що в середині лютого 2010 року дружина по телефону повідомила про те, що вони з матір'ю вирішили посвідчити договір купівлі-продажу її квартири. Після цього квартиру потрібно буде продати та поділити гроші з племінниками, оскільки дочка відповідачів не має квартири в м. Тамбові і на її придбання потрібні кошти. Пояснив, що дружина просила висилати гроші на лікування ОСОБА_9, хоча при собі мала велику суму.

Відповідачі просять в позові відмовити.

Представник відповідачки ОСОБА_4 позов не визнав і пояснив, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження вході розгляду судової справи за позовом первісного позивача ОСОБА_9 та правонаступників - позивачів ОСОБА_2, є необґрунтованими та недоведеними. Представник вважає, що померла усвідомлювала свої дії, вчиняла правочини у відповідності до ст. 203 ЦК України в здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного так і психологічного. Представник відповідачки висловлював припущення щодо можливого знущання внуків над ОСОБА_9 Вважаючи укладений договір купівлі-продажу законним, просить покласти в основу висновок судово-психіатричної експертизи та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Представник управління житлово-комунального господарства в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що в управління звертається громадянин з питанням приватизації квартири. В разі втрати свідоцтва про право власності власник особисто звертається з заявою про видачу дублікату, яка з резолюцією направляється в КП «РМБТІ». Так сталося і з документами по даній квартирі. Представник вважає, що ОСОБА_9 особисто подавала заяву, оскільки довіреності від її імені в матеріалах справи немає. Просить в позові відмовити.

Представник Територіального підрозділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області вважає, що в позові слід відмовити. Пояснила, що дії щодо видачі нового паспорта ОСОБА_9 не були ніким оскаржені, видача паспорта проводиться особисто фізичній особі. З наявних документів вбачається, що ОСОБА_9 особисто отримала паспорт, оскільки відсутня її довіреність на ім'я третьої особи. На заяві про видачу нового паспорта відсутні відмітки лікарні про складення заяви ОСОБА_9 під час перебування на стаціонарному лікуванні. Термін видачі паспорта - до 30 днів, але паспорт був виданий швидше на прохання, враховуючи стан здоров'я.

Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8 пояснила, що вона посвідчила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, 12 березня 2010 року за реєстром № 354. Вона приїжджала до ОСОБА_9 12 березня 2010 року по виклику двічі: о 9.45 з проектами договорів купівлі-продажу та дарування, розповіла про наслідки укладення одного і другого правочину, другий раз - о 13.20 для посвідчення саме договору купівлі-продажу, що зафіксовано в журналі викликів за 2010 рік. Пояснила також, що зачитала ОСОБА_9 текст договору, після чого ОСОБА_9 сама повністю його прочитала і запитань у неї не виникало.

Представник Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Заслухавши пояснення сторін по справі, третіх осіб, свідків, висновок прокурора, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого департаментом міського господарства Рівненської міської ради від 26 лютого 1998 року згідно з наказом № 56 від 26 лютого 1998 року, та зареєстрованого комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі за № 111-153-30993 від 09 березня 1998 року. Квартира складається з двох жилих кімнат жилою площею 27,1 кв. м, загальна площа квартири становить 51,7 кв. м. На жилій площі квартири зареєстрована одна ОСОБА_9 з 04 грудня 1980 року, що стверджується будинковою книгою та відміткою про прописку у паспорті НОМЕР_4, який виданий на ім'я ОСОБА_9 22 січня 2002 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області, та паспорті НОМЕР_5, який також виданий на ім'я ОСОБА_9 16 лютого 2010 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області.

12 березня 2010 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 354. Відповідно до п. 1.1 договору продавець, яким є ОСОБА_9, передає у власність (продає), а покупець, яким є ОСОБА_6, приймає від продавця квартиру АДРЕСА_2 і оплачує її вартість за ціною та у порядку, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.2 договір був посвідчений на підставі дублікату свідоцтва про право власності (наказ № 56/26.02.1998), виданого Департаментом міського господарства Рівненської міської ради, виданий УЖКГ згідно з наказом № 71/1 від 03 березня 2010 року. Право приватної власності продавця на відчужувану за цим договором квартиру зареєстроване у КП «РМБТІ» 04 березня 2010 року у реєстровій книзі № 111, номер запису 153-30993 за реєстровим № 29845964.

Згідно п. 1.7 договору купівля-продаж вчиняється за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_6 - ОСОБА_7, який також проживає в АДРЕСА_1, викладеною у вигляді заяви. Справжність підпису засвідчено нотаріусом м. Тамбова 26 лютого 2010 року за р. № 1-713.

Згідно п. п. 2.1, 2.2 продаж квартири вчиняється за 71553 грн., на момент укладення договору розрахунок між сторонами договору проведений в повному обсязі.

П. 4.2 договору передбачає, що він не має характеру фіктивного та удаваного правочину, що сторони не перебувають у хворобливому стані, не страждають у момент укладення цього договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню його суті, не перебувають під впливом лікарських, наркотичних засобів, психотропних речовин.

П. 4.4 договору передбачає, що договір не є результатом впливу тяжких для цього обставин і не вчиняється на невигідних умовах, за твердженням продавця квартира вільна від проживання в ній будь-яких осіб, проживання будь-кого, в тому числі дітей, у квартирі не зареєстровано.

Одночасно п. 7.1 договору зобов'язує продавця до 01 квітня 2010 року звільнити квартиру від належних йому речей домашньої обстановки та вжитку, передавши покупцеві ключ від її вхідних дверей. У період тимчасового безоплатного користування квартирою не демонтувати двері та вікна, опалювання, сантехнічне та електротехнічне обладнання, енергозберігаючі прилади регулювання та обліку тепло-, -газо- і водопостачання, не замінювати на інші.

З довідки № 805 від 31 березня 2010 року, виданої КП «РМБТІ», вбачається, що згідно обліку Рівненського міського бюро технічної інвентаризації квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за гр. ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12 березня 2010 року ОСОБА_8, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу за р. № 354 (а. с. 18).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 25581402, виданого КП «РМБТІ» 16 березня 2010 року, вказана квартира зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_6 16 березня 2010 року (а. с. 212).

Аналіз змісту та умов договору купівлі-продажу від 12 березня 2010 року свідчить, що ОСОБА_9 вчинила цей правочин у момент, коли вона, будучи дієздатною фізичною особою, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Доказом таких висновків можуть бути наступні обставини.

Суд враховує, що позовна заява в суд підписана та подана 16 квітня 2010 року особисто ОСОБА_9. Позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що важка хвороба та курс лікування, наслідки якого вплинули на загальний стан її здоров'я, а також больовий шок стали причиною неусвідомлення нею в цей період значення своїх дій. Позивачка вказує, що її дочка ОСОБА_6 скористалася становищем матері на свою користь. Позивачка заперечує написання та подачу заяв про втрату чи викрадення паспорта та правовстановлюючих документів на квартиру у відповідні установи, заперечує їх отримання, заперечує звернення до нотаріуса щодо договору купівлі-продажу квартири, в КП «РМБТІ» щодо виготовлення витягу з Реєстру для відчуження, оскільки не мала наміру будь-яким способом відчужувати квартиру. ОСОБА_9 заперечує отримання грошей від відповідачки. Вказує також на те, що саме відповідачка приносила їй додому якісь папери на підпис, приводила якихось жінок, однак ніхто їй не зачитував ці документи.

Позивачка ОСОБА_9 вказує у своєму позові на п. 7.1 договору, який передбачає до 01 квітня 2010 року звільнити квартиру від належних їй речей та передачу ключа покупцеві як на обставину, що призвела до втрати нею права власності на квартиру.

В позовній заяві вказано, що 30 січня 2010 року ОСОБА_9 потрапила в Центральну міську лікарню, а після виписки з лікарні серед документів виявила новий паспорт, виписаний на її ім'я 16 лютого 2010 року. Вказане у позові підтверджується документами. Так, відповідно до виписного епікризу (а. с. 21) ОСОБА_9 знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні терапія № 2 ЦМЛ м. Рівне з 30 січня 2010 року. Виписана 18 лютого 2010 року на амбулаторне лікування під нагляд хірурга та терапевта поліклініки за місцем проживання. На стаціонарне лікування вона поступила з діагнозом хронічна анемія важкого ступеня невстановленої етіології, облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок з 08 лютого 2010 року. Після огляду встановлений більш конкретний та обширний діагноз, у зв'язку з чим хвора отримувала консервативне лікування, була консультована судинним хірургом, кардіологом, ендокринологом, невропатологом.

З медичної картки стаціонарного хворого (а. с. 71) вбачається, що при первинному огляді ОСОБА_9 скаржилась на виражену загальну слабість, головокружіння, запаморочення, болі в ногах, неможливість самостійно ступати. Станом на 08 лютого 2010 року та 12 лютого 2010 року при огляді ОСОБА_9 хірургом було встановлено, що загальний стан хворої середньої важкості.

Суд, оглянувши справу по втраті паспорта (а. с. 115) встановив, що в період, коли ОСОБА_9 перебувала на стаціонарному лікуванні, на ім'я начальника ВГІРФО Рівненського МВВС подана заява від імені ОСОБА_9 від 11 лютого 2010 року про видачу паспорта замість втраченого або викраденого 01 лютого 2010 року при невідомих обставинах. У справі відсутня довіреність ОСОБА_9, якою б вона уповноважувала написати та подати заяву від її імені вказаного змісту. В заяві не вказано від кого прийнята така заява. Така інформація відсутня і у висновку за заявою про втрату паспорта.

Вказані документи свідчать про відсутність необхідності у ОСОБА_9 отримувати новий паспорт та відсутність належної перевірки службою ВГІРФО обставин надходження заяви від ОСОБА_9 та всіх обставин, викладених у заяві, перевірки хто писав вказану заяву. На заяві від імені ОСОБА_9 посвідчений лише підпис хворої.

Суд звертає увагу також на ту обставину, що після виписки ОСОБА_9 18 лютого 2010 року із стаціонарного лікування вона перебувала на амбулаторному лікуванні під наглядом хірурга та терапевта поліклініки, а 22 лютого 2010 року зроблена заява про видачу витягу з реєстру для відчуження, дублікату свідоцтва з проектом рішення, технічного паспорта, будинкової книги від імені ОСОБА_9 в КП «РМБТІ», заява від її імені від 19 лютого 2010 року начальнику управління ЖКГ про видачу дублікату свідоцтва про право власності.

Як і попередні заяви від імені ОСОБА_9 прийняті від невідомої особи, при відсутності довіреності на вчинення цих дій, на підставі яких видані дублікати правовстановлюючих документів, наказ № 74/1 від 03 березня 2010 року управлінням ЖКГ.

Вказані обставини дають підставу вважати, що ОСОБА_9 особисто не зверталась з такими заявами, не отримувала дублікати документів та не виявляла волю на виготовлення документів для відчуження свого житла при наявності первинних документів, які не були втрачені і викрадені.

26 березня 2010 року ОСОБА_9 написала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_10, відповідно до якого розпорядилась всім своїм майном на користь внуків ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Вказаний заповіт є чинним, ніким не оспорений та не скасований і свідчить про дійсні наміри померлої ОСОБА_9 та відношення до внуків.

Відповідно до ухвали суду від 06 червня 2012 року була проведена посмертна судово-психіатрична експертиза ОСОБА_9 З акту № 44 від 28 січня 2013 року (а. с. 56 т. 2) вбачається, що в результаті аналізу медичної документації з 30 січня по 18 лютого 2010 року ОСОБА_9 знаходилась на стаціонарному лікуванні в ЦМЛ. 29 та 30 Січня 2010 року зафіксовані виклики до ОСОБА_9 машини швидкої допомоги з приводу поганого самопочуття після інсульту та гострого порушення мозкового кровообігу з правобічним геміпарезом, у зв'язку з чим хвора була госпіталізована в ЦМЛ. Згідно медичної карти стаціонарного хворого № 1851 30 січня 2010 року ОСОБА_9 поступила на лікування в ЦМЛ по скеруванню дільничного лікаря з діагнозом: гостре порушення мозкового кровообігу, правосторонній геміпарез.

Експертами встановлено, що ОСОБА_9 при житті страждала рядом симатичних захворювань: хронічною анемією невстановленої етіології, ішемічною хворобою серця, атеросклеротичним кардіосклерозом, синусовою тахікардією, гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом. У 2009 році на фоні даних захворювань перенесла гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом, у зв'язку з чим у січні 2010 року перебувала на стаціонарному лікуванні.

В експертному висновку зазначається, з покликанням на пояснення позивача, відповідача, свідків, що стан здоров'я ОСОБА_9 погіршився після смерті однієї з її доньок і на час перебування в лікарні у неї спостерігалось послаблення пам'яті, нестійкість емоційного фону у вигляді плаксивості, замкнутості, що можна трактувати як вікові зміни особистості.

Експерти враховують, що після виписки з лікарні ОСОБА_9 страждала гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом та виявляла наслідки гострого порушення мозкового кровообігу, які в поєднанні можуть призвести до розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку з порушенням у інтелектуально-мнестичних та емоційно-вольових сферах, та наявність у неї некрозу м'яких тканин правої стопи як ускладнення цукрового діабету, що могло призвести до інтоксикаційного ураження головного мозку.

Вказані висновки підтверджують доводи ОСОБА_9 в її особистій позовній заяві та доводи її правонаступників - позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Підстава заявленого позову - ч. 3, 5 ст. 203, ст. 225 ЦК України, відповідно до яких волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушені.

Укладений договір купівлі-продажу порушив право ОСОБА_9 на власне житло, позбавив її поза її волевиявленням на власну квартиру, на проживання в ній, оскільки зобов'язував також звільнити квартиру від належних ОСОБА_9 речей та вказував на тимчасове проживання в ній, не дивлячись на відсутність іншого житла, постійне проживання та реєстрацію у спірній квартирі, відсутність доказів оплати відповідачкою за придбану квартиру, а також порушує права спадкоємців ОСОБА_9 - її внуків, які постійно проживали у квартирі, доглядаючи ОСОБА_9

Вказані висновки підтверджуються також поясненнями свідків: ОСОБА_14, що лежала з ОСОБА_9 в одній палаті. Свідок пояснила, що ОСОБА_9 була у важкому стані, не могла ходити, плакала вдень і вночі та була неспокійна за внуків, говорила, що її дочка ОСОБА_6 хоче продати квартиру, а вона хоче жити з внуками та залишити цю квартиру їм.

Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 підтвердили доводи позивачів, оскільки спілкувались з ОСОБА_9 до її смерті, бачили її стан та знали наміри щодо квартири.

У висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 28 січня 2013 року вказано, що ОСОБА_9 в період з 30 січня по 18 лютого 2010 року стійким хронічним хворобливим розладом психічної діяльності не страждала, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Відсутній експертний висновок щодо періоду після виписки з лікарні та до дня смерті у зв'язку з відсутністю медичних документів.

Суд не бере до уваги даний висновок, оскільки судово-психіатрична експертиза, як вказано в акті № 44 від 28 січня 2013 року, досліджувала медичні документи та матеріали справи щодо особи, у відношенні якої вирішується питання про дієздатність. Така спрямованість експертного висновку суперечить матеріалам справи та ухвалі суду від 06 червня 2012 року, оскільки предметом розгляду судом не було питання про дієздатність ОСОБА_9

Відповідно до ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України, яка передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінюючи експертний висновок, як один із доказів по справі, суд бере до уваги ті висновки, які об'єктивно стосуються заявлених позовних вимог щодо не усвідомлення ОСОБА_9 значення своїх дій та неможливість керувати ними під час вчинення конкретних правочинів, а не в цілому щодо її дієздатності, як це передбачено ст. 225, ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України.

Дія ст. 225 ЦК України поширюється на правочини, вчинені дієздатною особою, але за обставин, які свідчать про тимчасову наявність у неї такого стану, який призводить до дефектів у формуванні внутрішньої волі та її волевиявлення.

За ст. 203 ЦК України однією з умов чинності правочину є дотримання вимоги закону про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Тому законодавець визначає у ч. 1 ст. 225 ЦК України умови фактичного стану, які не дозволяють фізичній особі адекватно виразити свою волю щодо вчинюваного правочину.

Наявність такого стану особи може бути доведена як висновком судово-медичної експертизи, так і іншими допустимими доказами. Причини стану ОСОБА_9, за якого вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, в судовому засіданні доведені та обґрунтовано прокоментовані в експертному висновку з врахуванням встановленого діагнозу захворювання до, під час стаціонарного лікування та після виписки з лікарні.

Таким чином, оцінкою вищенаведених досліджених в судовому засіданні доказів, які суд приймає до уваги належними та допустимими доказавми в справі, у відповідності до положень чинного ззаконодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, доведеність передбачених законом підстав для повного задоволення позову.

На підстві наведеного, керуючись ст.ст. 10,11,57-60,208,209,212-215,218,223,292,294 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, задовольнити.

Визнати недійсним Наказ №74/01 Начальника управління житлово-комунального господарства від 03.03.2010 року «Про видачу дубліката свідоцтва про право власності на житло» та виданий на підставі наказу дублікат Свідоцтва виконавчого комітету Рівненської міської ради про право власності ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_2 від 26.02.1998 року, зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.03.2010 року.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8 12 березня 2010 року за р. №354.

Визнати недійсною державну реєстрацію Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8 12 березня 2010 року за р. №354, проведену Комунальним підприємством «РМБТІ» 16.03.2010 року, реєстраційний номер 29845964, номер запису 153-30993 в книзі 111 /номер витягу 25581402/.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_2, зареєстровану на праві власності за ОСОБА_9 /ОСОБА_6/, встановлені ухвалою судді від 26 квітня 2010 року в дані справі за №2-6231/10 /а.с.27/, направленою на виконання КП «РМБТІ» та Першій рівненській державній нотаріальній конторі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук