Рішення № 32042269, 20.06.2013, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1109/12806/12

Номер провадження 2/404/643/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого - судді Галагана О.В.,

при секретарі - Кульчицькій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії, журналіста Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії та журналіста Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії ОСОБА_5, просила :

- Зобов'язати Кіровоградську обласну державну телерадіокомпанію спростувати недостовірну інформацію, яка була надана в програмі «День за днем» ІНФОРМАЦІЯ_1, вибачитись перед позивачем у тій же програмі в ті ж часи доби.

- Стягнути з Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000грн.

- Стягнути з журналіста ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000грн.

- Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, моральну шкоду в розмірі 1 (одна) гри. та розподілити судові витрати.

На обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 Кіровоградська обласна державна телерадіокомпанія в передачі «День за днем» почала свої новини зі слів: «підробка документів, штрафи, суди та погрози. Як вберегтися від квартирних аферистів знають журналісти «День за днем».

Після слів «У повному викладі новини, за мить» диктор заявив, що «у Кіровограді через необачність пенсіонерка ОСОБА_4 ледь не опинилася на вулиці. Незнайома, яка допомагала господині по хатнім справам, тепер судиться з нею і претендує на квадратні метри. Каже, бабця сама подарувала їй житло. Пані ОСОБА_4 це заперечує і каже: заповіт склала на свою хресницю». Наразі жінки судяться. Як не стати жертвою квартирних аферистів, розповість ОСОБА_5».

З подачі ОСОБА_5 ОСОБА_4 показала на фотографії позивача та почала розповідати, що вона просила її знайти жінку, яка б жила з нею і нібито позивач сама запропонувала їй свої послуги і відразу у них почалися суперечки, позивач почала здирати шпалери і настоювати на ремонті, якого ОСОБА_4 не хотіла.

Крім того, ОСОБА_4 наголошувала на тому, що вона прохала її, що спочатку необхідно розірвати договір з ОСОБА_6, але позивач заявила, що нічого не потрібно, бо вона вже все зробила і їй необхідно тільки підписати документи, від чого ОСОБА_4 категорично відмовилася, а вже незабаром дізналася, що її квартира продається.

Далі Диктор зі слів ОСОБА_4 стверджує, що «документи на квартиру викрала і підробила її співмешканка. Перший суд пані ОСОБА_4 програла. Подавши на апеляцію, вона довела, що підписи на дарчій підроблені і суд виграла».

В той же час перед ОСОБА_5 ОСОБА_4 розклала рішення апеляційного суду Кіровоградської області, яким достеменне було встановлено, що підписи на договорі і у нотаріуса виконані саме ОСОБА_4, а не підроблені, але журналіст чомусь про це змовчав, тим самим зловмисно надаючи глядачам недостовірну інформацію.

Після інтерв'ю з ОСОБА_4 диктор навів прізвище та ім'я позивача і стверджував, що вона відмовилася зустрітися з їх знімальною групою. При цьому він умисно умовчав, що позивач не відмовлялася від дачі інтерв'ю, а запропонувала йому це зробити після винесення рішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальної справ, який повинен був встановити істину по справі.

На закінчення програми диктор наголосив: «За шахрайство в кримінальному кодексі України передбачається покарання у вигляді штрафу чи позбавлення волі до 12 років», тим самим звинувативши її в скоєнні шахрайства.

Вказала, що відповідно до ст. 28 Конституції України має право на повагу до гідності, честі та ділової репутації, це її особисті немайнові права і в разі посягання на них з боку інших осіб, згідно ст. 275 ЦК України наділена правом захисту.

Поширена відповідачем інформація є неправдивою, тобто такою, що не відповідає дійсності, та порочить її честь, гідність та ділову репутацію, як законослухняного громадянина.

Про те, що негативна інформація, поширена щодо неї є недостовірною, свідчить рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2011 року, яким встановлено, що договір дарування квартири від 25 червня 2008 року, який був укладений між: нею та ОСОБА_4 є дійсним, укладеним без будь-якого обману, підписаний відповідачкою добровільно, без будь-якого примусу, що вона затвердила власноручними підписами в своїй заяві про бажання укласти такий договір, в двох екземплярах договору дарування, та два рази в книзі нотаріальних дій. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року дане рішення залишено в силі.

Викладені обставини спонукали позивача до звернення за захистом своїх інтересів до суду.

На обґрунтування моральної шкоди вказала, що про поширену відносно неї інформацію вона дізналась на другий день після передачі через телефонні дзвінки і запитання її знайомих. Почувши про це і переглянувши передачу про себе, позивач була шокована, у неї різко погіршився стан здоров'я в зв'язку з чим вимушена була звернутись до лікаря, який наполягав на госпіталізації, від якої вона відмовилася і приймала лікування вдома, так як очікувала виклику до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Зазначала, що є ветераном МВС, працює з 17 років, постійно працювала в правоохоронних органах, звідки і пішла на пенсію. За період роботи познайомилася з великою кількістю людей, які завжди її поважали мене вона мала у них авторитет. Все своє життя позивач була законослухняною особою, ніколи не порушувала закони, працювала на благо держави, виростила сина, який працює на відповідальній посаді в м. Києві. На даний час, своїми недостовірними свідченнями ОСОБА_4, з допомогою Кіровоградського телебачення, зробили з неї шахрайку, чим підірвали її авторитет, принизили честь та гідність, виставили в очах людей злочинною особою.

Син позивача, який працює на відповідальній посаді в м. Києві, також

повинен був постійно відповідати на телефонні дзвінки, запитання знайомих, керівництва та виправдовуватись, що також додавало їй моральних страждань.

Вважає, що відповідачі повинні відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 261 000 грн., при цьому Кіровоградська обласна державна телерадіокомпанія в розмірі 250 000 грн., журналіст ОСОБА_5 - 10 000 грн. і ОСОБА_4 - 1 (одну) грн.

У відповідності до ч. 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити з підстав у ньому викладених. Позивач підтвердила, що її запрошували надати інтерв'ю по темі передачі і спочатку вона надала таку згоду, проте перед приїздом знімальної групи передумала та в телефонному режимі відмовилась спілкуватись на телекамеру з підстав розгляду виниклого спору між нею та ОСОБА_4 в суді касаційної інстанції. Під час телепередачі її телефонну розмову з ведучим було відтворено в телекомунікаційному ефірі.

Представники відповідачів проти позову заперечили, просили у його задоволенні відмовити за безпідставністю та недоведеністю обставин в ньому викладених.

Суд заслухавши пояснення позивача та її представника, пояснення представників відповідачів, дослідивши відео та письмові докази в їх сукупності, вважає, що позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Встановлено, що до виходу телепередачі ІНФОРМАЦІЯ_1 «День за днем», передували наступні події. Так, у червні 2011 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 укладеного між нею і ОСОБА_1 і посвідченого 2008 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона являється хворою, одинокою людиною похилого віку, яка потребує стороннього догляду. У 2008 році відповідачка запропонувала їй свої послуги по її догляду та утриманню. Відповідачка запросила нотаріуса для складання договору, але з текстом договору вона фактично не ознайомилася і підписала його, вважаючи що укладає саме договір довічного утримання. Протягом року відповідачка доглядала за нею, але потім перестала виконувати свої зобов'язання. Лише згодом зі слів відповідачка вона дізналася, що уклала договір дарування квартири наміру на укладення якого вона не мала. Відповідачка навмисно ввела її в оману щодо умов договору. Як правову підставу своїх вимог вказала ст.ст. 229, 230 ЦК України.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої, 08.05.2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області ухвалила рішення, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування квартири недійсним задовольнила, а рішення суду першої інстанції скасувала. Задовольняючи позов, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем допущено помилку відносно правової природи правочину, прав та обов'язків його сторін, яка, маючи попередню розмову з нотаріусом про укладення договору і правомірно сподівалася на складання нотаріусом проекту договору який відповідає її внутрішній волі, позивачка не вдалася до критичної оцінки запропонованого їй проекту, але підписала його.

Рішення суду другої інстанції набрало законної сили з моменту його проголошення та було оскаржено ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції.

Таким чином, на час виходу ІНФОРМАЦІЯ_1 телепередачі «День за днем» вищезгадане рішення апеляційного суду мало законної сили.

В подальшому Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.10.2012року на задоволення касаційної скарги ОСОБА_1, скасовано рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 08.05.2012року, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.11.2011року залишено в силі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в телепередачі Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії «День за днем», серед іншого був сюжет присвячений шахрайству в сфері нерухомості. Сюжет розпочався доповіддю ведучого, що із-за неуважності громадянки ОСОБА_4, остання ледь не позбавилась власного житла, та після слів : «як не стати жертвою квартирних аферистів розповість ОСОБА_5», слідувало інтерв'ю з цією особою, яка по суті виклала обставини наведені у вищезазначених судових рішеннях першої та другої інстанцій при цьому прізвища позивача не називала. Далі коментатор повідомила глядачів, що інша претендентка на квартиру зустрітись із знімальною групою відмовилась, далі у відео сюжеті було відтворено телефонну розмову позивача з коментатором, при цьому під час розмови був висвітлений напис, що інтерв'ю береться у претендентки на квартиру ОСОБА_1. Далі по сюжету коментатор та фахівець у сфері нерухомості повідомили телеглядачів про настання кримінальної відповідальності за шахрайські дії та навели варіанти, як глядачам уберегтись від таких дій щодо них.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28).

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі статтею 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою.

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

При цьому засоби масової інформації не повинні переступати межу, встановлену з метою захисту репутації інших осіб, але повинна повідомляти інформацію та ідеї з політичних питань, так само, як із питань, що становлять громадський інтерес. Не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, але й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Лінгенс проти Австрії" та "Українська прес-група" проти України").

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідачів, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Журналіст є творчим працівником, який професійно збирає, одержує, створює та займається підготовкою інформації для доведення її до громадськості.

На підставі викладеного суд вважає, що доводи позивача не знайшли підтвердження при розгляді справи. ОСОБА_4 надала інтерв'ю, яке повністю узгоджується з її позицією та підставами звернення до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1. На час інтерв'ю ОСОБА_4 набрало законної сили рішення апеляційного суду, яким було встановлено обґрунтованість виниклих у неї претензій до позивача. Журналіст ОСОБА_5 в телепередачі виклав лише ті обставини, які були встановлені вищенаведеними судовими рішеннями та проінформував громадкість про необхідну обережність у сфері вчинення правочинів у сфері нерухомості. На час розгляду даної справи не зважаючи на наявність судового рішення касаційної інстанції ОСОБА_4 свого відношення до позивача не змінила, продовжуючи рахувати, що вона порушила її право власності на належну їй квартиру. Позивач відмовилась взяти участь у телепередачі та викласти власну позицію виниклого спору з ОСОБА_4

Судом не встановлено причинно-наслідкових зв'язків між погіршенням стану здоров'я позивача із-за подій в її житті після виходу ІНФОРМАЦІЯ_1 телепередачі «День за днем», матеріалами справи такі обставини не доведені. Як не доведені інші обставини позову на шталт, можливого виникнення ускладнень у сина, зменшення до неї поваги з боку знайомих тощо.

За наведеного суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки його обґрунтування не знайшло підтвердження при розгляді справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії, журналіста Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди- відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда