Постанова № 32042048, 11.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р.Справа № 2-а-11454/09/1570

Категорія: 8.2.7 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Баязітової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року за нововиявленими обставинами за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа на стороні позивача - приватне підприємство «Мерітайм трансшипмент центр», за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Толиман» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Південної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (правонаступником якого є Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області), третя особа на стороні позивача - приватне підприємство «Мерітайм трансшипмент центр», за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року поданий адміністративний позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Південної митниці Державної митної служби України щодо повернення товариству з обмеженою відповідальністю «Толиман» надмірно сплаченого мита у сумі 4528341,40грн. та податку на додану вартість у сумі 4528341,87грн. відповідно до заяви від 19.08.2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» надмірно сплачених згідно митних декларацій мита у сумі 4528341,40грн. та податку на додану вартість у сумі 4528341,87грн., у загальній сумі 9056683,27 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Толиман».

23.07.2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман» подано заяву про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року за нововиявленими обставинами, та в ході розгляду справи заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року заяву ТОВ «Толиман» про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, та зазначено, що призначення судово-економічної експертизи може бути здійснено за умови скасування оскаржуваної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду в рамках розгляду справи по суті, але не в процесі розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (т. 5 а.с. 80-81).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.01.2013 року, у зв'язку з порушенням апеляційним судом норм процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості, було скасовано ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року та направлено заяву ТОВ «Толиман» про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 5 а.с.145-146).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи заяви ТОВ «Толиман», колегія суддів вважає, що заява про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року за нововиявленими обставинами підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст. 245 КАС України - постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами; підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

В обґрунтування заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року позивач посилається на те, що з висновку № 92 експертного економічного дослідження від 23.07.2012 року товариству стали відомі істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, а саме те, що нарахування митних платежів при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару у розмірі 11 637 776,96 грн. документально й нормативно не обґрунтовані, в наслідок чого митні платежі, фактично сплачені ТОВ «Толиман» до Державного бюджету України, необґрунтовано завищені на суму 9 056 683,27 грн.

В свою чергу, 06.03.2013 року ТОВ «Толиман» повторно подало до Одеського апеляційного адміністративного суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що скасовуючи ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Толиман» про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року за нововиявленими обставинами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказала, що при новому розгляді справи для правильного вирішення спору суд має повно та всебічно з'ясувати обставини справи та залучити і дослідити належні докази. Також судова колегія суду касаційної інстанції в своїй ухвалі зазначила, що відповідно до ст. 81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу (т. 5 а.с.145-146).

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.01.2013 року Одеський апеляційний адміністративний суд, для об'єктивного розгляду справи та з'ясування всіх обставин, дослідження всіх доказів, необхідних для встановлення істини та постановлення законного та обґрунтованого рішення по справі, ухвалою від 19.03.2013 року призначив по справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручив державній установі - Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (т. 5 а.с. 166-167).

29.05.2013 року на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду надійшов висновок судово-економічної експертизи по вказаній справі № 1330 від 22.05.2013 року, в якому експертом було встановлено, що митні платежі, фактично сплачені ТОВ «Толиман» до Державного бюджету України документально та нормативно необґрунтовані та завищені на суму 9056683,27 грн.

Слід звернути увагу, що з огляду на положення ст. 245 КАС України, як нововиявлені можуть розглядатись обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення судового рішення, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.

В свою чергу колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що обставини, встановлені висновком судово-економічної експертизи щодо надмірної сплати позивачем платежів до бюджету, які є предметом розгляду даної справи, є істотними для справи обставинами та, відповідно, мають істотне значення для її вирішення, крім того, ці обставини не були і не могли бути відомі ТОВ «Толиман» на час розгляду справи та винесення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку заява ТОВ «Толиман» про перегляд постанови у зв'язку з нововиявленими обставинами є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Досліджуючи законність та обґрунтованість постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року, колегія суддів дійшла наступного:

На час виникнення спірних правовідносин, засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України визначались та були врегульовані Митним кодексом України в редакції 2002 року.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товарносупровідних документах.

Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відомості про митну вартість товарів, які перемішуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також, у відповідних випадках, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України (ч.1 ст.261 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2007 року між ПП «Мерітайм трансшипмент центр» та ТОВ «Толиман» було укладено договір комісії №МСТ-29/06, за умовами якого ТОВ «Толиман» зобов'язувався від свого імені та за рахунок ПП «Мерітайм трансшипмент центр», за винагороду придбавати товар в строк, на умовах та за ціною, передбаченою цим договором. 17.07.2007 року до зазначеного договору укладено додаткову угоду, що є невід'ємною частиною договору (т. 3 а.с. 66-69).

29.06.2007 року позивачем, на виконання умов вищезазначеного договору, укладено контракт №RTM-06/2007 з компанією «REDRІCK COMPANY LTD», відповідно до якого ПП «Мерітайм трансшипмент центр» були поставлені транспортні засоби загальною фактурною вартістю 5 041 086,75 грн. У зв'язку з поставкою транспортних засобів, позивачем були подані до Приморської митниці вантажні митні декларації, відповідно до яких були задекларовані транспорті засоби. Однак, Приморською митницею було в усній формі відмовлено в прийнятті митних декларацій, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України у зв'язку з заниженням, на думку Приморської митниці, митної вартості товару, що імпортується (т.3 а.с. 61-64).

В результаті вказаної відмови, позивач оформив декларації по цінам, запропонованим Приморською митницею.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту, однак, в даному випадку, будь-якого рішення про відмову у прийнятті митної декларації або про визначення іншої митної вартості товарів митним органом не приймалось. Дійсно, позивач у поданих ним деклараціях самостійно зазначив митну вартість, однак з усної вказівки митного органу.

В свою чергу, оформлення Митницею товару згідно з поданою позивачем вантажною митною декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржено до суду. При цьому, право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він зазначив відомості у поданій декларації, чи в результаті вказівки митного органу. Слід звернути увагу на те, що згідно наданих позивачем документів, на підставі яких здійснювалось митне оформлення товарів, митна вартість товарів є значно меншою, ніж зазначено у вантажних митних деклараціях, що також підтверджує, що саме усна відмова митного органу в прийнятті митних декларацій спонукала позивача здійснити розмитнення товару за завищеною вартістю, із зазначенням конкретної вартості товару згідно даних Єдиної автоматизованої інформації системи Державної митної служби України, доступ до якої є обмеженим для позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що факт відмови митного органу в прийнятті митних декларацій із зазначеною позивачем, згідно первинних документів, митною вартістю товарів та визначення позивачеві збільшеної митної вартості товарів, належним чином підтверджено матеріалами справи та дослідженими по справі доказами, а тому обраний позивачем спосіб захисту, зокрема, зазначення у вантажній митній декларації вказану Митницею вартість товарів, а потім заявлення вимог про повернення надмірно сплачених коштів не суперечить закону.

Зазначену позицію підтримує також Верховний Суд України у своїй постанові від 01.12.2009 року (реєстраційний номер 7462221).

В свою чергу, відповідно до ст. 265 МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження на момент виникнення спірних правовідносин були визначені положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

Такими документами, зокрема, є зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копія ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, при митному оформленні товарів ТОВ «Толиман» були надані всі необхідні для визначення митної вартості товарів документи.

Однак, у зв'язку з відмовою митного органу здійснити митне оформлення товарів за заявленою позивачем митною вартістю, товариство було змушено зазначити завищену митну вартість товарів, щоб якнайшвидше здійснити розмитнення товарів та випустити їх у вільний обіг, а також уникнути штрафних санкцій з боку контрагентів за затримку поставки товарів.

При цьому, згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 Митного Кодексу України.

Згідно ч.3 ст. 266 МК України якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

В даному випадку митним органом не було обґрунтовано та не надано відповідних доказів в підтвердження неможливості використання першого методу визначення митної вартості товарів, а саме, за ціною договору щодо товарів, та необхідності застосування іншого методу, що призвело до вказання у деклараціях завищеної митної вартості товарів та, відповідно, надмірної сплати позивачем мита та податку на додану вартість.

В свою чергу, факт надмірної сплати позивачем митних платежів та податку підтверджується висновком судово-економічної експертизи, призначеної в ході апеляційного провадження по даній справі.

У вказаному висновку експерт зазначив, що нарахування митних платежів, розрахованих Приморською митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару Компанією «REDRICK COMPANY LTD» на адресу ПП «Мерітайм Трансшипмент Центр» у відповідності до умов Контракту та договору комісії у розмірі 11 637 776,96 грн., у тому числі мито у розмірі 5 788 613,09 грн., ПДВ у розмірі 5 849 163,87 грн., документально не обґрунтовані даними про вартість товару, що поставляється, та відображеного у наданих на дослідження інвойсах та специфікаціях та нормативно не обґрунтована даними про митну вартість товару, відображеного у графах 12 та 47 вантажних митних декларацій.

Таким чином, у висновку судово-економічної експертизи зазначено, що вартість товарів, заявлених ТОВ «Толиман» у митних деклараціях, документально та нормативно не обґрунтована, в результаті чого ТОВ «Толиман» було надмірно сплачено до Державного бюджету України митні платежі, які розраховувались Приморською митницею. Всього завищено митних платежів на суму 9056683,27 грн., у тому числі мито 4 528 341,40 грн. та ПДВ в розмірі 4 528 341,87 грн.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірною думку суду першої інстанції, викладену в постанові від 02.12.2009 року, стосовно того, що Приморською митницею неправомірно було відмовлено ТОВ «Толиман» у прийнятті декларацій, в яких митна вартість товарів зазначена на підставі ціни згідно контрактів, укладених між сторонами та інвойсів, та змушено позивача сплатити суму мита та податку на додану вартість набагато більшу ніж та, яку повинно було сплатити товариство згідно узгоджених цін на товар, який поставлявся для третьої особи.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції також підтримує Вищий адміністративний суд України в численних рішеннях з аналогічних справ, зокрема, в ухвалах від 15.01.2013 року по справі № 2а/1570/5493/11 (№ провадження К/9991/73489/12, реєстраційний номер 28801289); від 26.03.2012 року по справі № 2а/1570/2198/11 (№ провадження К/800/11330/13, К/800/10052/13, реєстраційний номер 30597971, 30597733); від 02.10.2012 року по справі № к-22670/10-с (реєстраційний номер 26314404); від 02.10.2012 року по справі № К-22467/10 (реєстраційний номер 26314244); від 02.08.2012 року по справі № К-40568/10 (реєстраційний номер 25515835); від 02.10.2012 року по справі № К-22672/10 (реєстраційний номер 26314390); від 02.10.2012 року по справі № К-22669/10 (реєстраційний номер 26314380); від 27.09.2012 року по справі № К-40564/10 (реєстраційний номер 26263244); від 30.05.2013 року по справі № К-40557/10 (реєстраційний номер 31591242).

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ «Толиман» надмірно сплачених сум мита та податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне:

Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (затверджено Наказом ДМСУ від 20.07.2007р. № 618), встановлено процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами на підставі відповідної заяви (яку було подано позивачем).

В свою чергу, з доводами апелянтів про відсутність підстав для стягнення вказаної вище суми з бюджету, колегія суддів не погоджується, оскільки в разі невжиття відповідачем (митницею) відповідних заходів для повернення зайво сплачених позивачем до бюджету коштів, способом захисту права ТОВ «Толиман» може бути вимога про стягнення зазначених коштів з Державного бюджету України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необхідним заяву ТОВ «Толиман» про перегляд рішення суду за ново виявленими обставинами задовольнити частково, скасувавши постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року та змінивши постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року в частині стягнення надмірно сплачених платежів до Державного бюджету України, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» (68000, м. Іллічівськ, вул. 1 травня, 3, код ЄДРПОУ 35162445) суму надмірно сплачених до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман» платежів у загальній сумі 9 056 683,27 гривень, які було зараховано до бюджету, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишивши без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.2 ч.1 ст. 198; ст. 201; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 207; ст. 245, ст.252, ст.253, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Толиман" про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року за нововиявленими обставинами задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» до Південної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (Головного управління Державної казначейської служби України в Одеської області), третя особа

на стороні позивача - Приватне підприємство «Мерітайм трансшипмент центр» про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів.

Апеляційні скарги Південної митниці, Приморської митниці, Прокуратури Малиновського району м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (Головного управління Державної казначейської служби України в Одеської області) залишити без задоволення.

Змінити постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року в частині стягнення надмірно сплачених платежів до Державного бюджету України, виклавши її в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» (68000, м. Іллічівськ, вул. 1 травня, 3, ідентифікаційний код 35162445) надмірно сплачених до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман» платежів у загальній сумі 9056683,27 гривень, які було зараховано до бюджету».

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Бойко А.В.

Суддя: Танасогло Т.М.

Суддя: Яковлєв О.В.