Ухвала суду № 32039151, 12.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р.Справа № 818/148/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2013р. по справі № 818/148/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суминафтосервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Суминафтосервіс", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, в якому, з урахуванням уточнення до адміністративного позову, просив суд визнати протиправним та недійсним податкове повідомлення-рішення № 000109/550/61350 від 29.11.2012 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 72 145,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Суминафтосервіс" - задоволено.

Визнано протиправним та недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 000109/550/61350 від 29.11.2012 про зменшення ТОВ "Суминафтосервіс" від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 72 145,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 4.6.6 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 13.08.2012 року фахівцем ДПІ у м. Сумах проведено камеральну перевірку ТОВ "Суминафтосервіс" з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації за червень 2012 року, за результатами якої було складено акт від 13.08.2012 за №2217/15-520/31787414 (а.с.10-14).

Перевіркою встановлено, що в порушення п.102.5. ст. 102, п. 200.1, п. 200.4, 200.6, п. 200.7 та п. 200.8 ст.200 Податкового кодексу України, платник податку ТОВ "Суминафтосервіс" позбавляється права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 240 534 грн., у тому числі: травень 2006 року в розмірі - 34960 грн.; липень 2006 року в розмірі -196787 грн.; жовтень 2006 року в розмірі - 2516 грн.; листопад 2006 року в розмірі - 6271 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення №000057/1550/41073 від 05.09.2012, яким зменшено розмір суми від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 240 534 грн. (а.с.15).

ТОВ "Суминафтосервіс", не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, було подано первинну скаргу до Державної податкової служби у Сумській області.

Державною податковою службою у Сумській області листом від 09.10.2012 року №15029/7/10-105-300/320ск зобов'язано ДПІ у м. Сумах, у відповідності до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Суминафтосервіс" з зазначеного вище питання.

ДПІ у м. Сумах складено акт перевірки ТОВ "Суминафтосервіс" від 25 жовтня 2012 року №3361/15-5/31787414 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації за червень 2012 року (а.с.98-117).

Відповідно до результатів документальної перевірки не підтверджено результати попередньої камеральної перевірки, а саме завищення ТОВ "Суминафтосервіс" залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 240534 грн.

Так, із зменшеної суми від'ємного значення по ПДВ 240534 грн. (по результатам камеральної перевірки), фактично сплачено постачальникам 168389 грн., у тому числі: за червень 2006 року суму 34960 грн. сплачено у травні 2006 року; за листопад 2006 року суму 2516 грн. сплачено у жовтні 2006 року; за листопад 2006 року суму 6271 грн. сплачено у листопаді 2006 року; за липень 2006 року суму 124642 грн. сплачено: у вересні 2008 року - 33333 грн., у жовтні 2008 року - 54354 грн., у липні 2011 року - 21955 грн., у жовтні 2011 року - 15000 гривень. Залишок не сплаченої із задекларованої платником у декларації по ПДВ за липень 2006 року суми податку на додану вартість складає 72 145 гривень.

Таким чином, за результатами розгляду первинної скарги Державною податковою службою у Сумській області було прийняте рішення №16750/10/10-105-300/320ск від 19.11.2012 про результати розгляду первинної скарги (а.с.94-97), з якої вбачається часткове задоволення первинної скарги, податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Сумах від 05.09.2012 за №000057/1550/41073 скасовано в частині зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 168 389 грн. (у зв'язку з оплатою за товари (роботи, послуги), податок на додану вартість з вартості яких приймав участь у формуванні податкового кредиту) та залишено без задоволення в сумі 72 145 грн.

На підставі вказаного рішення ДПІ у м. Сумах було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000109/550/61350 від 29.11.2012 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 72 145,00 грн. (а.с.178).

Рішенням про результати розгляду скарги №7898/0/61-12/10-2115 від 26.12.2012 Державна податкова служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 05.09.2012 за №000057/1550/41073 з урахуванням рішення ДПС у Сумській області, прийнятого за розглядом первинної скарги (а.с.17-20).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту в 2006 році суми ПДВ у розмірі 72 145,00 грн., сплаченого в складі вартості отриманих товарів/послуг, а тому податковим органом необґрунтовано зменшено позивачеві від'ємне значення з податку на додану вартість в червні 2012 року на суму 72145,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до вимог п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

В свою чергу, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону, сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалася, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим підпунктом, така сума спочатку враховувалася у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховувалася до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

Разом з тим, згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Аналогічний порядок розрахунків платника ПДВ з бюджетом передбачений і Податковим кодексом України, що набув чинності з 01.01.2011 року.

Так, в силу вимог статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V цього Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов; передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Підпунктом 4.6.6 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25 січня 2011 року № 41 визначено, що залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступною податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, підставою для висновків посадових осіб податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 72 145,00 грн. слугувала наявність у ТОВ "Суминафтосервіс" нібито простроченої заборгованості за виконані будівельні роботи перед ПАТ "Авіас плюс".

Так, 31.01.2005 року між позивачем та ЗАТ "Авіас плюс" (в подальшому змінено назву на ПАТ "Авіас плюс") укладено договір підряду № 02-01/05 (а.с. 73). Згідно даного договору Замовник (ТОВ "Суминафтосервіс") доручає, а Підрядник (ЗАТ "Авіас плюс") виконує демонтажні, ремонтні, загально-будівельні та спеціальні роботи, а також попередні роботи на об'єктах Замовника.

31.12.2006 року до даного договору було укладено додаткову угоду (а.с.74), згідно якої п. 7.1. виклали в наступній редакції: "договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до виконання Сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2012 року".

На виконання зазначеного договору ПАТ "Авіас плюс" виконано роботи, а ТОВ "Суминафтосервіс" проведено часткову оплату за них.

При цьому, залишок не сплаченої із задекларованої платником у декларації по ПДВ за липень 2006 року по першій події суми податку на додану вартість складає 72145,00 гривень.

На переконання посадових осіб податкового органу, у разі, якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований платником ПДВ за придбаними товарами/послугами після завершення терміну позовної давності є неоплаченими, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, а тому, відповідно до пункту 198.3 ст. 198 ПК України право на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами платник втрачає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність таких висновків посадових осіб податкового органу, враховуючи наступне.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів).

Згідно з абзацом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відтак, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Отже, якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформовано платником податку на додану вартість за придбаними товарами/послугами, по завершенні терміну позовної давності є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, тому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за такими товарами/послугами платник втрачає, в результаті чого зобов'язаний відкоригувати податковий кредит.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому, як зазначалось вище, згідно додаткової угоди до договору підряду № 02-01/05 від 31.01.2005 року (а.с.74), укладеного між позивачем та ЗАТ "Авіас Плюс": "договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до виконання Сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2012 року".

Таким чином позовна давність починає перебіг саме з 31.12.2012 року, як це зазначено в договорі підряду.

Крім того, позивачем вчинялись дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, в розумінні частини 1 ст. 264 ЦК України. Зокрема періодично проводилась часткова оплата за вищенаведеним договором підряду та складалися акти звірки розрахунків (а.с. 73-93). Дані обставини знайшли своє підтвердження в ході проведення перевірки, результати якої відображені в акті від 25.10.2012 року № 3361/15-5/31787414/248 (а.с. 98-117), зокрема було підтверджено, що в жовтні 2012 року позивачем проводилась оплата за договором підряду № 02-01/05 від 31.01.2005 року (а.с.74), укладеного з ЗАТ "Авіас Плюс".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що термін позовної давності за зобов'язаннями, що виникли у позивача перед ЗАТ (ПАТ) "Авіас Плюс" за договором підряду № 02-01/05 від 31.01.2005 року (а.с.74) на момент прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення не минув.

Таким чином, позивачем цілком правомірно було включено до складу податкового кредиту в 2006 році 72145,00грн. ПДВ, сплаченого в складі вартості наданих ЗАТ "Авіас Плюс" товарів/послуг, по першій події - на підставі отриманої податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ЗАТ "Авіас Плюс" в 2006 році, а тому зменшення позивачеві від'ємного значення податку на додану вартість в червні 2012 року на 72145,00 грн. є неправомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки № 3361/15-5/31787414 від 25.10.2012 року та у рішенні про розгляд первинної скарги № 16750/10/10-105-300/320ск від 19.11.2012 року порушень, та, як наслідок правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 000109/550/61350 від 29.11.2012 року про зменшення ТОВ "Суминафтосервіс" від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 72 145,00 грн., належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення - рішення № 000109/550/61350 від 29.11.2012 року відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2013р. по справі № 818/148/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.