Постанова № 32039082, 03.06.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року Справа № 811/1210/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські об'єднані мережі» до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Долинські об'єднані мережі» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Долинської МДПІ форми «р» №0001301520 від 19.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 113196 грн. за основним платежем та 56598 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність підстав у відповідача для проведення перевірки передбачених п.78.1 ст.78 ПК України, та те, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «В.Л.В.». Позивач вказує, що зазначений контрагент на час здійснення господарських операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки перевіркою, на його думку, встановлено відсутність факту отримання товару, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стосовно посилання позивача про відсутність підстав для проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, серед іншого, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Крім того, відповідно п. 78.4-78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Копію направлення на перевірку та Наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки вручено під розписку 29.11.2012 року, генеральному директору ТОВ «Долинські об'єднані мережі».

Суд зазначає, що визначення правомірності дій податкового органу щодо законності підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути перевірено під час надання правової оцінки наказу про проведення перевірки.

Судом встановлено, що позивач у встановленому порядку не оскаржував наказ від 29.11.2012 р. № 376 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки».

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Долинські об'єднані мережі» в частині правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з платником - контрагентом ТОВ «В.Л.В.» за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 04.12.2012 року №561/2310/35182733 (а.с.10-16).

В ході перевірки встановлено порушення: ч.1 ст.203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах здійснених ТОВ «ДОМ» з постачальником ТОВ «В.Л.В.» на загальну суму ПДВ 113196 грн.; п.198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 декларації) на суму 113196 грн.

19.12.2012 року на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001301520, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169794 грн. з яких за основним платежем 113196 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 56598 грн. (а.с. 17).

Рішенням ДПС у Кіровоградській області від 07.03.2013 року №712/10/10-208 «Про результати розгляду первинної скарги» залишено без змін податкове повідомлення-рішення Долинської МДПІ від 19.12.12 р. №0001301520, а скаргу - без задоволення (а.с. 18-20).

Визначаючи позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ «В.Л.В.».

Відповідач вважає, що податкові накладні за господарськими операціями, не носили реального характеру, оскільки встановити місцезнаходження ТОВ «В.Л.В.» неможливо.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «В.Л.В.» (продавець) був укладений договір поставки №25/10-11 від 25 жовтня 2011 року (а.с. 21-22).

Протягом жовтня-листопада 2011 року на виконання умов вказаного договору та на підставі видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи, ТОВ «В.Л.В.» передано позивачеві реагент.

Оплата вартості поставлених ТМЦ здійснено в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

ТОВ «В.Л.В.» виписано позивачеві податкові накладні на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту включено 113196 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, враховуючи те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товару придбаного у ТОВ «В.Л.В».

Стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ТОВ «В.Л.В.» суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Долинської МДПІ від 19.12.2012 року №0001301520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 169794 грн. підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 162, 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські об'єднанні мережі» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС форми «Р» №0001301520 від 19.12.2012 року про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 113196,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 56598,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські об'єднанні мережі» судовий збір в розмірі 1697,94 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 10 червня 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.