Ухвала суду № 32039070, 12.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р.Справа № 1601/2а-15341/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.01.2013р. по справі № 1601/2а-15341/12

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління юстиції у Полтавській області , Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминоги О.О. треті особи Полтавський обласний військовий комісаріат, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Полтавській області, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминоги О.О., треті особи - Полтавський обласний військовий комісаріат, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2012 року; зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогу О.О. вжити заходи по виконанню судового рішення.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.01.2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминоги О.О. серії ВП № 34562661 від 20.12.2012 року про закінчення виконавчого провадження.

Зобов'язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогу О.О. здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення - виконавчому листі за № 2-а-755/09, виданому Автозаводським районнним судом м. Кременчука Полтавської області 26.09.2012 року, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, третьою особою - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, третя особа просить постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно постановою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Полтавського обласного військового комісаріату щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років. Зобовязано Головне управління Пенсійного фонду України і Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно п. "б" ст. 12 Закону України "про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", з 13.03.2008 року.

26.09.2012 року Автозаводським районним судом м. Кременчука полтавської області видано виконавчий лист № 2а-755/09, який передано на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

20.12.2012 року старшим державним виконавцем Нездойминогою О.О. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з виконавчого листа, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука полтавської області у справі № 2а-755/09.

Підставою для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження слугувало подання боржником листа з інформацією по виконанню постанови суду, що містить докази поважності причин невиконання рішення: відсутність фінансування. Враховуючи викладене, виконавче провадження закінчено на підставі ст. 49 ч. 1 п. 11 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись із вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та дійшов висновку, про наявність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Як встановлено положеннями ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Система органів державної виконавчої служби визначена у статті 3 цього Закону.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов`язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як свідчать письмові докази, державним виконавцем не вжитоо вичерпних заходів щодо виконання постанови Вищого адміністративного суду України за виконавчим листом, виданим Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області № 2а-755/09.

З матеріалів справи вбачається, постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-755/09 прийнята державним виконавцем з посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 37 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документу до суду, який видав виконавчий документ, на підставах, передбачених ст. 76 ч. 3 цього ж Закону.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Частиною 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Частинами 1 та 2 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" чітко передбачено послідовність дій державного виконавця, що має передувати закінченню виконавчого провадження за п.11 ст.49 даного Закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вжиття державним виконавцем жодних заходів передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для виконання постанови Вищого адміністративного суду України по справі № 2а-755/09.

Слід відмітити, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в Полтавській області Нездойминога О.О., зважаючи на поважність причин невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та Полтавським обласним військовим комісаріатом Полтавської області, яке набрало законної сили, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до вказаного суб'єкту владних повноважень санкцій, передбачених ст.ст. 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" у вигляді накладення штрафу та звернення до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, боржником було подано лист про надання інформації по виконанню постанови суду, що містить докази поважності причин невиконання рішення, а саме: згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.11.2012 № 8585/11-41 відповідно до постанови № 3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", військовий комісаріат є уповноваженим структурним підрозділом, який оформляє до органів Пенсійного фонду України документи для призначення пенсії особам, звільненим з військової служби.

Для призначення пенсії ОСОБА_1 необхідним є направлення уповноваженим структурним підрозділом подання та відповідних документів для призначення пенсії.

Згідно листа Полтавського обласного військового комісаріату від 28.11.2012 № юг/2473 ОСОБА_1 після звільнення з військової служби проходив службу в органах внутрішніх справ. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", пп. 1, 6, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 ОСОБА_1 пенсія повинна обчислюватись за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням. Також у Полтавському обласному військовому комісаріаті відсутні грошовий атестат або довідка про розмір грошового забезпечення і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які стягувач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення зі служби. У зв'язку з цим, Полтавський обласний військовий комісаріат не має можливості надати відповідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

З урахуванням вищенаведеного, фахівцем відповідача зроблено висновок про неможливість виконання рішення суду, у зв'язку з наявністю у боржника поважних причин невиконання судового рішення, у зв'язку з чим виконавче провадження закінчено з посиланням на п.11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 8).

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача передчасним та необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому законом та передбачені цією Інструкцією права і обов'язки в точній відповідності до закону, не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, роз'яснювати особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їх права та обов'язки.

Колегія суддів зазначає, що законодавство України надає можливість відкладення, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Колегія суддів відмічає, що відповідач не скористався своїм правом, відповідно до наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, та не звертався до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Натомість, відповідачем передчасно було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів звертає також увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

В рішенні "Войтенко проти України" Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що ним, до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, були вжиті всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 34562661 від 20.12.2012 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України "Про виконавче провадження", а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про скасування такої постанови є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.01.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.01.2013р. по справі № 1601/2а-15341/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.