Постанова № 32037729, 20.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р.Справа № 5017/3682/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Таран С.В.,

(склад судової колегії змінено розпорядженням голови суду №430 від 20.06.2013 р.)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача : Путієнко Є.В., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 1620

на рішення господарського суду Одеської області від 04 лютого 2013 року

у справі № 5017/3682/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії „Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком"

до Військової частини А 1620

про: стягнення 15 886, 07 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі філії „Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Військової частини А 1620 15886, 07 грн. заборгованості за договором №1155-8 від 20.04.2005 року про надання послуг зв'язку, з яких 15699,10 грн. основного боргу, 127,28 грн. пені, 8,78 грн. інфляційних втрат, 50,91 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04 лютого 2013 року у справі №5017/3682/2012 (суддя Брагіна Я.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Військової частини А 1620 на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі філії „Дирекція первинної мережі ПАТ „Укртелеком" 15699,10грн. основного боргу, 127,28грн. пені, 50,91грн. 3% річних, 3,46грн. інфляційних, 1608,96грн. витрат, пов'язаних із сплатою судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення 5,32 грн. інфляційних.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 15699,10грн. є обґрунтованими, підтвердженими доказами, що знаходяться в матеріалах справи та підлягають задоволенню, також погодився з розрахунками пені та 3% річних, однак задовольнив частково вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат з огляду на невірний розрахунок.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Військова частина А1620 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що військова частина А1620 є бюджетною установою і фінансується виключно з державного бюджету, вона має право витрачати кошти лише на ті видатки, які затверджені в бюджеті(кошторисі) на відповідний бюджетний рік, на даний час кошти для в/ч А1620 на оплату послуг ПАТ „Укртелеком" в особі філії „Дирекції первинної мережі ПАТ „Укртелеком" не виділяються, на думку скаржника, вина військової частини в цьому відсутня. Також апелянт вважає, що належним відповідачем по даній справі є Міністерство оборони України.

Окрім того, апелянт зазначає, що суд не прийняв до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника апелянта.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2005р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком" в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком" (перейменоване на Публічне акціонерне товариство „Укртелеком", яке являється правонаступником усіх прав і обов'язків ВАТ „Укртелеком") та Військовою частиною А 1620 укладено договір №1155-8 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку.

Відповідно до 1-2 розділів договору позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги по експлуатаційно-технічному обслуговуванню засобів та споруд зв'язку споживача, зазначених в Додатку №1 до договору, а також зобов'язався надавати споживачу послуги зв'язку.

В свою чергу, відповідач згідно розділу 3 договору зобов'язався щомісячно до 20 числа місяця, наступного за поточним, вносити плату за надані послуги, на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку, виставленого до 5 числа згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до п.3.1 договору вартість технічного обслуговування засобів зв'язку сторонніх організацій визначається згідно з тарифами на додаткові послуги зв'язку.

Додатком №3 до договору сторони погодили вартість послуг в місяць в сумі 3650,58грн.

Згідно п.8.1, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2005 року.

Проте, згідно п.8.2 договору №1155-8 від 20.04.05., якщо жодна з сторін не заявить письмово, документом, підписаним уповноваженим представником сторони про розірвання договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, то договір автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих же умовах.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки ні одна із сторін не заявила про припинення дії договору, то договір є діючим.

Також, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивачем згідно умов договору №1155-8 від 20.04.2005р. надані відповідні послуги відповідачу в період з 01.06.2012р. по 01.10.2012р., що підтверджується рахунками (а.с.98-102)

Проте, відповідачем умови договору щодо оплати наданих послуг не виконані в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 15699,10грн.,, що й послугувало підставою для звернення останнього до суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом першим ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно обґрунтованості та доведеності стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості, оскільки матеріалами справи підтверджений, а відповідачем не спростований факт надання послуг за договором позивачем, разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази погашення зазначеного боргу відповідачем.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судова колегія вважає хибними доводи апелянта про те, що Військова частина А1620 є неналежним відповідачем, оскільки є бюджетною установою і фінансується виключно з державного бюджету, виходячи з наступного.

По-перше, слід зазначити, що військова частина А1620 є юридичною особою та самостійно відповідає за своїми договірними зобов'язаннями. Окрім того, спірний договір №1155-8 від 20.04.2005 року укладено між ВАТ „Укртелеком" та військовою частиною А1620, а не Міністерством оборони України. Зобов'язання за спірним договором мають господарсько-правовий характер, а отже, сторони мають юридичну рівність та мають самостійно нести відповідальність за невиконання зобов'язань за договором.

Апеляційний суд звертає увагу сторін на приписи ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, що свої зобов'язання відповідач не виконував з незалежних від нього причин - докази неплатоспроможності, відсутності коштів на банківських рахунках. За таких обставин, суд першої інстанції цілком правомірно не прийняв до уваги зазначене клопотання та залишив його без задоволення.

Таким чином, судова колегія зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення суду першої інстанції, є необґрунтованими та безпідставними, відтак, апеляційний суд дійшов висновків про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для зміни або скасування оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини А 1620 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 04 лютого 2013 року у справі № 5017/3682/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 25.06.2013р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя С.В. Таран

Суддя О.О. Журавльов