Рішення № 32037204, 25.06.2013, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 0910/2-125/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2013 м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області, в складі:

Головуючого - судді : Бельмеги М.В.

При секретарі: Богатчук (д.п.Сусак) В.М., Жиколяк У.В., Хім'як С.В., Лазорик Л.В., Лаюк Г.Д.

з участю адвоката: ОСОБА_5

позивачки: ОСОБА_6

Представника відповідача: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, третьої особи на стороні відповідача - Тюдівської сільської ради про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_8 про поділ майна подружжя.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги в зміненому та уточненому вигляді підтримала, суду пояснила, що вона перебувала із відповідачем в зареєстрованому шлюбі із 19.05.2001 року по 25.12.2009 року. З часу одруження вони проживали із відповідачем в м.Івано-Франківську та в 2002 році вирішили переїхати в м.Київ, де за її кошти було придбано 2-х кімнатну квартиру для їх спільного проживання. В наслідок сімейних обставин із 2003 року вона була змушена переїхати із м.Київ знову до в м.Івано-Франківська і з того часу вони із відповідачем періодично їздили один до одного. Відповідач приїжджав до неї в м.Івано-Франківськ на всі релігійні свята, разом вони, як сімейна пара, ходили на весілля до знайомих, друзів, разом святкували Дні народжень та інші визначні дати, тобто підтримували нормальні подружні відносини. Фактично їх відносини із відповідачем припинились із серпня 2007 року , тобто із моменту звернення останнього до Івано-Франківського міського суду із позовом про розірвання шлюбу. За час перебування в шлюбі із відповідачем ними було придбано старий житловий будинок із земельною ділянкою в АДРЕСА_1. Кошти на придбання будинку були їх спільними. Ще у 2005 році вони звернулися з проханням до знайомого відповідача, ОСОБА_9, щоб останній допоміг їм знайти в горах земельну ділянку. За пропозицією ОСОБА_9 вони познайомились із жит. с. Тюдів ОСОБА_10, який їм продав земельну ділянку і стару хату по АДРЕСА_1 . Однак в силу того, що станом на 2005 рік документи на цю земельну ділянку і житловий будинок були не готові для їх відчуження, що і унеможливлювало офіційне оформлення купівлі-продажу, вони по домовленості заплатили обумовлену суму коштів. ОСОБА_10 в свою чергу надав їм дозвіл на демонтаж старої хати і побудову нового будинку. Саме в 2006 році ними було розпочато вже будівництво нового житлового будинку. По виготовленні документів ОСОБА_10 в січні 2007р. вона, як дружина надала нотаріальну згоду на купівлю цього майна в с. Тюдів, та 12.04.2007 р. було вже офіційно оформлено ОСОБА_8 договори купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, хоча на той час їх новий будинок вже було побудовано. Вона брала участь в будівництві житлового будинку тільки матеріально, тобто відповідачем за їх спільною домовленістю витрачались їх спільні кошти на будівництво будинку. Вона довіряла чоловікові і не вмішувалась у проведення будівництва, не цікавилась планом будови. Будова чоловіком проводилась в основному за кошти виручені від проданого ними автомобіля "Джип". Вони із чоловіком спільно планували будівництво та саме їх спільним рішенням було продати автомобіль і за виручені кошти розпочати будівництво. Не заперечує, що ОСОБА_11 міг позичати відповідачу незначну суму коштів, яку було вкладено в будову. Просить позов в зміненому вигляді задоволити та постановити рішення суду яким визнати за ними, сторонами в справі, право спільної сумісної власності подружжя на самочинно збудоване будинковолодіння, в АДРЕСА_1 . Визнати за нею, ОСОБА_6 право власності на ? частину земельної ділянки площею 2500 м.кв., та ? частину житлового будинку, господарських споруд, що розташований в АДРЕСА_1. Провести реальний розподіл житлового будинку та господарських споруд. А також визнати за нею право власності на ? частину автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF" 1994 р.в. та стягнути із ОСОБА_8 на її користь ? частину вартості автомобіля, що становить 27200 грн а також стягнути із відповідача в її користь витрати по справі.

Відповідач, ОСОБА_8 судове засідання не з'явився, подав суду письмову заяву (а.с.40-42 т.2) в якій заперечує вимоги позивачки та покликається на те, що фактично з грудня 2003 року вони із позивачкою в справі припинили спільне проживання, спілкувались тільки в телефонному режимі і короткими зустрічами до 2007 року. Спірну земельну ділянку та житловий будинок придбано ним за договорами купівлі - продажу 12.04.2007 року а позовну заяву про розірвання шлюбу він подав до Івано-Франківського міського суду в серпні місяці 2007 року.

Представник відповідача, ОСОБА_7 позовні вимоги ОСОБА_6 визнав частково, суду пояснив, що його довіритель, ОСОБА_8 дійсно перебував із позивачкою в справі ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі із 19.05.2001 року по 25.12.2009 р. Фактично сторони припинили свої подружні відносини та спільне ведення домашнього господарства ще із 2003 року, тобто із моменту переїзду позивачки в справі, із м.Київ, де в той час подружжя спільно проживали, назад до м.Івано-Франківська. ОСОБА_8 фактично проживав один в гуртожитку АДРЕСА_2 з 01.03.2004 року по 01.07.2007 року за адресою АДРЕСА_3. Після чого останній переїхав до м.Івано-Франківська та став проживати в гуртожитку АДРЕСА_4. В серпні 2007 року ОСОБА_8 звернувся до Івано-Франківського міського суду із позовом про розірвання шлюбу. Спірну земельну ділянку та житловий будинок придбано відповідачем за договорами купівлі - продажу 12.04.2007 року а позовну заяву про розірвання шлюбу він подав до Івано-Франківського міського суду в серпні місяці 2007 року. Відповідач не заперечує того факту, що ним придбано земельну ділянку та житловий будинок за час його формального перебування в шлюбі із ОСОБА_6, та він згідний на проведення розподілу придбаної ним земельної ділянки по ? частині а також згідний компенсувати позивачці вартість ? частини придбаного ним житлового будинку, який було демонтовано одразу ж після його придбання. Разом із тим ОСОБА_8 категорично заперечує факт участі позивачки в будівництві нового житлового будинку, поза як фактично більшу частину коштів у вказане будівництво вкладено його товаришом ОСОБА_11 а також і в деякій мірі ОСОБА_9, саме які фактично і займались організацією та безпосереднім проведенням будівництва будинку і господарських споруд. А також в користуванні ОСОБА_8 знаходився автомобіль "VOLKSWAGEN GOLF" 1994 р.в., однак вказаний автомобіль відповідачу фактично не належить, останній мав тільки тимчасове право керування вказаним автомобілем на підставі доручення власника.

Представник третьої особи на стороні відповідача, Тюдівської сільської ради - Довганюк О.І., по суті позовних вимог пояснила, що вона на час придбання відповідачем в 2007 році житлового будинку та земельної ділянки в с.Тюдів Косівського району працювала секретарем Тюдівської сільської ради і по суті справи їй не відомі деталі оформлення договорів купівлі продажу, сільським головою в той час був ОСОБА_13 Чула від людей, що в АДРЕСА_1 композитори купили старий житловий будинок, який демонтували та будують на тому місці новий. Не заперечила, що позивачка зверталась в 2010 році до сільської ради щодо оформлення права власності на новобудову. Більше по суті справи їй нічого не відомо.

Суд вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи вважає позовні вимоги ОСОБА_6 підставними і такими, що підлягають до часткового задоволення із наступних підстав :

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. ст.60 цього Кодексу визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні сторони зареєстрували шлюб 19.05.2001 року у відділі РАГСу Івано-Франківського міського УЮ (т.2 а.с.61) а рішенням Івано-Франківського міського суду від 25.12.2009 року даний шлюб розірвано, (т.2 а.с.180). ОСОБА_8 звернувся до Івано-Франківського міського суду із позовною заявою про розірвання шлюбу в серпні 2007 року, що визнає і сама позивачка в справі.

ОСОБА_6 в підтвердження факту спільного проживання із відповідачем в період 2004 - 2006 рр долучила до матеріалів справи витяг газети "Світ Молоді" за 15.06.2006 р (т.2 а.с.28) а також публікацію статті газети "Правда України" за 12.10.2006 року (т.2 а.с.29); довідку Санаторію "Лаванда" (т.2 а.с.30), якою підтверджено, що з 05.06.2004 року по 16.06.2004 року в відділенні санаторію проходили лікування ОСОБА_6 та ОСОБА_8, фотографії, в яких засвідчено спільну присутність сторін : на весіллі сина друзів м.Київ - 15.11.2003 р,. (т.2 а.с.131), день народження відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Івано-Франківську (т.2 а.с.39) , ІНФОРМАЦІЯ_4 - святкування Дня народження батька позивачки в м.Івано-Франківську (т.2 а.с.38); кінець квітня 2005 року- похорон батька позивачки (т.2 а.с.198); серпень 2005 року - весілля в друзів - ОСОБА_14 (т.2 а.с.199-200); 09.09.2006 - весілля в друзів ОСОБА_15 м.Івано-Франківську (т.2 а.с.201-202). Витяг із радіоінтерв"ю ОСОБА_8 на обласному радіо м.Івано-Франківська від 29.10.2004 року (т.2 а.с.208). А також позивачкою долучено до матеріалів справи письмові пояснення свідків ОСОБА_16 (т.2 а.с.83-89) та ОСОБА_17 (т.2 а.с.150-151) , які фактично не стосуються предмету спору - поділу спірного майна.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що знаходиться в дружніх відносинах із ОСОБА_6 Їй відомо про відносини ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які офіційно зареєстрували шлюб в 2001 році та виїхали для спільного проживання в м.Київ. Брат сплатив позивачці належну їй частку в спадковому будинковолодінні в м.Івано-Франківську і за ці кошти вони виїхали до м.Києва, де і придбали 2-х кімнатну квартиру. Зимою ОСОБА_6 змушена була повернутись до Івано-Франківська опікуватись перестарілими батьками. ОСОБА_6 часто їздила до Києва, а ОСОБА_8 на всі релігійні свята приїздив до Івано-Франківська. В 2003 році вони продали 2-х кімнатну квартиру. Вони спільно вели господарство, мали спільне нажите майно, в 2006 році розповідала ОСОБА_6, що вони придбали земельну ділянку в с.Тюдів, для будівництва літного будинку. В 2007 році цей будинок вже був побудований. І в цей період відповідач повернувся до Івано-Франківська де і став проживати. Вважає причиною розлучення сторін, що відповідач продав земельну ділянку в Києві а за виручені кошти придбав квартиру для своєї доньки від першого шлюбу. Стверджує, що в період 2003 - 2007 років сторони підтримували подружні відносини, відвідували спільно весілля знайомих, друзів. Зі слів ОСОБА_6 їй відомо, що будівництвом будинку займався їх знайомий. В будівництво було вкладено і кошти позивачки.

Свідок ОСОБА_15 надала суду показання, позивачка є її подругою із шкільних років. Сторони в справі зареєстрували шлюб в 2001 році, та переїхали в м.Київ , підтримували стосунки до 2007 року. Земельну ділянку в с.Тюдів придбали за частину коштів виручених від продажу двохкімнатної квартири в м.Києві. Житловий будинок в с.Тюдів будувався в 2006 році. До 2007 року сторони проживали, як сім"я, вони спільно відпочивали, ходили на весілля.

Наведені позивачкою вищевказані факти, суд не може взяти до уваги, як доказ спільного проживання та ведення домашнього господарства сторонами в справі, оскільки зі сторони відповідача такі відносини були виключно за для підтримання свого іміджу - композитора, заслуженого діяча Мистецтв України. Відповідно до долученої до матеріалів справи довідки декана механіко-технологічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України № 02 від 02.02.2009 року стверджено, що ОСОБА_8, дійсно проживав один в гуртожитку АДРЕСА_2 з 01.03.2004 року по 01.07.2007 року за адресою АДРЕСА_3 (т.2 а.с.165). Окрім того, що ОСОБА_8 у вказаному гуртожитку в цей період проживав один стверджено і письмовими поясненнями від 22.01.2009 року свідка ОСОБА_19 (т.2 а.с.164).

Із змісту рішення Івано-Франківського міського суду від 25.12.2009 року в справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу (т.2 а.с.180) вбачається, що позивач стверджував, що причиною розірвання шлюбу є те, що міцної сім"ї вони не створили, з грудня 2002 року подружніх відносин з відповідачкою не підтримує з її вини, оскільки ОСОБА_6 переїхала із м.Києва , де вони разом проживали, в м.Івано-Франківська. З того часу вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Як зазначено в самому рішенні суду від 25.12.2009 року (т.2 а.с.180) , в ході розгляду справи про розірвання шлюбу по суті ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила , що тривалий час подружніх відносин з позивачем не підтримує... Згодом ОСОБА_6 зверталась до Івано-Франківського міського суду із заявою про виправлення описки, а саме просила змінити в рішення термін щодо часу їх спільного не проживання замість "тривалого" на " з серпня 2007 року". В задоволенні такої заяви ОСОБА_6 ухвалою Івано-Франківського міського суду від 25.09.2012 року - відмовлено (т.2 а.с.167)

Разом із тим суд звертає увагу, що беззаперечним фактом перебування сторін в шлюбі є період із 19.05.2001 року ( з часу їх одруження) і до серпня 2007 року, до моменту звернення ОСОБА_8 суд із позовом про розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно зі ст. ст.69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ч. 1 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. роз'яснено, що до складу майна, яке підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, які виникли в інтересах сім'ї.

Частина 1, 7 ст.57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею (ним) до шлюбу, та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Якщо у придбання майна вкладені, крім спільних коштів, і кошти, які належали особисто одному із подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

В судовому засіданні встановлено , що 12.04.2007 року за договором купівлі-продажу земельної ділянки (т.1 а.с.12) ОСОБА_8 придбав у ОСОБА_10 земельну ділянку 2500 кв.м. , що в с.Тюдів за 25000 грн., надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Тюдів Косівського району. 12.04.2007 року за договором купівлі-продажу (т.1 а.с.13) ОСОБА_8 купив житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 за суму 10 000 грн.

Позивачка в справі ОСОБА_6 25.01.2007 року в нотаріальній конторі підписала заяву про згоду своєму чоловікові ОСОБА_8 на купівлю будь-якого будинковолодіння та земельної ділянки в с. Тюдів Косівського району за ціною і на умовах на його розсуд (т.2 а.с.74).

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні ствердила, що її чоловік ОСОБА_10 помер 4 роки тому. Вони із чоловіком продали стару хату, що в АДРЕСА_1 252 осінню 2005 року. Документи, офіційно оформили пізніше. Весною 2006 року було вже демонтовано стару хату та розпочато нову будову житлового будинку. Весною 2007 року хата була вже зведена та накрита. Керівництвом будівництва будинку займався ОСОБА_9, яку участь в цьому будівництві приймала позивачка вона не знає.

Твердження ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_20 в тому що, фактично будівництво спірного житлового будинку було розпочато в 2006 році та закінчено вже до весни 2007 року не доведено в судовому засіданні та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11, які безпосередньо займались проведенням вказаної будови.

Так, свідок ОСОБА_9 ствердив, що відповідач мріяв про будиночок в горах, на його прохання він протягом 2006 року шукав варіанти придбання будинку та земельної ділянки в с.Тюдів. ОСОБА_8 сподобався житловий будинок та земельна ділянка в АДРЕСА_1. Так в квітні 2007 року ОСОБА_8 оформив в нотаріуса договори купівлі-продажу земельної ділянки і житлового будинку. Після чого він особисто брав участь в демонтажі старої хати, після чого ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_11 вирішили побудувати новий дерев"яний житловий будинок. Він допомагав відповідачу в будівництві а саме домовлявся із майстрами, слідкував за виконанням останніми будівельних робіт. Ствердив, що в квартирі в Києві в відповідача бував часто, однак позивачки там не бачив жодного разу. ОСОБА_8 переїхав в гуртожиток де проживав сам протягом більше трьох років. Заперечує твердження позивачки в тому, що її колишній чоловік, відповідач в даній справі, проживав постійно протягом літнього періоду в її господарстві в м.Івано-Франківську так як у вказані періоди фактично ОСОБА_8 постійно проживав в господарстві його батьків в с.Розтоки Путильського р-ну. Йому добре відомо, що на будівництво житлового будинку ОСОБА_8 позичав гроші в ОСОБА_11, при чому останній безпосередньо і контролював будову в яку вклав більшу частину своїх власник коштів. Бувало, що із майстрами розраховувався і він. Із моменту придбання земельної ділянки, житлового будинку і під час проведення самої будови позивачка жодного разу не була присутня на місці, в с.Тюдів Косівського району. Протягом проведення будівництва відповідач жодного разу не висловлювався із приводу будь-яких планів спільного проживання саме із позивачкою. Із 2003-2004 року сторони в справі фактично припинили свої подружні відносини. Автомобілем "VOLKSWAGEN GOLF" 1994 р.в. відповідач керував по дорученню.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що позивачку в справі побачив тільки в ході розгляду судом вказаного спору в той час як із ОСОБА_8 знайомий із студентських часів. Він деякий час проживав за межами України, на даний час являється підприємцем та є достатньо матеріально забезпеченим. Так при розмові ОСОБА_8 говорив, що хоче побудувати житловий будинок в с.Тюдів Косівського району. Він вирішив матеріально допомогти товаришу, як в придбанні земельної ділянки та житлового будинку а також і в безпосередньому будівництві. Із самого початку оформлення договору купівлі-продажу і безпосередньо участь у будівництві житлового будинку займався він разом із ОСОБА_9. Позивачки на місці будівництва жодного разу не було. Він позичав відповідачу гроші для розрахунку із майстрами. Фактично будівництво будинку було розпочато в 2008 році. Більшу частину коштів у спірний будинок вкладеного його власних, так як вони із відповідачем спільно хотіли мати будинок для відпочинку. Для придбання земельної ділянки та будинку потрібен був дозвіл дружини, це була просто формальність для нотаріального посвідчення договорів купівлі продажу. Відповідач жодного разу не говорив про позивачку, як про свою дружину, жодних планів про спільне проживання саме із ОСОБА_6 ОСОБА_8 не висловлював.

Свідок ОСОБА_21 пояснив, що проживає по сусідству із ОСОБА_8, в АДРЕСА_1, позивачку взагалі бачить вдруге, вперше побачив її біля спірного житлового будинку із участю експерта для проведення експертизи. Ствердив, що будівництвом займався ОСОБА_11 і ОСОБА_9 Бачив також і ОСОБА_8 на вказаній будові, який цікавився облаштуванням заїзду, погоджував із сусідами межі землекористування, цікавився планом житлового будинку. Будівництво новобудови було розпочато після 2007 року, чув від людей, що розрахунок із майстрами проводив саме ОСОБА_11 за власні кошти.

Суд звертає увагу, що спірну земельну ділянку та житловий будинок відповідачем придбано за договорами купівлі - продажу 12.04.2007 року а позовну заяву про розірвання шлюбу подано до Івано-Франківського міського суду в серпні місяці 2007 року, тобто за 4 місяці збудувати новобудову, на ? частину якої в даний час претендує ОСОБА_6 є фактично неможливим. Не може залишитись поза увагою суду і той факт, що технічна документація на спірний житловий будинок відсутня, право власності не оформлено, тобто являється самочинним будівництвом. Відповідно до висновку експерта № 1165 від 14.09.2012 року (а.с. 109 - 116 т.2 ) - відсоток готовності двохповерхового дерев"яного житлового будинку, що в АДРЕСА_1 станом на день проведення експертизи складає 100 % . Встановити конкретний рік забудови житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 експерту не дається можливим. Виходячи із наявного технічного стану будинку, його фізичного зносу та амортизаційних відрахувань в рік для дерев"яних будинків, строк експлуатації може становити - орієнтовно 5 - 6 років.

Позивачкою не представлено суду доказів реєстрації права власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, більше того осатння сама визнає, що вказаний будинок являється самовільною будовою.

ОСОБА_6 в неодноразово змінених та уточнених позовних вимогах просить визнати за ними, сторонами в справі, право спільної сумісної власності подружжя на самочинно збудоване будинковолодіння, в АДРЕСА_1. Визнати за нею, ОСОБА_6 право власності на ? частину житлового будинку, господарських споруд, що розташований в АДРЕСА_1 та провести його реальний розподіл.

Виходячи зі змісту частин першої і другої ст.331 ЦК України, частини першої ст.182 ЦК України, та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, прав власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об?єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч. 3 ст.331 ЦК України), відтак ст. 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на нерухоме майно в судовому порядку.

Показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 стверджено, що саме останній вкладав власні кошти в будівництво житлового будинку для відповідача, на ? частину якого в даний час претендує позивачка. ОСОБА_6 не заперечила в судовому засіданні, що фактично ніякої участі в будівництві житлового будинку вона особисто не приймала, а ні про місцерозташування а ні про план будинку ОСОБА_6 раніше не було відомо аж до проведення судової будівельної експертизи. При чому позивачка не надала суду жодного доказу в підтвердження понесених нею затрат на проведення будівництва будинку як і не змогла пояснити про фактично понесені затрати її чоловіка на цю будову.

За правилами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

За вищенаведених підстав суд вважає, що самовільно збудований відповідачем житловий будинок в АДРЕСА_1 не може відноситись до об"єктів спільної сумісної власності колишнього подружжя, так як збудований відповідачем за власні кошти та за кошти свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9 вже після припинення фактичних шлюбних відносин, тобто після 2007 року, підтвердженням чого окрім показань вказаних свідків є квитанції та накладні на придбання відповідачем ОСОБА_8 будівельних матеріалів в період 11.12.2007 року, 19.06.2008 року, 26.11.2009 р ( т.3 а.с. 35-40). До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва, разом із тим ОСОБА_6 не надала суду жодного доказу в підтвердження своєї участі в даному будівництві. Позивачка не змогла пояснити а ні про фактичні затрати понесені на будівельні матеріали а ні про фактичні затрати понесені на розрахунок із майстрами, мотивуючи тільки тим, що вона довіряла чоловікові і не цікавилась ходом будівництва.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав вимоги ОСОБА_6 в частині проведення реального розподілу та виділення позивачці ? частини (1,1250 га) придбаної ОСОБА_8 земельної ділянки в АДРЕСА_1 а також зазначив, що відповідач згідний компенсувати позивачці в справі вартість ? частини (5000 грн) придбаного та демонтованого житлового будинку, що знаходився в АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що майна, яке є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, на частину якого претендує позивачка в справі, є придбана за час перебування сторін в шлюбі тобто 12.04.2007 року за договором купівлі-продажу земельна ділянка 2500 кв.м. , що в с.Тюдів за 25000 грн., та житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 за суму 10 000 грн.

Із пояснень самої позивачки в справі судом встановлено, що придбаний в шлюбі житловий будинок, який є об"єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя фактично демонтовано одразу ж після його придбання а тому проведення розподілу чи виділення часток, в даний час не представляється за можливе.

Відповідно до частин 4, 5 ст 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Аналізуючи фактичні обставини та матеріали справи суд вважає за доцільне вирішити питання про стягнення із відповідача в користь позивачки ? частину вартості витрат на придбання житлового будинку, що по АДРЕСА_1, так як виділ його в натурі та розподіл як спільну сумісну власність подружжя в інший спосіб не можливий.

Однією із вимог ОСОБА_6 є визнання її права власності на ? частину автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF" 1994 р.в. а також стягненні із ОСОБА_8 на її користь ? частини вартості автомобіля , що становить 27200 грн. Разом із тим суд звертає увагу, що в підтвердження своєї вимоги в цій частині ОСОБА_6 долучила до матеріалів справи тільки копію технічного паспорта (т.2 а.с.190) виданого на власника ОСОБА_8, при чому вказаний технічний паспорт виданий терміном дії до 14.10.2010 року та не може слугувати доказом права власності відповідача а тільки правом на керування вказаним ТЗ.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А тому за недоведеністю ОСОБА_6 своїх вимог в частині визнання права власності та проведення реального розподілу самовільно збудованого житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_6 права власності на ? частину автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF" 1994 р.в. а також стягненні із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 ? частини вартості автомобіля , що становить 27200 грн, в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Так, згідно квитанцій від 27.02.2008 р.; 27.11.2012 року; 22.12.2012 року позивачкою проведено оплату державного мита, витрат по оплаті ІТЗ розгляду справи та судового збору на загальну суму - 1101 грн.; за проведення судової будівельної та земельно-технічної експертизи - 3366 грн (квитанція від 21.06.2011 року) ;за проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи (квитанція від 30.07.2012 року) на суму 1790 грн; витрати пов"язані з наданням юридичної допомоги: за квитанцією від 03.01.2011 р адвоката ОСОБА_22 - 3000 грн; за квитанцією адвоката ОСОБА_5 від 01.02.2013 року - 1500 грн. а також документально підтверджені витрати на транспортні послуги на загальну суму - 289,83 грн.

Не підлягають відшкодуванню, як не підтверджені документально, ОСОБА_6 понесені нею судові витрати в частині оплати послуг за надання юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_23 на суму 2000 грн та адвокатом ОСОБА_24 - 1200 грн та в частині витрат понесених в сумі 350 грн на підготовку матеріалів справи. Також до часткового задоволення підлягають понесені витрати позивачки та транспортні послуги а саме на суму 289,83 грн , що підтверджено копіями квитків.

За остаточними даними позову позивачка просила суд визнати право спільної сумісної власноті подружжя на самочинно збудоване будинковолодіння та визнати її право власності на ? його частину із реальним розподілом самовільно збудованого житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на ? частину автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF" 1994 р.в. а також стягнути із ОСОБА_8 на її користь ? частину вартості автомобіля , що становить 27200 грн , однак в цій частині позовних вимог позивачці відмовлено за недоведеністю. За результатом судового розгляду вирішено позов ОСОБА_6 задоволити частково. А тому суд вважає за доцільне стягнути із відповідача в користь позивачки ? частину посенених нею та документально підтверджених судових витрат , що в загальному складає - 5523,50 грн .

На підставі наведеного, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р., ст. ст. 57, 60, 71 СК України, ст. 331 ЦК України , керуючись ст.ст. 213- 215, 218 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Визнати земельну ділянку площею 0,2500 га, що в с. Тюдів по вул. Шкільній Косівського району Івано-Франківської області спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_8. Визнати за ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ( ідентифікаційний № НОМЕР_1) , що зареєстрована в АДРЕСА_5 право власності на ? частину земельної ділянки а саме площею 0,1250 га в АДРЕСА_1 із виділенням в натурі.

Стягнути із ОСОБА_8 користь ОСОБА_6 5000 грн. у відшкодування вартості ? частки придбаного в шлюбі житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог: про визнання права спільної сумісної власноті подружжя на самочинно збудоване будинковолодіння та визнання права власності на ? його частину і проведення реального розподілу самовільно збудованого житлового будинку та господарських споруд, що в АДРЕСА_1 а також визнання за ОСОБА_6 права власності на ? частину автомобіля "VOLKSWAGEN GOLF" 1994 р.в., та в стягненні із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 ? частини вартості автомобіля , що становить 27200 грн - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_8 користь ОСОБА_6 5523,50 грн. у відшкодування понесених судових витрат по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Бельмега М.В.