Ухвала суду № 32036216, 13.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/993/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного будівельного підприємства «Енергосталь» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом відповідно до наказу від 17.10.2012 року № 3044, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо декларування в податковій звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість операцій за жовтень 2011 року з ТОВ «ТД-Варіо М», за січень-лютий 2011 року з ТОВ «Нудвін», за травень 2011 року з ТОВ ТПК «Техномашпостач», за листопад 2011 року з ТОВ «Декос Альянс», за результатами якої складено акт від 30.10.2012 року № 2276/22/31275441.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 24 984,00 грн., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 21 326,00 грн..

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0004632320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 24 985,00 грн., та № 0004642320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 23 621,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, Чернігівський окружний адміністративний суд посилався на те, що відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б про наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як свідчать матеріали справи, на протязі 2011 року позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «ТД-Варіо М», ТОВ «Нудвін», ТОВ ТПК«Техномашпостач» та ТОВ «Декос Альянс» з приводу купівлі електротехнічної продукції.

Так, 13.01.2011 року з ТОВ «Нудвін» (Постачальник) укладено договір поставки № 13/01/11 та специфікацію до нього. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Нудвін» передає у власність, а позивач приймає і оплачує на умовах і по ціні даного договору товари в асортименті (електрообладнання).

04.05.2011 року з ТОВ ТПК «Техномашпостач» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 04-05-2011. Відповідно до вказаного договору ТОВ ТПК «Техномашпостач» передає у власність, а позивач приймає і оплачує на умовах і по ціні даного договору продукцію (електрообладнання).

28.10.2011 року з ТОВ «ТД-Варіо М» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 177/11 та специфікацію до нього. Відповідно до вказаного договору ТОВ «ТД-Варіо М» передає у власність, а позивач приймає і оплачує на умовах і по ціні даного договору електротехнічну продукцію.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками, та належними чином відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 18 Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» так і пунктом 16 Порядку, затвердженого наказом від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Наряду з цим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що в подальшому з придбаного товару позивачем було виготовлено: панель вводну, шинний міст, панель секційну, комплектні трансформаторні підстанції, вводно-розподільчий устрій, та комплект панелей, а потім реалізовано ряду підприємств, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позивачем повністю доведено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 18.06.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.