Постанова № 32032704, 18.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" червня 2013 р. Справа № 5004/1667/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача 1- Філончук Н.В. представник (довіреність №3.05/583 від 29.12.2012р.);

від відповідача 2- Кобук О.М. представник (довіреність №3835 від 08.10.2012р.);

від відповідача 3- Філончук Н.В. представник (довіреність №77 від 25.03.2013р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» на рішення господарського суду Волинської області від 16.04.2013р. у справі №5004/1667/12

за позовом Фізичної особи підприємця Лисакової Олени Павлівни

до 1. Ковельської міської ради

2. Підприємства теплових мереж «Ковельтепло»

3. Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого

комітету Ковельської міської ради

про усунення перешкод в користуванні майном,-

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.04.2013р. у справі №5004/1667/ 12 (суддя Слободян П.Р.) задоволено позов Фізичної особи підприємця Лисакової Олени Павлівни (надалі в тексті - ФОП Лисакова О.П.) до Ковельської міської ради, Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (надалі в тексті - Відділ) та Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» (надалі в тексті - Підприємство) про усунення пере-шкод в користуванні орендованим майном.

Рішенням зобов'язано Відділ та Підприємство усунути перешкоди в користуванні ФОП Лисаковою О.П. нежитловим приміщенням (гаражем) площею 35,3 м2, розташованим у м.Ковель, вул.Відродження,12-Б шляхом звільнення вказаного приміщення. Присуджено до стягнення з Від-ділу та Підприємства на користь ФОП Лисакової О.П. по 536 грн. 50 коп. судового збору. В позові до Ковельської міської ради відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач довів належними доказами факт створення їй Відповідачами перешкод у здійсненні права користування і володіння орендованим майном, а тому позов підлягає задоволенню.(арк.справи 111-113).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 16.04.2013р., Підприємство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм мате-ріального та процесуального права, зокрема вважає, що суд не з'ясував всіх обставин справи, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 02.12.2008р. №575 ПТМ «Ковельтепло» надано дозвіл на проведення реконструкції бойлерної №4, що знаходиться по вул. Заводській, 27-А, з метою встановлення когенераційної установки ТСG 2020V16 - 2 шт. для тепло- постачання житлового масиву в районі вулиць Відродження та заводської у м.Ковелі, а тому ре-конструкція бойлерної проведена у відповідності до розробленої та погодженої в установленому порядку проектної документації.(арк.справи 70-71).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2013р. у даній справі апеляційну скаргу Відповідача-2 прийнято до провадження, справу призначено до слухання. (арк. справи 115).

Представник Відповідача-2 у судовому засіданні 18.06.2013р. підтримав доводи апеляцій-ної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представник Відповідача-1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, оскаржуване рішення вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права. Представник Відповідача-3 просив скасувати рішення в частині покладення витрат по сплаті судового збору

Позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання призначене на 18.06. 2013р., хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.(арк. справи 124-127).

Проте, така неявка не перешкоджає вирішенню справи, оскільки ухвалою у даній справі від 18.05.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою і колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріа-ли справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Лисакова О.П.-орендар та Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради-орендодавець ук-лали 11.06.2007р. договір оренди нежитлового приміщення №439 (надалі в тексті - Договір), згід-но п.1.1 якого, на підставі протоколу конкурсу оренди від 11.06.2007р. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (гараж), площею 35,3 м2, розташований в м.Ковель, вул.Відродження,12-Б. Вартість приміщення визначена експертним шляхом і станом на 17.05.2000р. становить 4 161 грн.. Приміщення передається в оренду і буде використовуватись як складське.

Згідно п.2.1 - Договір діє з 11.06.2007р. по 11.06.2010р. включно. Для продовження догово-ру оренди за 30 днів до закінчення терміну дії договору оренди орендар зобов'язаний подати зая-ву на продовження договору оренди, яка розглядається орендодавцем у встановленому порядку. (п.2.2 Договору).

Орендоване приміщення передається в оренду орендодавцем та приймається орендарем відповідно до акту приймання-передачі. Орендар вступає у строкове платне користування примі-щенням у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору. (п.3.1 Договору).

Орендна плата визначена шляхом конкурсу оренди і становить за місяць 282 грн. 40 коп. без ПДВ. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.(п.п. 4.1, 4.3 Договору).

Згідно п.п. 6.1, 6.3 Договору, орендодавець має право контролювати наявність та стан вико-ристання орендованого приміщення; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим приміщенням на умовах цього договору.

Договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладе-но.(п.9.1 Договору).

Договір підписано начальником Відділу та ФОП Лисаковою О.П.(арк.справи 10-11).

На момент перегляду справи в апеляційному порядку - Договір втратив чинність в зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Матеріалами справи стверджується, що на підставі акту приймання-передачі від 11.06.2007 року - орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування для здійснення діяльності, передбаченої договором, нежитлове приміщення (гараж) по вул.Відродження,12-Б у м.Ковелі, площею 35,3 м2.(арк.справи 106).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача-2 безпідставна і не підля-гає задоволенню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'-єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсут-ності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положен-ня ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повин-на вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інте-реси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими закона-ми або договором.

Вбачається, що з моменту здачі-прийняття нежитлового приміщення за актом від 11.06. 2007р. - між сторонами виникли відносини оренди комунального майна, оскільки орендою, згідно ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»,- є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності. Аналогічно, за договором найму (оренди), відповідно до ст.759 ЦК України, наймода-вець передає наймачеві майно у користування за плату на встановлений договором строк.

Договір найму, відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України, укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (надалі в тексті - Закон), договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч.2 ст.291 ГК України.

У разі відсутності заяви однієї із сторін договору про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору - він вважається продовже-ним на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.(ч.2 ст.17 Зако-ну). Дана норма кореспондується із приписами ч.4 ст.284 ГК України та ст.764 ЦК України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він мо-же бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені останнім як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

У встановлений зазначеними вище нормами строк орендодавець не повідомив орендаря про існування заперечень щодо продовження орендних відносин, тому колегія суддів погоджує-ться з висновком місцевого суду, що внаслідок відсутності заперечень орендодавця - Договір було пролонговано на тих самих умовах і на той же строк, тобто з 11.06.2010р. по 11.06.2013р.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності або права користування не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого зна-ходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпо-рядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його закон-ного права користування чи розпорядження річчю.

Відповідно до ст.28 Закону, орендареві забезпечується захист його права на майно, одержа-не ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту пра-ва власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну грома-дянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Матеріалами справи стверджується і місцевим судом правомірно встановлено, що ФОП Лисакова О.П. була позбавлена можливості користуватися орендованим майном. Так, згідно акту обстеження нежитлового приміщення по вул.Відродження,12-Б від 16.04.2013р. встановлено, що дане приміщення прибудоване до котельні по вул.Заводській 27-А та використовується Підпри-ємством для виробничих потреб - встановлення когенераційної установки. Під час обстеження те-риторії за даною адресою та вул.Відродження,12-Б - гаражного приміщення виявлено не було, на-томість внаслідок реконструкції на місці будівлі гаража знаходиться будівля когенераційної ус-тановки.(арк.справи 98-105).

Колегія суддів погоджується і з висновком місцевого суду про безпідставність тверджень Відділу про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності у даній справі через те, що про існування перешкод для ФОП Лисакової О.П. в користуванні орендованим майном йому стало відомо лише після подання останньою позову до Міської ради, оскільки рішенням виконав-чого комітету Ковельської міської ради від 02.12.2008р. №575 Підприємству було надано дозвіл на проведення реконструкції бойлерної №4, що знаходиться по вул.Заводській, 27-А, з метою вста-новлення когенераційної установки.

Відповідно до п.5.12 наказу Міністерства охорони здоров'я України №653 від 31.08.2009р. «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» у санітарно-захисній зоні котельні можуть бути розміщені тільки об'єкти, пов'язані з обслуговуван-ням даної котельні.

Відтак, гаражне приміщення, яке прибудоване до котельні, що знаходиться по вул.Заводсь-кій, 27-А може використовуватись лише для виробничих потреб Підприємства і не може передава-тись в оренду.

Незважаючи на це, Ковельська міська рада в особі Відділу по управлінню майном комуна-льної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради продовжила строк дії Договору з ФОП Лисаковою О.П. до 11.06.2013р., всупереч дозволу на встановлення Підприємством когене-раційної установки у даному нежитловому приміщенні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстан-ції, що перешкоди ФОП Лисаковій О.П. в користуванні орендованим майном створено Підпри-ємством теплових мереж «Ковельтепло» та Відділом по управлінню майном комунальної Влас-ності виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Відповідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати скла-даються, зокрема, оплати послуг адвоката.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої сто-роною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підт-верджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднан-ням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як пред-ставника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Колегія суддів зауважує, що при прийнятті рішення місцевим судом не було вирішено пи-тання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.88 ГПК України, господарський суд має право за своєю ініціати-вою прийняти додаткове рішення, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення - це засіб виправ-лення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте, він має право виправити деякі його недоліки, не пов'язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту.

Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції не позбавлений права прийняти до-даткове рішення у даній справі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржува-ного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що дане рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залиши-ти без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» на рішення господар-ського суду Волинської області від 16.04.2013р. у справі №5004/1667/12 - залишити без задово-лення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5004/1667/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.