Постанова № 32032703, 10.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа№ 910/1621/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Марковська В.В. - за довіреністю, Цурка Н.О. - за довіреністю

від відповідача: Гутій І.В. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. (дата складання рішення 15.04.2013р.)

по справі №910/1621/13 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 136 193, 92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 129 060,78 грн. суми боргу за спожиту теплову енергію, інфляційної складової в сумі 2 089,13 грн. та 3% річних в сумі 5 044,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №340842 від 14.11.2003р. по оплаті спожитої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.10.2010р. по 01.01.2013р. виникла заборгованість, яка станом на 01.01.2013р. становила 129 060,78 грн. Посилаючись на положення договору та законодавства, враховуючи допущене прострочення оплати, позивач просив, крім суми основного боргу, також стягнути інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. у справі № 910/1621/13 позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 129 060,78 грн. суми боргу, інфляційної складової в сумі 2 089,13 грн., 3% річних в сумі 5 044,01 грн. та 2 723,88 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013р. у справі №910/1621/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Михальська Ю.Б., апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" прийнято до апеляційного провадження та призначено її до розгляду на 27.05.2013р.

18.05.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. розгляд справи №910/1621/13 відкладено на 10.06.2013р. на підставі ст.77 ГПК України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

У судове засідання 10.06.2013р. з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача подав клопотання про витребування доказів по справі, а саме просив суд зобов'язати позивача надати письмові пояснення з наступних питань: на підставі яких нормативних документів позивач розраховує щомісячний розрахунковий коефіцієнт; зазначити, які складові містяться в структурі розрахункового коефіцієнту; вказати на якій підставі та які коефіцієнти були застосовані при розрахунку спожитої теплової енергії за спірний період (помісячно) по будинку відповідно до договору № 340842 від 14.11.2003р.; надати докладний розрахунок боргу по будинку, що обслуговується відповідно до договору № 340842 від 14.11.2003р.

Колегія суддів розглянувши заявлене відповідачем клопотання зазначає, що згідно п.9 додатку №2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Нарахування відповідачу за спожиту теплову енергію за договором здійснюється, відповідно до звертання-доручення про укладення договору, розрахунковим способом, згідно договірних навантажень.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач оскаржував обсяги поставленої йому у спірний період теплової енергії та показники, що містяться у облікових картках (табуляграмах).

Розрахунок заборгованості здійснений позивачем на підставі даних, що містяться в табуляграмах та доданий до позовної заяви, доказів на спростування якого відповідачем не надано.

З огляду на зазначене, колегія суддів залишила заявлене відповідачем клопотання про витребування доказів без задоволення, як необґрунтоване.

Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. - без змін.

Згідно ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до положень ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2003р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір №340842 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п.2.2.1, п.2.3.1 договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки №3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1, а відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2.

Згідно з п. 2.3.5. договору відповідач зобов'язався забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Додатком №1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії.

Порядок розрахунків погоджений сторонами в Додатку №2 до Договору.

Відповідно до п.1 додатку №2 до договору розрахунки із споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики КМДА, затвердженими розпорядженнями КМДА від 31.01.2007р. №86 за кожну відпущену Гкал без врахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями - 94,33 грн. та 171,62 грн. - із госпрозрахунковими організаціями.

Пунктом 12 додатку №2 до договору передбачено можливе змінення тарифів в період дії договору.

Відповідно до п.8 додатку №2 до договору у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1,6,7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величну добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1,6,7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п.9 додатку №2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

У п.10 додатку №2 до договору встановлено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до п.4.1 договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003р.

Згідно з п.4.3 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Доказів припинення договору протягом спірного періоду в установленому порядку господарському суду не надано.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначав, що ним належним чином виконані зобов'язання за договором №340842 від 01.11.2003р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково, в зв'язку з чим за період з 01.10.2010р. по 01.01.2013р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.01.2013р. становить 129 060, 78 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграми), довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію та розрахунками позивача.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та за період з 01.10.2010р. по 01.01.2013р. поставив відповідачу теплову енергію на суму 346 508,89 грн., тоді як відповідач у визначений договором та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив частково на суму 217 448,11 грн., у зв'язку з чим станом на 01.01.2013р. у нього виникла заборгованість у розмірі 129 060,78 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що для встановлення фактичних обсягів споживання теплової енергії споживачем та дійсної кількості теплової енергії, що затрачена позивачем на виготовлення гарячої води необхідно було б перевірити відповідність фактичного теплового навантаження у будинках з тепловим навантаженням зазначеним у додатку до договору, оскільки на підставі вказаного навантаження позивач проводить нарахування відповідачу, в зв'язку з чим відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення у справі судової експертизи, яке не було задоволено судом, колегія суддів зазначає наступне.

Додатком №1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії.

Згідно п.1.4 вказаного додатку визначено розподіл теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам, згідно якого та наявних в матеріалах справи облікових карток вбачається, що позивачем щомісячно здійснювались нарахування за надану теплову енергію відповідно до встановлених додатком №1 обсягів постачання та споживання.

Відповідач, згідно з пунктом 3 цього ж додатку, може ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до договору, за місяць до початку відповідного кварталу. Проте, відповідачем не було надано жодних документів, які б свідчили про його намір змінити заявлену величину споживання теплової енергії. Тобто, сторони дійшли згоди щодо величини (кількості) теплової енергії в гарячій воді, що передбачена в п.1 додатку № 1 до договору.

При цьому, відповідно до п.5 додатку 1 до договору, при відсутності розбіжностей у сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного договору, продовжується на кожний наступний рік. Оскільки такі зміни не вносилися, заявлена величина (кількість) споживання теплової енергії в гарячій воді застосовувалась протягом строку дії договору.

Відповідно до п.8 додатку №2 до договору у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1,6,7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величну добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1,6,7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Отже, сторонами погоджено вихідні дані (приєднане теплове навантаження, максимальні витрати мережної води, теплові витрати, розподіл теплової енергії по кварталам) для проведення розрахунку та нарахувань за поставлену теплову енергію.

Доказів на спростування здійсненого позивачем розрахунку, відповідач не надав.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про необґрунтованість заявленого відповідачем клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Відповідач вказує на відсутність у нього обов'язку розраховуватись з позивачем за поставлену теплову енергію, оскільки Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" повинно лише забезпечувати надходження коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок КП "ГІОЦ" КМДА.

Наведені твердження скаржника судовою колегією до уваги не беруться, з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Частиною 2 ст.528 ЦК України встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

За умовами договору боржником є саме відповідач і саме він зобов'язаний забезпечити щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п.10 додатку №2), а отже, він має зобов'язання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті спожитої теплової енергії.

Відповідно до наведених вимог закону та умов договору відповідач має виконати грошове зобов'язання, визначене цим договором, зокрема й в тому випадку, коли мешканці житлових будинків, що отримують житлово-комунальні послуги, не оплатять ці послуги шляхом перерахування коштів на транзитний рахунок КП "ГІОЦ" КМДА.

Що стосується посилань скаржника на не врахування позивачем строків оплати за комунально-житлові послуги, які встановлені для населення та орендарів, то колегія суддів зазначає, що відносини щодо порядку розрахунків між сторонами визначено умовами укладеного між сторонами Договору, який у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, не розірваний та є діючим на момент вирішення спору по суті. У випадку незгоди з таким порядком, відповідач не позбавлений права звернутись до позивача з пропозицією змінити в цій частині його умови.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості за поставлену теплову енергію, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 129 060,78 грн. боргу.

З позовної заяви також вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 2 089,13 грн. інфляційних втрат та 5 044,01 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №340842 від 14.11.2003р.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скаржник заперечує наявність підстав для стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних та посилається на відсутність своєї вини у порушенні прав позивача, у зв'язку з тим, що мешканці сплачують за опалення впродовж року, і крім того, мають договори на реструктуризацію боргу.

Судова колегія зазначає, що виходячи з положень ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору, а тому інфляційні та 3 % річних нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті за спожиту теплову енергію підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає обставинам справи та вимогам закону, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 2 089,13 грн. інфляційних втрат та 5 044,01 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. у справі №910/1621/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2013р. у справі №910/1621/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1621/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Ільєнок Т.В.

Михальська Ю.Б.