Рішення № 32029615, 25.06.2013, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2251/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Сідих С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області про скасування арештів, -

ВСТАНОВИВ :

4 червня 2013 року, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила суд, скасувати заходи забезпечення позову по цивільній справі № 2-1900/09 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, у вигляді арешту на ? частину квартири, розташовану за адресою : АДРЕСА_1, накладені ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.11.2009 р. та скасувати арешт на майно ОСОБА_2, накладений постановами ВДВС Овідіопольскього РУЮ Одеської області № 24714715 від 12.05.2011 р. та від 15.06.2011 р. на квартиру розташовану за адресою : АДРЕСА_1, мотивуючи це іпотечним договором (реєстр. № 1907) від 22.07.2009 р., укладеним між нею та ОСОБА_2, відповідно до умов якого забезпечувалось виконання грошового зобов'язання відповідачки перед позивачкою на підставі договору позики від 22.07.2009 р. у вигляді трикімнатної квартири АДРЕСА_1, ? частина якої належить на праві власності ОСОБА_2, а також рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.04.2013 р., яке набрало законної сили 10.04.2013 р., яким були задоволені її позовні вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, звернуто стягнення на предмет іпотеки за нотаріально-посвідченим договором позики (реєстр. № 1907) від 22.07.2009 р., укладеним між позивачкою та відповідачкою, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка належить в рівних частках на праві власності відповідачці та ОСОБА_4

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав позов повністю.

Представниця відповідачки ОСОБА_2 визнала позов частково, в частині скасування арештів, накладених ухвалою суду та постановами ВДВС Овідіопольського РУЮ на ? частину спірної квартири, яка належить ОСОБА_2, пояснивши суду, що її довірителька дійсно не має можливості розрахуватися з позивачкою за отриману нею позику, а тому не заперечує проти звернення стягнення на ? частину її квартири, яка належить їй в рівних частках зі ОСОБА_4, чому заважають існуючи арешти.

Представник ВДВС Овідіопольського РУЮ в судовому засіданні у вирішенні позовних вимог поклався на думку суду.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, оглянутому в судовому засіданні оригіналу виконавчого провадження ВП № 24714715 та додатково надані суду докази, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Приписами статей 525,526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Також, статтею 617 ЦК України передбачено - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 589 ЦК України передбачено - у разі невиконання зобов'язання, забезпеченою заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета застави, заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 572 ЦК України - в силу застави (іпотеки) кредитор (заставодержатель, іпотекодержатель) має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави, іпотеки).

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено - у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержаталь має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтями 33,35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору - іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж 30-ти денний строк, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги і якщо протягом встановленого строку - вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку» - іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюються до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Крім цього, ч.ч. 2,5,6 ст. 3, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено - взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотеко держателя за іпотечним договором виникають з моменту його ноатірального посвідчення. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір або відповідне застереження в іпотечному договорі - яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна - арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Суд з`ясував, що 22.07.2009 р., між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) був укладений нотаріально - посвідчений договір позики (реєстр. № 1907), відповідно до умов якого, остання отримала від позивачки позику у розмірі 20400 Євро, еквівалент - 220238,40 грн., строком на 12 місяців, до 22.09.2010 р. (а.с. 26).

В забезпечення виконання умов вказаного договору позики, 22.07.2009 р., між ОСОБА_2 (боржником), ОСОБА_4 (іпотекодавцем) та ОСОБА_1 (іпотекодержателем) був укладений нотаріально - посвідчений іпотечний договір (реєстр. № 1909), яким забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у іпотекодавця на підставі договору позики від 22.07.2009 р. і предметом іпотеки є : трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить відповідачці і ОСОБА_4 в рівних частках, по ? частці кожному на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Авангардівською с/р 21.07.2009 р. згідно рішення виконкому Авангардівської с/р від 15.06.2009 р. № 14. При чому, приватним нотаріусом, на час укладення вищевказаного іпотечного договору, пунктом 10 - була встановлена відсутність заборони відчуження предмета іпотеки (вказаної квартири), що було підтверджено нотаріальною довідкою № 24156232 від 22.07.2009 р., а також перевірена відсутність податкової застави, яка перевірена за Витягом з Державного реєстру застав рухомого майна про податкову заставу, виданого приватним нотаріусом за № 24156252 від 22.07.2009 р. (а.с. 22-25).

Крім цього, в рамках розгляду цивільної справи № 2-1900-2009 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.11.2009 р. було накладено арешт - заборону відчуження на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 (а.с. 20,21).

Після цього, на підставі виконавчого листа № 2-1900 від 23.02.2011 р., виданого після постановлення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, постановою ВДВС Овідопольського РУЮ від 12.05.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - було помилково, згідно із недостовірними даними КП «Овідіопольське РБТІ», було накладено арешт на ? частину квартири АДРЕСА_5, яка нібито належить ОСОБА_2 (а.с. 28-31).

Однак, після отримання достовірних даних від КП «Овідіопольське РБТІ», постановою ВДВС Овідіопольського РУЮ від 15.06.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - було накладено арешт на спірну ? частину квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, що було підтверджено відповідним свідоцтвом про право власності та витягом з нього (а.с. 32-38).

Таким чином, судом було достовірно встановлений факт, що іпотечний договір з приводу спірної квартири був укладений раніше, а саме - 22.07.2009 р., ніж був накладений арешт на все мано відповідачки ухвалою суду від 04.11.2009 р.

Отже, в силу ст. 572 ЦК України та п. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» - позивачка, як іпотекодержатель, має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Вимоги зазначеного вище договору позики щодо повернення грошових коштів - були порушені позичальницею ОСОБА_2

Суд встановив, що рішенням Овідіопольського райсуду від 04.04.2013 р., яке набрало законної сили 10.04.2013 р., були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором позики, укладеним між позивачкою та відповідачкою посвідченим приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області ОСОБА_5 (реєстр. № 1907) від 22.07.2009 р. - на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачці та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Авангардівською с/р 21.07.2009 р., згідно рішення виконкому Авангардівської с/р від 15.06.2009 р. № 14 і стягнуті в рівних частках з відповідачів судові витрати у сумі 2734,80 грн. (а.с. 4-6).

Враховуючи викладене, а також позицію представниці ОСОБА_2 та представника ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області - суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування заходів забезпечення позову по справі № 2-1900/2009 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, накладених ухвалою Овідіопольського райсуду від 04.11.2009 р. на ? частину вищевказаної квартири, яка належить ОСОБА_2 підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані та такі, що базують на вимогах норм законів, наведених вище, а в частині скасування арешту на всю квартиру ОСОБА_2, накладених постановою ВДВС Овідіопольського РУЮ по ВП № 24714715 від 12.05.2011 р. - слід відмовити, так як вона була винесена помилково державним виконавцем за недостовірними даним на частину квартиру, щр не належить відповідачці, що він особисто підтвердив в судовому засіданні. Таким чином, в цій частині позов підлягає частковому задоволенню зі скасуванням арешту на ? частину вказаної квартири, що належить саме ОСОБА_2, накладену постановою ВДВС Овдіопольського РУЮ ВП № 24714715 від 15.06.2011 р., враховуючи, що на ? частину зазначеної вище квартири, що належить ОСОБА_4 - арешт не накладався.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-61,169,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.ст. 524,525,526,530,533,549,572,625,651,1055 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 47,50,57,60 Закону України "Про виконавче провадження", суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Відділу Державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області про скасування арештів - задовольнити частково;

2. Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 4 листопада 2009 року у вигляді арешту - заборони відчуження на ? частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер : 9223656, контрольна сума : ВГА4Г484Г6), яка належить на праві власності ОСОБА_2, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області 21.07.2009 р. на підставі рішення виконкому Авангардівської с/р від 15.06.2009 р. № 14 та зареєстрованого в державному реєстрі про реєстрацію права власності на нерухоме майно 21.07.2009 р. за № 20994718, номер запису 392 в книзі 3, що підтверджується витягом КП «Овідіопольське РБТІ» від 21.07.2009 р. під № 23351921 ;

3. Скасувати арешт, накладений постановою ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області ВП № 24714715 від 15.06.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження - на ? частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер : 11323719, контрольна сума : 1542Е84986), яка належить на праві власності ОСОБА_2, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області 21.07.2009 р. на підставі рішення виконкому Авангардівської с/р від 15.06.2009 р. № 14 та зареєстрованого в державному реєстрі про реєстрацію права власності на нерухоме майно 21.07.2009 р. за № 20994718, номер запису 392 в книзі 3, що підтверджується витягом КП «Овідіопольське РБТІ» від 21.07.2009 р. під № 23351921 ;

4. В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Гандзій Д.М.