Постанова № 32029614, 18.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/583/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Гуменюк О.І.

представників відповідача: Чорного В.В., Дажука С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції до дочірнього підприємства "Ензим" про визнання обґрунтованим рішення про застосування умовного адміністративного арешту , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2013 року Тростянецька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області (далі- Тростянецька ОДПІ, позивач) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до дочірнього підприємства "Ензим" (далі - ДП "Ензим", позивач) про застосування адміністративного арешту майна дочірнього підприємства "Ензим".

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, з наступних підстав.

Встановлено, що відповідачем відмовлено у допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки, а тому начальником Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції 24 січня 2013 року прийнято рішення №186/22-150, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків дочірнього підприємства "Ензим".

На виконання вимог ст.94 Податкового кодексу України Тростянецька ОДПІ звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків дочірнього підприємства "Ензим". Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року провадження у справі за даним поданням закрито в зв'язку із наявністю між сторонами спору про право.

Зазначений спір про право виник у зв'язку із оскарженням ДП "Ензим" в судовому порядку рішення Тростянецької ОДПІ №186/22-150 від 24.01.2013р. про застосування умовного адміністративного арешту майна ДП "Ензим".

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі №802/747/13-а відмовлено дочірньому підприємству "Ензим" в задоволенні адміністративного позову, посилаючись при цьому на відсутність протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту. Дані обставини свідчать про припинення адміністративного арешту, застосованого на підставі рішення №186/22-150 від 24.01.2013р., а тому відсутні підстави вважати, що даним рішенням порушені права і свободи позивача.

Відповідно до частини 6 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган 11 лютого 2013 року звернувся до суду із позовом про застосування адміністративного арешту майна дочірнього підприємства "Ензим" в загальному порядку.

З огляду на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний арешт майна відповідача припинено, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, адже вказані обставини свідчать про відсутність підстав для здійснення перевірки судом обґрунтованості застосування умовного адміністративного арешту.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 94.1 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України. Згідно із зазначеною нормою арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (п.94.19. ст.94 ПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із ч.8 ст. 183-3 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Відмова у прийнятті подання, зокрема у зв'язку із наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (ч.ч. 5, 6 ст.183-3 КАС України).

Необхідно звернути увагу, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків зокрема в разі недопуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обгрунтованості.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому ст.183-3 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Слід зауважити, що суд при розгляді вказаного подання суд здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Отже, логічним є висновок про існування двох способів перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - в особливому терміновому порядку, передбаченому ст. 183-3 КАС України та в загальному порядку КАС України.

Виходячи з наведеного, положення ст.94 ПК України та ч.8 ст. 183-3 КАС України щодо необхідності перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків протягом 96 годин стосуються виключно особливого провадження за поданням податкового органу, в той час як перевірка обґрунтованості адміністративного арешту майна в порядку позовного провадження здійснюється в загальному порядку без обмеження вказаним строком та без можливості негайного виконання рішення суду у разі підтвердження обгрунтованості арешту до набрання рішенням законної сили у встановленому нормами КАС України порядку.

При цьому перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Враховуючи положення п. 94.10 ст.94 ПК України, така перевірка повинна завершуватися відповідним висновком суду, на підставі якого суд приймає рішення по суті порушеного питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що у даній справі рішення про застосування адміністративного арешту майна не скасоване. Наказ на проведення перевірки є чинним та не оскаржувався. Однак, документальна перевірка не проведена у зв'язку із наявністю обставин, які стали підставою для прийняття рішення про застосування арешту, що свідчить про існування підстав як застосування адміністративного арешту майна платника податків, так і перевірки судом його обґрунтованості.

Таким чином, розгляд та вирішення судом позовних вимог податкового органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна не ставиться в залежність від факту припинення такого арешту у зв'язку із відсутністю судового рішення про визнання арешту обґрунтованим протягом строку розгляду подання податкового органу.

Крім того, позиція суду першої інстанції щодо взаємозвязку строку судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків за поданням податкового органу та можливістю розгляду судом позовних вимог щодо підтвердження обґрунтованості такого арешту є необгрунтованою також й тому, що у разі її дотримання, втрачають правовий сенс та перспективу положення ч.6 ст. 183-3 КАС України та обмежуються права податкового органу в цій частині.

Відповідно до п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пункт 81.2. статті 81 ПК України визначає, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

В матеріалах справи наявні копії актів Тростянецької ОДПІ №3/22-32813696 від 22.01.2013 р. та №18/22-32813696 від 22.01.2013 р., складених на підставі п.п. 81.1, 81.2 ст.81 ПК України.

Згідно із пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

З огляду на наявність законних підстав для проведення перевірки та доведеність факту недопуску працівників Тростянецької ОДПІ до проведення перевірки, колегія суддів вважає обґрунтованим застосування адміністративного арешту майна ДП "Ензим" на підставі рішення №186/22-150 від 24.01.2013 р.

Крім того, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції також виходив з того, що з урахуванням уточнених позовних вимог податковий орган просив визнати обґрунтованим його рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ДП "Ензим", в той час як суд має перевіряти обґрунтованість адміністративного арешту, а не рішення про його застосування.

Дійсно, пункт 94.10 статті 94 Податкового кодексу України наділяє органи державної податкової служби України повноваженнями звертатися до суду із вимогами про підтвердження обґрунтованості саме адміністративного арешту, а не визнання рішення податкового органу обґрунтованим.

Разом з цим, в даному випадку необхідно зауважити, що судом першої інстанції, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.11 КАС України), не вжито заходів для уточнення вимог позивача на стадії відкриття провадження по справі, а також при прийнятті заяви про уточнення позовних вимог. Крім того, зі змісту вказаної вимоги податкового органу чітко вбачається, що мав на увазі податковий орган, а тому колегія суддів вважає формальною дану підставу відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятого на їх підставі рішення, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції до дочірнього підприємства "Ензим" про визнання обґрунтованим рішення про застосування умовного адміністративного арешту, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків -дочірнього підприємства "Ензим".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "25" червня 2013 р.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.