Постанова № 32029301, 20.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа№ 910/2900/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Корсакової Г.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 - дов. від 26.10.2012 року

від відповідача: Шабанов С.В. - дов. від 08.08.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Комерційний банк ,,Надра" на рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року

у справі № 910/2900/13 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до: Публічного акціонерного товариства ,,Комерційний банк ,,Надра"

про: стягнення 526 490,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Комерційний банк ,,Надра" про стягнення 526 490,24 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди нежилого приміщення від 27.12.2006р.

Рішенням від 10.04.2013 року господарський суд м. Києва повністю задовольнив позовні вимоги.

Стягнув з Публічного акціонерного товариства ,,Комерційний банк ,,Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (02121, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 526 490 гривні 24 коп. основного боргу, 10 530 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду Публічне акціонерне товариство ,,Комерційний банк ,,Надра" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року по справі № 910/2900/13 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неповно з'яcовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства ,,Комерційний банк ,,Надра" на рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/2900/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Під час апеляційного провадження представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача просив залишити рішення господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27.12.2006 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк ,,Надра", яке було перейменовано на Публічне акціонерне товариство ,,Комерційний банк ,,Надра", (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю, а орендар приймає від орендодавця в платне, тимчасове користування на умовах оренди нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 61) загальною площею 117,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (літ. А), для використання у відповідності з статутною діяльністю орендаря.

Згідно з п. 3.1 договору, сторонами погоджено, що строк оренди становить п'ять років з дня передачі орендованого майна орендарю, яким є дата підписання акту прийому-передачі майна в оренду.

Акт приймання - передачі майна за договором оренди від 27.12.2006 року був підписаний сторонами 30.12.2006 року.

У відповідності до п. 4.2. договору (з врахуванням змін внесених договором про внесення змін та доповнень № 1 від 09.08.2007 року до договору від 27.12.2006 року) розмір орендної плати за місяць становить 18 534,56 грн. без ПДВ, що еквівалентно 2 808 Євро по курсу НБУ з розрахунку 6.60 грн. за 1 Євро). Сума орендних платежів корегується щомісячно з урахуванням зміни курсу гривні по відношенню до євро за даними НБУ та індекс інфляції на день здійснення платежу.

Відповідно до п. 4.3. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа звітного місяця.

Пунктом 11.2. договору передбачено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу стягнути з відповідача орендну плату за період з березня 2010 року по листопад 2010 року та за березень 2011 року та червень 2011 року в розмірі 526 490,24 грн., яка виникла в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги, виходячи з наступного.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем були порушені зобов'язання за договором оренди в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування орендованим майном за період з березня 2010 року по листопад 2010 року та за березень 2011 року та червень 2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем в ході розгляду справи не було надано доказів сплати орендної плати за спірний період.

Судом першої інстанції при винесенні рішення було встановлено, що мало місце прострочення основного грошового зобов'язання, тому вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу в сумі 526 490,24 грн. з врахуванням інфляційних втрат обґрунтовані.

Посилання відповідача на те, що розрахунок інфляційних втрат є невірним колегія суддів вважає неогрунтованим та недоведеним, зокрема, контррозрахунків суми боргу, яка б на думку відповідача була вірною ним не надано, хоча наявність заборгованості за спірний період останнім не заперечується.

Колегія суддів перевірила виконаний позивачем розрахунок боргу з врахуванням інфляційних втрат, що загальною сумою становить 526 490,24 грн. і визнала його обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які нова посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Комерційний банк ,,Надра" на рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року по справі № 910/2900/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року по справі № 910/2900/13 - залишити без змін.

3. Справу № 910/2900/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано _____.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Корсакова Г.В.