Рішення № 32029094, 17.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.13 р. Справа № 914/1547/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Баухемі», Київська область,м.Березань

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури», м.Судова Вишня, Мостиський район, Львівська область

про стягнення 18 000,00 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю представників сторін:

від позивача - Коневалик А.В.- представник (довіреність від 10.01.13 р )

від відповідача - не з»явився

Права та обов»язким сторін , передбачені ст.ст.20,22 ГПК України , суд роз»яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЦ Баухемі», м.Березань Київської області, звернулось з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури», м.Судова Вишня, Мостиського району Львівської області, про стягнення 18 000,00 грн. боргу; позивач просить також відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати.

Провадження у справі порушено ухвалою від 22.04.2013 року, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.05.2013 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі.

Ухвалу про порушення провадження у справі позивач отримав 27.04.2013 р., що підтверджується повідомленням № 07541 0022895 0 про вручення рекомендованого поштового відправлення. Відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 29.04.2013 р, що підтверджується наявним у справі повідомленням № 79025 0126193 8 про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Розгляд справи відкладався, з підстав, наведених в ухвалах суду від 16.05.13 р , від 06.06.13 р .

11.06.13р. Позивач подав Уточнення позовних вимог у справі №914/1547/13 ( вх.№21883/13 від 11.06.13 р ).

В додаток до супровідного листа , який поступив 12.06.13 (вх.№22232/13), Позивач долучив до матеріалів справи копії Витягів з ЄДРПОУ з відомостями про Позивача і про Відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури», в статусі юридичної особи включено до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код юридичної особи 35621140, місцезнаходження юридичної особи - 81340, Львівська область, Мостиський район, місто Судова Вишня, вулиця Заводська, будинок 35, що підтверджується копією Витягу з ЄДРПОУ Серія АВ №373420. Зазначена адреса відповідає адресі, яку вказав Позивач у позовній заяві і на яку останнім скеровано Відповідачу копії позовної заяви з документами, а судом - ухвали по справі.

Відповідач в жодне судове засідання явку повноважного не забезпечив, хоча був належним чином і своєчасно повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; про причини незабезпечення явки повноважного представника та неподання на вимогу суду відзиву та документів, які витребовувались, у тому числі й доказів погашення заборгованості, Відповідач суду не повідомив та їх поважність не довів.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України Відповідач має право після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак Відповідач своїм правом не скористався.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Із врахуванням наведеної норми Уточнення позовних вимог, подане Позивачем, розцінюється судом як заява, якою доповнено позов новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, що не є зміною підстав позову.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено Відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «МЦ Баухемі», м.Березань Київської області, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури», м.Судова Вишня, Мостиського району Львівської області, про стягнення 18 000,00 грн. боргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЦ Баухемі» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» прийняло товар, а саме: прискорювач тужавіння бетону Cehtrameht 610, домішок до бетону Cehtrameht №3 у кількості 3 000,00 кг. та гідрофобізатор до бетону Cehtrameht НМ-20-044 в кількості 160,00 кг ( надалі - товар) загальною вартістю 64 224,00 грн., що підтверджується наступними документами:

видатковою накладною №1-000002019 від 15 грудня 2011 року на суму товару 10204,00 грн;

видатковою накладною №1-00000103 від 21 лютого 2012 року на суму товару 10104,00 грн;

видатковою накладною №1-00000206 від 21 березня 2012 року на суму товару 9804,00 грн;

видатковою накладною №1-00000543 від 17 2012 року на суму товару 9804,00 грн;

видатковою накладною №1-00000636 від 29 травня 2012 року на суму товару 4800,00 грн

видатковою накладною №1-00000893 від 27 червня 2012 року на суму товару 9804,00 грн.;

видатковою накладною №1-00001380 від 03 вересня 2012 року на суму товару 9804,00 грн.

Відповідач частково провів розрахунок за отриманий товар, перерахувавши Позивачу кошти в сумі 46 224,00 грн., що підтверджується наявною у справі Довідкою від 21.05.2013 р №70-1-1/1282 АТ «ОТП Банку». Станом на момент звернення Позивача з позовом до суду заборгованість Відповідача склала 18 000,00 грн. Доказів погашення заборгованості Відповідач суду не надав, позовні вимоги не заперечив і не спростував належними та допустимими доказами.

З підстав, наведених у позовній заяві, заяві від 11.06.13 р №21883/13, наданих суду поясненнях Позивач позовні вимоги підтримав, просить задоволити у повному обсязі. Позивач підтвердив, що станом на час розгляду справи по суті Відповідач борг не погасив.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідач є юридичною особою, діє на підставі статуту, має свою печатку, зареєстрований в ЄДР за кодом 35621140, а отже , відповідно до приписів ст.96 ЦК України самостійно відповідає за своїми зобов»язаннями.

Заявлені Позивачем вимоги грунтуються на тому, що за видатковими накладними ним було поставлено Відповідачу товар, за який останній не провів повного розрахунку.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права або обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов»язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами у справі підтверджується факт поставки Позивачем Відповідачу по перелічених вище видаткових накладних товару на суму 64 224,00 грн. Відповідач частково (в сумі 46 224,00 грн) розрахувався з Позивачем за отриманий товар, що підтверджується наявною у справі Довідкою від 21.05.2013 р №70-1-1/1282 АТ «ОТП Банку».

Судом оглянуто оригінали видаткових накладних та встановлено, що видаткова накладна №1-00000103 від 21 лютого 2012 року на суму 10104,00 грн; видаткова накладна №1-00000206 від 21 березня 2012 року на суму 9804,00 грн; видаткова накладна №1-00000543 від 17 2012 року на суму 9804,00 грн; видаткова накладна №1-00000636 від 29 травня 2012 року на суму 4800,00 грн.; видаткова накладна №1-00000893 від 27 червня 2012 року на суму 9804,00 грн.; видаткова накладна №1-00001380 від 03 вересня 2012 року на суму 9804,00 грн. підписані з боку постачальника (Позивача) та отримувача товару (Відповідача) уповноваженими особами та завірені гербовими печатками ТОВ «МЦ Баухемі» та ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури». У перелічених видаткових накладних має місце посилання на рахунки-фактури №1-00000115 від 20.02.12 р, №1-00000231 від 20.03.12 р, №1-00000616 від 17.05.12 р, №1-00000702 від 28.05.12р, №1-00000945 від 27.06.12р, №1-00001457 від 3.09.12р (копії яких долучені Позивачем до матеріалів справи).

Накладні містять відомості про їх номер та дату складання, сторони господарських операцій, у тому числі відомості про уповноважену особу одержувача товару , найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю товару та вартість по кожній позиції товару, загальну вартість відпущеного товару. Накладні завірені зі сторони постачальника підписом особи, яка уповноважена на передачу товару, зі сторони одержувача - підписом особи, яка уповноважена на отримання матеріальних цінностей від постачальника. Крім того, накладні завірені гербовими печатками як постачальника так і одержувача.

Наведене свідчить, що у видаткових накладних сторони погодили необхідні істотні умови договору поставки, зокрема предмет та ціну. Та обставина, що видаткові накладні завірені гербовими печатками постачальника і одержувача товару свідчить, що господарські операції по поставці товару, згідно цих видаткових накладних, схвалені сторонами.

Матеріалами у справі підтверджується, що 15 грудня 2011 року Позивач (постачальник) виписав Відповідачу (одержувачу) рахунок-фактуру №1-00002212 на оплату 1000,00 кг товару (Cehtrameht RAР1D 610 прискорювач тужавіння бетону), загальною вартістю 10 104,00 грн. По видатковій накладній №1-000002019 від 15 грудня 2011 року, яка містить посилання на зазначений рахунок-фактуру, Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар, вартістю 10104,00 грн. Накладна підписана уповноваженою від Відповідача особою на отримання товару Зюбрик І.О. (за довіреністю №144 від 15.12.11р). Факт поставки товару підтверджується і діями самого Відповідача, який оплачував товар згідно рахунку-фактури №1-00002212 від 15 грудня 2011 року, а також - податковою накладною, яка серед іншого є і розрахунковим документом.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач передав Відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними.

До документів, шо підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Матеріали справи не містять будь-яких інших доказів того, що між сторонами існує договір укладений у формі єдиного документа, і на підставі якого здійснено господарські операції за переліченими видатковими накладними, ніж доказів існування бездоговірних стосунків, на які посилається Позивач, і які підтверджуються матеріалами справи.

На підставі наведеного, наявних у справі документів, суд дійшов висновку, що Позивачем підтверджено належними доказами факт здійснення господарських операцій між ним та Відповідачем, про які стверджує Позивач у позовній заяві, і заяві від 11.06.13 р (вх..№21883/13), якою доповнено обставини позову.

Слід зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1999 р №88 із наступними змінами та доповненнями), первинні документи - це письмові свідоцтва , що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл ( підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов»язаної з відпустом (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання ( неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).

Наявні у справі копії видаткових накладних свідчать про те, що Відповідач їх підписанням та завірянням гербовою печаткою, оплатою рахунків-фактур ( у тому числі й №1-00002212 від 15.12.2011 року, який був підставою поставки Позивачем Відповідачу товару по видатковій накладній №1-00002019 від 15.12.2011 р.), видачею довіреностей уповноваженим особам на отримання від Позивача товару засвідчив отримання товару на умовах, що узгоджені сторонами.

Оскільки належними та допустимими доказами у справі підтверджуються факти здійснення сторонами бездоговірних господарських операцій по поставці товару, з яких виникли зобов»язання : у Позивача - передати товар у власність Відповідача, а у Відповідача -прийняти цей товар та сплатити за нього певні грошові суми, і ,відповідно, підтверджуються обставини поставки Позивачем товару та отримання його Відповідачем, за який останній не здійснив повної оплати (розрахунку) , то має місце з боку Відповідача порушення зобов»язань по оплаті отриманого товару.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення ч.2 ст.530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов»язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб»єктів, зобов»язані поновити їх, не чекаючи пред»явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у Відповідача зобов»язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Факт отримання товару Відповідачем і видаткові накладні , надані Позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов»язку у Відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Як зазначив Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 29.04.2013 р №01-06/767/2013 « Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань», - строк виконання грошового зобов»язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України».

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги, підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,22, 32,33,34,36,43,49,75, ст.ст.82,84,85,116 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (81340, Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, вул.Заводська, буд.35; код ЄДРПОУ 35621140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Баухемі» (07541, Київська область, м.Березань, вул.Маяковського,38; код ЄДРПОУ 33482370) 18 000,00 грн. боргу та 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В засіданні 17.06.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення , із врахуванням вихідних та святкових днів 22.06-24.06.13 р , підписано 25.06.13 р.

Суддя Кітаєва С.Б.