Постанова № 32028522, 20.06.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року справа № 823/1779/13-а

17 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Литвинчук В.М.,

за участю сторін:

представника позивача - Завальнюка В.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Криворота А.Г. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ЮКО-ПОСТАЧ» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2013 приватне підприємство «ЮКО-ПОСТАЧ» (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач), в якому просило визнати нечинним податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 26.04.2013: №0000442221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23350,00 грн. (18680,00 грн. - за основним платежем та 4670,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); №0000462221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21752,50 грн. (17402,00 грн. - за основним платежем та 4350,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки безпідставно зробив висновок про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» та не взяв до уваги наявні документи бухгалтерського обліку і податкової звітності, якими підтверджується їх реальність. Позивач вказав на неповне дослідження податковим органом таких документів, що призвело до прийняття неправомірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що оскаржувані рішення прийняті законно у зв'язку з виявленими під час перевірки недоліками складання первинно-бухгалтерських документів за правовідносинами позивача з ТОВ «Фаворит груп «Нові технології». Крім того відповідач зазначив, що за результатами висновків про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» встановлено, що вказане підприємство не здійснювало господарських операцій та проводило безпідставне формування податкового кредиту, шляхом внесення до податкового обліку даних, спрямованих на надання податкової вигоди своїм контрагентам.

У судових засіданнях представники сторін підтвердили свої правові позиції у справі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що приватне підприємство «ЮКО-ПОСТАЧ» згідно з даними ЄДРПОУ зареєстроване як юридична особа з 26.06.2007, взяте на облік як платник податків з 03.07.2007 та є платником ПДВ з 01.08.2007 відповідно до свідоцтва від 18.07.2007 №1000539333.

Завідувачем сектору планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи відділу податкового контролю Золотоніської ОДПІ Коновал Ю.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» за грудень 2011 року - березень 2012 року. Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 18680,00 грн. (у т.ч. за 4 квартал 2011 року - 4690,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 13990,00 грн.); пунктів. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 17402,00 грн. (у т.ч. в грудні 2011 року - 4078,00 грн., січні 2012 року - 2358,00 грн., лютому 2012 року - 2383,00 грн., березні 2012 року - 8583,00 грн.).

За результатами перевірки складено акт від 10.04.2013 №231/22-0007/35261139 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 26.04.2013: №0000442221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23350,00 грн. (у т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 4670,00 грн.), та №0000462221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21752,50 грн. (у т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 4350,50 грн.).

Суд звернув увагу, що вищевказані порушення пов'язані зі встановленням податковим органом нереальності правочинів позивача з ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» за договором від 01.01.2012 №17. До таких висновків відповідач згідно з даними акту перевірки позивача дійшов у зв'язку з тим, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на переміщення товару, що свідчить про відсутність факту переміщення товару від постачальника до покупця, у журналі реєстрації доручень відсутній запис про реєстрацію доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаного контрагента. Крім того відповідач вказав, що в акті від 21.08.2012 №189/22-2/37467769 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» зазначено, що згідно з поясненнями керівника ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» ОСОБА_4 вказане підприємство було створено за грошову винагороду на прохання третіх осіб.

Надаючи оцінку вищевказаним обставинам справи суд виходив з наступного.

Згідно з підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704), забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

З матеріалів справи суд встановив, що згідно з договором від 01.01.2012 №17, укладеним між позивачем та ТОВ «Фаворит груп «Нові технології», встановлено обов'язок постачальника провести комплектацію замовлення, а покупця (позивача) своєчасно оплатити та прийняти продукцію в асортименті відповідно до виставленої рахунок-фактури. Загальна сума договору складає 300000 грн., у т.ч. ПДВ - 50000 грн.

Придбання товарів за вказаним договором позивач підтверджував видатковими накладними: від 01.12.2011 №РН-10 на суму 17647,82 грн. (у т.ч. ПДВ - 2941,30 грн.); від 29.12.2011 №РН-000124 на суму 6818,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 1136,45 грн.); від 18.01.2012 №21 на суму 14147,88 грн. (у т.ч. ПДВ - 2357,98 грн.); від 02.02.2012 №РН-000007 на суму 14296,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 2382,72 грн.); від 05.03.2012 №РН-000011 на суму 36250,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 6041,67 грн.); від 20.03.2012 №РН-000039 на суму 15250,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 2541,75 грн.) Водночас суд звернув увагу, що видаткові накладні не містять посилань на виписування саме відповідно до договору від 01.01.2012 №17, а видаткові накладні від 01.12.2011 та 29.12.2011 виписані до часу підписання договору між позивачем та контрагентом.

Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Згідно з даними договору від 01.01.2012 №17 його дія не розповсюджується на відносини, що виникли до його укладення.

Крім того на вказаних видаткових накладних відсутні реквізити довіреностей, на підставі яких здійснювалось отримання товару, а також не зазначено прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які отримували товар.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинними бухгалтерськими документами для договорів поставки є видаткові накладні, однак у позивача вони належно не оформлені.

Ч.2 ст.3 Закону України № 996-XIV встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Ст.9 Закону України № 996-XIV передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, бухгалтерські документи є первинними і дають право на формування витрат та право на податковий кредит лише у разі реального здійснення операцій з відповідним контрагентом.

Надані в якості доказів замовлення товарів рахунки-фактури не містять посилання на виписування саме до договору від 01.01.2012 №17, отже не відповідають ознакам допустимості та належності доказів.

Суд звернув увагу, що позивач не надав до суду будь-яких доказів переміщення товару.

Враховуючи, що місцезнаходженням ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» є м.Бориспіль, а місцем виконання зобов'язань щодо поставки товару є м.Черкаси, отже відсутність доказів переміщення товару є додатковим доказом нереальності операцій.

Суд не взяв до уваги як докази реалізації товару, придбаного позивачем копії видаткових накладних (далі - ВН) для: ВАТ «Спецбудмонтаж-503», ТОВ «СП В.М.С.», ПП «Корунд», ТОВ «Орієнтир-буделемент», ТОВ «СЕМП №1», ТОВ «Велма», ТОВ «ЮБС», ТОВ «Ясинуватський машинобудівний завод», ПАТ «Промзв'язок», ДП «АНТОНОВ «Філія «Антонов-Агро», ТОВ «Укравто-трейд», ПАТ «Яготинський маслозавод», ТОВ «Земля і воля», ПП «Вектор аттракцион», ФГ «Журавушка», ПрАТ «Спецбудмаш»)(а.с.121-176), оскільки ВН не скріплені печатками підприємств - покупців товару.

Крім того доказів зберігання придбаного товару, його руху на складі, копій сертифікатів якості (відповідності) товару позивач не надав. Отже позивач не довів зміну майнового становища.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).

Позивач не надав належних та допустимих доказів погодження сторін щодо термінів та місця поставки, умов транспортування товару, його якості, - що передбачено пунктами 3.1-3.2, 5.1-5.2 договору від 01.01.2012 №17. Тому суд дійшов висновку, що вищевказаний договір фактично не був укладений, оскільки сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов договору, що підтверджує висновки відповідача про те, що господарські операції були зафіксовані лише на папері і реально не відбувалися.

Відповідно до даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» від 21.08.2012 №18922-2/37467796 щодо взаємовідносин з платниками податків у період 29.12.2010-21.08.2012 встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення вищевказаних правочинів, оскільки відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, а кількість працюючих-одна особа - директор підприємства ОСОБА_4 Також відділом податкової міліції Броварської ОДПІ Київської області ДПС встановлено, що вказане підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням. Згідно з поясненнями директора вказаного підприємства воно зареєстровано ним за грошову винагороду на прохання сторонніх осіб.

З постанови про проведення виїмки від 07.07.2012, винесеної в рамках кримінальної справи №05-9461 вбачається, що невстановлені особи, шляхом підробки документів здійснили реєстрацію ТОВ «Будівельне Управління «Артнет». Одночасно з цим встановлено, що до вчинення вказаного злочину причетні особи, які здійснювали державну реєстрацію ТОВ «Фаворит груп «Нові технології».

У зв'язку з вищевикладеними обставинами справи суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у вказаний період між позивачем та його контрагентом з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди. Отже позивач не підтвердив формування витрат відповідно до договору від 01.01.2012 №17 за вищевказаними видатковими накладними.

Включення до складу витрат вартості товарів за безтоварними операціями з ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» вплинуло на визначення податкового кредиту позивача.

Суд встановив, що взяття податкового кредиту за правочинами з ТОВ «Фаворит груп «Нові технології» позивач підтверджував податковими накладними (далі - ПН) (а.с.12-17). Однак суд зауважує, що ПН від 11.12.2011 №10 виписана до договору поставки від 01.12.2011 №541, ПН від 29.12.2011 №124 виписана до договору поставки від 29.12.2011 №668, ПН від 18.01.2012 №21 виписана до договору поставки від 18.01.2012 №47, ПН від 02.02.2012 №7 виписана до договору поставки від 02.02.2012 №131, ПН від 05.03.2012 №11 виписана до договору поставки від 05.03.2012 №266. Копії вказаних договорів позивач не надав. Отже не підтвердив взяття податкового кредиту за цими ПН, що обґрунтовується наступним.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Суд зауважує, що право на формування податкового кредиту виникає у разі реального здійснення правочинів відповідно до вимог ст.198 ПК України. Таким чином формування податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення на витрати відповідних сум за договірними зобов'язаннями є необґрунтованим.

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно з підп. «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 ст.198 ПК України).

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є видана на вимогу покупця платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг податкова накладна. Вимоги до обов'язкових реквізитів для ПН визначені ст.201 ПК України. Вона є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Щодо нарахування штрафних санкцій за оскаржуваними ППР суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд звернув увагу, що відповідач донарахував суму грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ виключно в межах вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України та на цю ж суму застосував штраф у розмірі 25 % за порушення податкового законодавства.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи висновків акту податкової перевірки не спростовано, не підтверджено віднесення на витрати та формування відповідно сум податкового кредиту позивачем за правовідносинами із вказаним контрагентом у відповідний період, тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах, відповідно та у спосіб, визначений діючим законодавством, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже позов є необґрунтованим, безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 97, 158 - 159, 160 - 165, 254 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «ЮКО-ПОСТАЧ» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 №0000442221 та №0000462221 - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови в порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Копію постанови направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 25.06.2013