Ухвала суду № 32028500, 10.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа № 911/1493/13

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №911/1493/13

за позовом державного виробничо-технічного підприємства «Граніт», ідентифікаційний код: 14307848, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, буд. 27, корп. 2,

до Військової частини А1232 Міністерства оборони України, ідентифікаційний код: 08524205, місцезнаходження: 09112, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Полковника Коновальця, Військове містечко 3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області, ідентифікаційний код: 37955989, місцезнаходження: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1,

про стягнення заборгованості,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Мастюк Є.П., який діє на підставі довіреності від 26.12.2012 року №645/5к-2012;

від відповідача: Московченко Н.Ю., яка діє на підставі довіреності від 19.02.2013 року №84;

від третьої особи: не з'явився, -

Обставини справи:

державне виробничо-технічне підприємство «Граніт» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Військової частини А1232 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 27.08.2012 року №16 у вигляді основного боргу у розмірі 99 800,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач, не виконав належним чином зобов'язань за договором від 27.08.2012 року №16 в частині оплати наданих Позивачем послуг, у зв'язку з чим за Відповідачем перед Позивачем утворилась заборгованість у розмірі 99 800,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2013 року порушено провадження у справі №911/1493/13, розгляд якої призначено на 13.05.2013 року.

13.05.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшли однакові за змістом листи б/н, б/д (вх. №11047 від 13.05.2013 року) (вх. №11083 від 13.05.2013 року) з доданими документами, зокрема, відзивом на позовну заяву від 07.05.2013 року №403, у якому Відповідач просить суд відмовити в позові повністю, обґрунтовуючи це тим, що за договором від 27.08.2012 року №16 по ремонту окремих складових частин виробів 9А33БМЗ військовою частиною А1232 у Білоцерківському управлінні Державної казначейської служби України 28.08.2012 року зареєстровані юридичні зобов'язання (реєстр №24), та 11.10.2012 року зареєстровані фінансові зобов'язання (реєстр №58), та після отримання бюджетних асигнувань документи оформлені та подані на оплату до Білоцерківського управління Державної казначейської служби України у Київській області. Однак, у зв'язку з особливостями бюджетного процесу (ліміту казначейства) станом на 07.05.2013 року оплата Білоцерківським управлінням Державної казначейської служби України не здійснюється.

13.05.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Головного Управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі за текстом: Третя особа) надійшли пояснення від 07.05.2013 року №15-33/29 (вх. №10941 від 13.05.2013 року) з доданими документами, у яких Третя особа просить суд, зокрема, розглядати справу в подальшому без участі представника.

13.05.2013 року в судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 18.04.2013 року, надав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Позивач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.04.2013 року не виконав. Третя особа в судове засідання 13.05.2013 року не з'явилась. Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2013 року розгляд справи відкладено на 10.06.2013 року.

10.06.2013 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 18.04.2013 року, надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, надав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Третя особа в судове засідання 10.06.2013 року не з'явилась. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 10.06.2013 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

27.08.2012 року між Військовою частиною А1232 та державним виробничо-технічним підприємством «Граніт» укладено договір від 27.08.2012 року №16 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого, виконавець зобов'язується у 2012 році надати, у відповідності до умов даного договору, послуги з ремонту окремих складових частин виробів спеціального призначення 9А33БМ3 (надалі - послуги, код 29.60.9 «послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту бойових засобів»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Найменування, номенклатура послуг з ремонту окремих складових частин виробів спеціального призначення 9А33БМ3 (надалі - складових частин) за даним договором визначаються сторонами у специфікації (додаток №1 до договору) на умовах та в порядку, визначеному даним договором.

Згідно п. 3.1. Договору, ціна даного договору становить 99 800,00 грн., в тому числі ПДВ 19 960,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що оплата замовником наданих виконавцем послуг здійснюється за фактом їх надання згідно з чинним законодавством протягом 10 банківських днів після надання замовнику виконавцем акту приймання наданих послуг та рахунку.

Відповідно до п. 5.1. Договору, ремонт складових частин, за погодженням сторін, здійснюється в складі виробів 9А33БМ3 на території в/ч А1232 в місті Біла Церква та на Державному науково-випробовувальному центрі «Чауда».

Договором у пункті 5.2. встановлено, що виконавець зобов'язується виконати ремонт складових частин та передати їх відремонтованими замовнику у строк до 31.12.2012 року.

Згідно п. 5.5. Договору, при прийомі перевіряється технічний стан, комплектність складових частин, якість ремонту. За результатами прийому представники замовника та виконавця підписують акт приймання наданих послуг протягом 5 днів з дати його складання.

Пунктами 6.4.3., 6.4.4. Договору визначено, що замовник зобов'язується після виконання ремонту прийняти відремонтовані складові частини від виконавця. Прийом складових частин здійснюється за актом приймання наданих послуг. Замовник зобов'язується сплатити виконавцю належну йому за надані послуги оплату на умовах та в порядку, визначеному даним договором.

Відповідно до п. 10.1. Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року.

Судом встановлено, що у додатку №1 до Договору, Позивач та Відповідач погодили номенклатуру, обсяг та вартість послуг на загальну суму 99 800,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Цивільним кодексом України у ч.ч. 1, 2 ст. 837 передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судом встановлено, що 10.10.2012 року Позивачем та Відповідачем, на виконання п. 1.1., 5.5., 6.4.3. Договору, з дотриманням вимог ст. ст. 526, 530, 837, 853 Цивільного кодексу України, підписано акт приймання наданих послуг від 10.10.2012 року №16/1, згідно якого державне виробничо-технічне підприємство «Граніт» надало військовій частині А1232 послуги з ремонту окремих складових частин виробів спеціального призначення 9А33БМ3 на загальну суму 99 800,00 грн. Послуги надані якісно, відремонтовані складові частини відповідають вимогам інструкції з експлуатації виробу 9А33БМ3 в обсязі перевірок апаратури 9А33БМ3 на функціонування, вказаних в «Переліку перевірок на функціонування складових частин виробу 9А33БМ3». Цей акт є підставою для фінансових розрахунків згідно Договору.

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач в порушення умов Договору, оплату за виконані Позивачем роботи з ремонту окремих складових частин виробів спеціального призначення 9А33БМ3 не здійснив.

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію від 09.01.2013 року №18/23к, в якій Позивач просив Відповідача в термін до п'яти банківських днів з моменту отримання претензії перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача суму у розмірі 99 800,00 грн.

У відповідь на претензію Позивача від 09.01.2013 року №18/23к, Відповідач надіслав лист від 12.02.2013 року №57, у якому повідомляв, що військовою частиною А1232 було подано усі належні документи до Білоцерківського управління Державної казначейської служби України для здійснення оплати наданих Позивачем послуг за Договором, проте станом на 12.02.2013 року оплата Білоцерківським управлінням Державної казначейської служби України не здійснюється, тому задовольнити претензію на даний час Відповідач не в змозі. Також Відповідач повідомляв, що не має на меті відмовитись від виконання зобов'язань, але обставини, що склались, від нього не залежать.

В обґрунтування своїх заперечень, Відповідач посилається на лист Білоцерківського управління Державної казначейської служби України Київської області щодо здійснення видатків від 28.01.2013 року №04-03/63-197, у якому Третя особа повідомляла, що враховуючи необхідність опрацювання значної кількості первинних та розрахункових документів, які надаються розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, органи Державної казначейської служби України з метою уникнення соціальної напруги забезпечуються виконання насамперед захищених статей видатків бюджету, а саме: виплату заробітної плати, стипендії, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, продуктів харчування, медикаментів, тощо.

З такими твердженням Відповідача суд не погоджується на підставі наступного.

Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, відсутність у Відповідача бюджетних коштів не звільняє його від належного виконання зобов'язання за Договором в частині оплати виконаних Позивачем робіт з ремонту окремих складових частин виробів спеціального призначення 9А33БМ3.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі №15/5027/715/2011 та постанові Верховного суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446.

Частиною 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог Позивачем надано суду належним чином засвідчені копії актів звірки заборгованостей від 10.01.2013 року та 13.05.2013 року, що свідчить про узгодження суми основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором у розмірі 99 800,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.).

Судом встановлено, що станом на дату порушення провадження у справі №911/1493/13, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1.1., 4.1., 6.4.4. Договору, вимог ст.ст. 526, 530, 629, 854 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором з своєчасної оплати виконаних Позивачем робіт з ремонту окремих складових частин виробів спеціального призначення 9А33БМ3, за Відповідачем перед Позивачем утворилась заборгованість у розмірі 99 800,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.).

В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми боргу за Договором з оплати виконаних робіт з ремонту окремих складових частин виробів спеціального призначення 9А33БМ3 у розмірі 99 800,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. На момент судового засідання Відповідачем не подано суду жодних належних доказів, які підтверджують сплату ним заборгованості за договором у розмірі 99 800,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості за договором від 27.08.2012 року №16 з оплати виконаних Позивачем робіт з ремонту окремих складових частин виробів спеціального призначення 9А33БМ3 у розмірі 99 800,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 1 996,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість гривень 00 коп.) відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються судом на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов державного виробничо-технічного підприємства «Граніт» до Військової частини А1232 про стягнення заборгованості за договором від 27.08.2012 року №16, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини А1232 Міністерства оборони України, ідентифікаційний код: 08524205, місцезнаходження: 09112, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Полковника Коновальця, Військове містечко 3, на користь державного виробничо-технічного підприємства «Граніт», ідентифікаційний код: 14307848, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, буд. 27, корп. 2, заборгованість за договором від 27.08.2012 року №16 у вигляді боргу з оплати виконаних робіт у розмірі 99 800,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) та судовий збір у сумі 1 996,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 10 червня 2013 року.