Ухвала суду № 32027329, 16.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р.Справа № 820/776/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2013р. по справі № 820/776/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Універсал-сервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Універсал-сервіс" (далі по тексту - ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 19.04.2012 року № 00003982305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 р. по справі № 820/776/13-а позов ТОВ «НВФ Універсал-сервіс» - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 19.04.2012 року № 00003982305, прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Універсал".

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року по справі № 820/776/13-а скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на акт позапланової документальної перевірки ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс» зазначив, що позивачем допущено порушення норм ст.187, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року суми в розмірі 4740,00 грн. по операціям із ТОВ «Промтехноопт», які, на думку відповідача, є безтоварними. При цьому, такого висновку відповідач дійшов, виходячи зі змісту акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Агро-Синергетика» за період вересень, жовтень 2011 року, яким зафіксовано відсутність факту реального здійснення господарської діяльності контрагентом позивача ТОВ «Промтехноопт», з огляду на відсутність у останнього достатніх трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів при значному обсязі оподатковуваних операцій, відсутність останнього за місцезнаходженням, ненадання директором ТОВ «Промтехноопт» пояснень по суті господарської діяльності підприємства. За таких обставин, вважає вірним висновок відповідача про включення ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс» до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року сум ПДВ по операціям із ТОВ «Промтехноопт», які не пов'язані з господарською діяльністю позивача, та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивач в надісланих до суду письмових поясненнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що господарські операції по договору підряду між ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс» (Замовник) та ТОВ «Промтехноопт» (Виконавець) повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а самі роботи замовлялись позивачем в рамках виконання власних договірних зобов'язань в якості генпідрядника за договорами із ТОВ «НВКП «Стандарт» та ТОВ «Силові енергетичні машини - ЄМЗ». Вказує на те, що позивач повністю розрахувався за виконані ТОВ «Промтехноопт» роботи шляхом видачі векселя, який згодом було погашено видачею готівкових коштів згідно відповідних видаткових касових ордерів. За таких обставин, вважає, що позивачем виконано умови, передбачені законом для отримання податкового кредиту (замовлено роботи, за які сплачено певну суму грошових коштів, результати робіт використано у власній господарській діяльності), і цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям із ТОВ «Промтехноопт», а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.04.2012 року фахівцем Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Науково-виробнича фірма "Універсал-сервіс" з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ "Промтехноопт" за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р..

За результатами перевірки 03.04.2012 р. було складено акт №805/2204/36374109, яким зафіксовано порушення вимог:

- ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання у жовтні 2011 року всього в сумі 2202,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством у жовтні 2011 року завищено податковий кредит на загальну суму 4740,00 грн. (а.с.72-75).

На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 00003982305 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3807,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 2538,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1269,00 грн. (а.с.8).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс» звернулось до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено в суді апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем по справі, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував саме висновок ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС про порушення ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс» вимог п.198.2, 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 Податкового кодексу України - завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період в розмірі 4740,00 грн. по правочину з ТОВ «Промтехноопт», який відповідач вважає таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним та таким, що не може бути покладений в основу твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс» (Замовник) та ТОВ "Промтехноопт" (Виконавець) укладено договір про виконання робіт від 04.10.2011р. №7/1У, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати за завданням Замовника ремонті роботи, перелік яких наведено у договорі. Загальна сума вартості робіт за договором - 28440,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4740,00 грн. За домовленістю сторін можлива оплата по договору простим векселем (а.с.36-37).

В рамках виконання даного договору, ТОВ «Промтехноопт» виконано ремонтні роботи обладнання, наданого позивачем, за адресою: м. Харків, Московський проспект, 199, згідно технічного завдання ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс» (а.с.32) що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту про надання послуг від 28.10.2011 року на загальну вартість 28440,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4740,00 грн. (а.с.33).

В ході господарської операції, обумовленої договором № 7/1У від 04.10.2011 р., ТОВ "Промтехноопт" виписано на адресу ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс» податкову накладну від 28.10.2011 року № 651 на суму 28440,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4740,00 грн. (а.с.67).

Колегією суддів встановлено, що виписана ТОВ «Промтехноопт» податкова накладна оформлена у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Оплата за виконані ремонті роботи здійснена шляхом видачі векселя серії АА № 2023417 від 28.10.2011 року на суму 28440,00 грн. (а.с.35), оформленої актом прийому-передачі векселя від 28.10.2011 р. (а.с.34), що узгоджується з умовами п.2.2. Договору № 7/1У від 04.10.2011 р.

В подальшому зазначений вексель було пред'явлено та оплачено, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії акту прийому-передачі векселя до оплати від 02.07.2012 року, видаткових касових ордерів від 05.07.2012 року на суму 8000,00 грн., від 02.07.2012 р. на суму 5920,00 грн., від 31.12.2012 року на суму 4000,00 грн., від 06.07.2012 року на суму 8000,00 грн., від 04.03.2013 р. на суму 2520,00 грн. (а.с.98-101).

Матеріалами справи підтверджено, що виконані ТОВ «Промтехноопт» ремонті роботи замовлялись позивачем в рамках виконання власних господарських зобов'язань як Виконавця за договорами виконання робіт № 1 від 21.09.2011 року, укладеного позивачем та ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» (Замовник) та № 3/1 від 03.10.2011 р. між ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс» та ХНПКП «Стандарт» (Замовник), про що свідчать надані до матеріалів справи копії вищевказаних договорів, виписаних позивачем рахунків-фактур, податкових накладних, протоколу загальних зборів спеціалістів та посадових осіб ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс» і ТОВ «Силові енергетичні машини-ЕМЗ», листування між останнім та позивачем по справі (а.с.43-44, 48, 50, 52-54, 59-63, 66, 83-84, 86).

Генеральними замовниками ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» та ХНПКП «Стандарт» було оплачено обсяг робіт, виконання якого було забезпечено позивачем силами ТОВ «Промтехноопт», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (а.с.92-94).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з виконання підрядних ремонтних робіт за замовленням позивача підприємством ТОВ «Промтехноопт» повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а виконані роботи замовлялись позивачем з метою використання їх у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що за результатами виконання вищевказаних господарських операцій за участю ХНПКП «Стандарт» в якості генеральних замовників, ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс» - в якості генпідрядника та ТОВ «Промтехноопт» - в якості субпідрядника, позивачем сформовано податковий кредит на суму 4740,00 грн., та податкові зобов'язання на суму 2202,00 грн., які відповідач вважає завищеними з посиланням на безтоварність операцій по ланцюгу постачання.

Проте, на думку колегії суддів такий висновок відповідача є помилковими., оскільки обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Зазначена обставина у розумінні Податкового кодексу України не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, у відповідності до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.2, п.2003 ст.200 ПК України).

Пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, за яким податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Оцінивши вищенаведені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій відповідачем не надано, а судами, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що всі висновки, які відображені в акті перевірки позивача базуються лише на даних акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів ТОВ «Агро-Синергетика» за період вересень-жовтень 2011 року, та не ґрунтуються на порушеннях щодо оформлення первинної документації позивача.

Зазначеним актом ТОВ «Промтехноопт» зафіксовано неможливість реального здійснення вказаним контрагентом позивача фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, з огляду, зокрема, на відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів, наявність в штаті лише керівних посад, відсутність ТОВ "Промтехноопт" за юридичною адресою; відсутність факту реального здійснення останнім господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача в акті № 805/2204/36074109 від 03.04.2012 р. на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт" як на підставу для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги судом з огляду на наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Крім того, колегія суддів зауважує, що вказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки стосується виключно відносин ТОВ «Промтехоопт» із ТОВ «Агро-Сінергетика», і не можуть бути належним доказом по справі за позовом ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс», оскільки не стосується спірних правовідносин.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), колегія суддів приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки №805/2204/36374109 від 03.04.2012 р. суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання у ТОВ «Промтехноопт» послуг, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Колегія суддів зауважує, що податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, або є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання договорів недійсними.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості придбаних у ТОВ "Промтехноопт" послуг, на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичного надання вказаним контрагентом послуг позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, вказана обставина не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Також, в акті перевірки зазначено, що контрагент позивача не знаходяться за юридичною адресою, що стало підставою для висновків податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, з чим суд не погоджується, з огляду на наступне.

Так, належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Однак, таких доказів відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений, ні предмет цього правочину, ні зміст прав та обов'язків його сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання за спірним договором як ТОВ «НВФ «Універсал-сервіс», так і ТОВ "Промтехноопт» були виконані в повному обсязі та належним чином: виконано певний обсяг робіт, за який сплачено відповідну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товарів, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і його контрагент ТОВ «Промтехноопт» у спірних правовідносинах на час видачі спірної податкової накладної були право- і дієздатними юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, тобто, у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України, мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, за якими позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Крім того, враховуючи встановлену судом першої інстанції та підтверджену в суді апеляційної інстанції реальність господарських операцій з виконання робіт на користь позивача субпідрядником ТОВ «Промтехноопт», з огляду на положення п.187.1 ст.187 ПК України, колегія суддів вважає правомірним формування позивачем податкових зобов'язань по результатам господарських відносин із замовником робіт ХНВКП «Стандарт» в сумі 2202,00 грн.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем ст.187, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.2003. ст.200 Податкового кодексу України зроблений за відсутності належних і допустимих доказів, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не може слугувати підставою для зменшення позивачу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти викладених в акті перевірки №805/2204/36374109 від 03.04.2012 р. порушень слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 00003982305 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3807,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 2538,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1269,00 грн. прийняте ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС на підставі вказаних висновків акту - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2013р. по справі № 820/776/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.