Ухвала суду № 32026073, 16.04.2013, Приморський районний суд м. Одеси

16.04.2013

Справа № 2-17338/12

У Х В А Л А

16 квітня 2013 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді - Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря -Гудзь О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Вектор плюс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2,- «Про стягнення кредитної заборгованості»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду по якому просив стягнути з відповідачів на користь позивача суму кредитної заборгованості в розмірі 1 492 153,54 грн.; стягнути з відповідачів суму судового збору.

08.04.2013 року представник позивача через канцелярію суду надав заяву про забезпечення позову, по якій просить: забезпечити позов ПАТ «Сведбанк» шляхом накладання арешту на грошові кошти ОСОБА_1,ОСОБА_2; шляхом накладання арешту на майно, а саме: дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та складається в цілому з одного дачного будинку загальною площею 57,9 кв.м, що належить ОСОБА_1;тимчасово відмовити у виїзді за кордон громадянам України ОСОБА_1.( ІН НОМЕР_1); ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_2);

Сторони по справі до судового засідання не з'явились, повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як зазначається Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заяву представника позивача про забезпечення позову слід залишити без задоволення.

В заяві про забезпечення позову не зазначається на які саме грошові кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно накласти арешт., та де вони знаходяться.

З матеріалів справи вбачається, що на забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору був укладений договір іпотеки № 1501/1007/71- 191- Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 02.1-.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 17541 дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та складається в цілому з одного дачного будинку загальною площею 57,9 кв.м, що належить ОСОБА_1.(іпотекодавцю)на яке представник позивача просить накласти арешт, тобто майно знаходиться в іпотеці банку.

Враховуючи вищевикладене, вважає за необхідно відмовити в накладанні арешту на дане майно.

Суд вважає за необхідне відмовити в тимчасовій забороні виїзду за кордон громадянам України ОСОБА_1.( ІН НОМЕР_1); ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_2), оскільки даний вид забезпечення позову не передбачений ст. 152 ЦПК України.

Враховуючи, що ч. 1 ст. 151 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування..

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Окрім цього позивачем, в порушення ч.2 ст.151 ЦПК України не зазначено чому, на його думку, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, і які є підстави для таких припущень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника АТ «Сведбанк» про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Р.Д. Абухін