Ухвала суду № 32025482, 05.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2013 р. м. Київ К-26430/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Хомініч С.В.

представника відповідача: Пащенка В.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 по справі №2а-2330/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо» (далі-ТОВ «Вінсо», позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі-ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 12.02.2009 №0000752308/1 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 26872,65грн., з яких 9368,50грн. основного платежу та 17504,15грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000762308/1 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 21772,50грн., з яких 14515,00грн. основного платежу та 7257,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 02.08.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 71, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №492/1-23-08-30936870 від 07.11.2008, складеного за результатом планової виїзної перевірки ТОВ «Вінсо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008, та за результатом адміністративного оскарження податковим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення від 12.02.2009 №0000752308/1 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 26872,65грн., з яких 9368,50грн. основного платежу та 17504,15грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000762308/1 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 21772,50грн., з яких 14515,00грн. основного платежу та 7257,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань, слугував висновок податкового органу про порушення позивачем зокрема, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки до складу валового доходу не було віднесено дохід від продажу товарів та надання послуг; п.3.1 ст. 3 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок не включення до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість від реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що позивач у І кварталі 2006 року отримав дохід від реалізації ТОВ «БП-4 КМБ-1» будівельних матеріалів від надання ТОВ «Австротерм» рекламних послуг, який часткового у ІІ кварталі 2006 року самостійно віднесено до скоригованого доходу та включено до рядка 01.1 декларації з податку на прибуток за І півріччя 2006 року.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що частина доходу, отриманого від продажу ТОВ «БП-4 КМБ-1» будівельних матеріалів та від надання ТОВ «Австротерм» рекламних послуг, віднесено підприємством до складу валового доходу у 3 кварталі 2006 року.

Відповідно до оборотно-сальдових відомостей ВД «валовий дохід» за І квартал 2006 року та ІІІ квартал 2006 року дохід, отриманий від надання рекламних послуг ТОВ «Австротерм» підприємством включено до складу валового доходу у 1 кварталі 2006 року у сумі 33018,47грн., у 3 кварталі 2006 року у сумі 18434,00грн. Дохід, отриманий від продажу товару ТОВ «БП-4 КМБ-1» у 1 кварталі включено у сумі 87333,66грн., у 3 кварталі 2006 року у сумі 166179,33грн.

Первинні документи, на підставі яких позивач відобразив у відомості «валовий дохід» за 3 квартал 2006 року загальну суму доходу у розмірі 166179,33грн., отриманого від ТОВ «БП-4 КМБ-1» відсутні.

Таким чином, включення залишку доходу, отриманого у зв'язку з продажем будівельних матеріалів ТОВ «БП-4 КМБ-1» до складу валового доходу за 3 квартал 2006 року не підтверджується наданими позивачем документами.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вищезазначене, а також, що позивач не відобразив суми недоплат за 1 квартал 2006 року та штрафні санкції в декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, уточнюючі розрахунки податковому органу не подав, визначення податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення - рішення від 12.02.2009 №0000752308/1 є правомірним.

Щодо заниження податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість за травень 2006 року слід зазначити наступне.

Згідно акту перевірки податковим органом встановлено заниження податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість за травень 2006 року у розмірі 6128,00грн. Дане порушення виникло внаслідок невідображення у складі податкових зобов'язань сум ПДВ від надходження оплати за послуги по утепленню фасадів для ТОВ «БП-4 КМБ-1» згідно виписки банку від 30.05.2006 у розмірі 36770,42грн.

Позивач посилається на те, що отриманню оплати 30.05.2006 в сумі 50000,00грн. згідно договору від 01.07.2005 №2/07-50 сприяло надання послуг ТОВ «БП-4 КМБ-1», що відбулося раніше, тому сума ПДВ, зазначена перевіряючими в акті перевірки у розмірі 6128,40грн., включена до податкових зобов'язань за першою подією.

Разом з тим, в обґрунтування своєї позиції щодо вищевказаного договору позивачем надані лише оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 (ТОВ «БП-4 КМБ-1») за 1 квартал 2006 року та 3 квартал 2006 року і банківські виписки за 18.05.2006 та від 30.05.2006, що є недостатніми для встановлення факту взаєморозрахунків позивача та ТОВ «БП-4 КМБ-1» та їх відображення в податковому обліку ТОВ «Вінсо».

Отже, за встановлених судом обставин, висновок судів щодо необґрунтованості позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв