Постанова № 32025109, 20.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 5017/2540/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівФролової Г.М., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Імперія-С"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.04.13у справі№5017/2540/2012за позовомПриватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий резерв" 2.Відкритого акціонерного товариства "Імперія-С"(сучасна назва Публічне акціонерне товариство "Імперія-С")простягнення 84177,88 грн Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Приватним акціонерним товариством "Ізмаїльський виноробний завод" у серпні 2008 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий резерв", Відкритого акціонерного товариства "Імперія-С" заборгованості забезпеченої порукою у розмірі 1000,00 грн та стягнення з Відкритого акціонерного товариства "ІМПЕРІЯ-С" 75304,12 грн - боргу, 6596,94грн - пені та 1276,82 грн -3% річних. Рішенням господарського суду Одеської області від 08.11.12, ухваленим суддею Гут С.Ф., позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий резерв" на користь позивача 1000, 00 грн - боргу, 19,99 грн - витрат зі сплати судового збору та стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Імперія-С" на користь позивача 75304,12 грн - боргу, 6587,39 грн - пені, 1276,82 грн - 3% річних, 1681,22 грн - витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог судом відмовлено. На виконання вказаного рішення судом першої інстанції видано відповідні накази від 26.11.12. Публічне акціонерне товариство "Імперія-С" у січні 2013 року звернулось до суду першої інстанції із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково на суму 38 285,28 грн, з огляду на відсутність у нього обов'язку зі сплати позивачеві цих коштів, оскільки товар на суму 38285,28 грн повернутий Приватному акціонерному товариству "Ізмаїльський виноробний завод" до винесення рішення у даній справі за видатковою накладною від 09.10.12. Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.13, ухваленою суддею Гут С.Ф., відмовлено у задоволенні заяви про визнання наказу від 26.11.12 таким, що не підлягає виконанню в порядку статті 117 Господарського процесуального кодексу України. Суд вказав на відсутність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково на суму 38285,28 грн, оскільки видаткова накладна № ІС-0000065 від 09.10.12 не є доказом, підтверджуючим повернення позивачеві товару на суму 38285,28 грн. Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Савицького Я.Ф. - головуючого, Журавльова О.О., Лавренюк О.Т., постановою від 09.04.13, перевірену ухвалу у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імперія-С" залишив без задоволення. Публічне акціонерне товариство "Імперія-С" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову і ухвалу у справі скасувати та задовольнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статті 117 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що у нього відсутній обов'язок зі сплати 38285,28 грн, оскільки товар на вказану суму був повернутий позивачеві, однак під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції позивач приховав цей факт. Від Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий резерв" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 08.11.12 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" задоволено частково шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий резерв" на користь позивача 1000, 00 грн - боргу, 19,99 грн - витрат зі сплати судового збору та стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Імперія-С" на користь позивача 75304,12 грн - боргу, 6587,39 грн - пені, 1276,82 грн - 3% річних, 1681,22 грн - витрат зі сплати судового збору. На виконання вказаного рішення судом першої інстанції видано відповідні накази від 26.11.12. Судами попередніх інстанцій також установлено, що вказані накази позивачем було пред'явлено до виконання, проте відповідачем -2 судове рішення у справі не виконано, стягнута за ним заборгованість не сплачена. Як убачається з матеріалів справи, 25.01.13 Відкрите акціонерне товариство "Імперія-С" звернулось до суду першої інстанції із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково на суму 38285,28 грн. Відповідно до приписів статті 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. За приписами статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується на підставі виданого господарським судом наказу, який є виконавчим документом. Згідно зі статтею 117 Господарського процесуального кодексу України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" та містити резолютивну частину рішення. Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. При цьому, підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, визначені частиною 4 зазначеної норми. Так, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у разі, коли: наказ було видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; з інших причин, зокрема, у разі скасування чи зміни в апеляційному або касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку доводам Відкритого акціонерного товариства "Імперія-С", суди попередніх інстанцій установили, що надана товариством на підтвердження своїх вимог видаткова накладна № ІС-0000065 від 09.10.12 не є доказом, підтверджуючим повернення позивачеві товару на суму 38285,28 грн. Не установлено судами і інших підстав, як то передбачено частиною 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, за яких наказ є таким, що не підлягає виконанню. Отже, наведені заявником обставини не впливають на його обов'язок сплатити заборгованість, стягнуту за невиконаним судовим рішенням, котре набрало законної сили, а відтак і не припиняють обов'язку боржника за спірним наказом. Враховуючи викладене і те, що господарськими судами установлено відсутність підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відмова судів у задоволенні заяви відповідача -2 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню визнається обґрунтованою. Таким чином, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального законодавства не підтверджуються матеріалами справи, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.13 у справі №5017/2540/2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імперія-С" залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Г.Фролова

В.Швець