розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.
Львова
на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 18.04.2006р.
у справі № 5/1978-25/124 (5/1177-3/168) господарського суду
Львівської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «3і»
до Державної податкової
інспекції у Личаківському районі м. Львова
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Львівської області від
31.01.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 18.04.2006 р., позов задоволено: визнано нечинними
податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від
28.04.2004 р. № 0000052610/0 про визначення ТОВ «3 І» податкового зобов'язання
за платежем з податку на додану вартість у сумі 318553,33 грн., в тому числі
212033,55 грн. - основний платіж та 106519,78 грн. - штрафні санкції; від 28.04.2004
р. № 0000801720/0 про визначення ТОВ «3 І» податкового зобов'язання за платежем
з прибуткового податку з громадян у сумі 636100,29 грн., в тому числі 212033,43
грн. - основний платіж та 424066,86 грн. - штрафні санкції.
Висновок судів першої та апеляційної інстанції про
наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що відповідно до
пунктів 1.6, 1.8 ст. 1 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,
пункту 1.4 ст. 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на
додану вартість» господарська операція з обміну корпоративними правами не є
об'єктом оподаткування податком на додану вартість з огляду на відсутність у
вказаної операції ознак операції з продажу товару / робіт, послуг /, а
відповідно до ст. ст. 2. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий
податок з громадян» відчуження позивачем громадянам ОСОБА_1та ОСОБА_2в
корпоративних прав в обмін на належні їх корпоративні права в ТОВ «3 І» не
створює для цих громадян доходу та не
породжує для позивача обов'язку утримання і перерахування до бюджету
прибуткового податку з вартості різниці
між вартісними частками в статутних фондах підприємств, на які поширюються
обмінювані корпоративні права.
В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова
просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення
про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх
інстанцій пунктів 1.6, 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств», пункту 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»,
ст.ст. 2, 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з
громадян».
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить
залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення
позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з прибуткового
податку з громадян згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував
висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 26.04.2004 р. №
36/26-0/19324053, про порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3
Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 2, 11, 12 Декрету
Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» внаслідок не
оподаткування податком на додану вартість у розмірі 212033,55 грн. здійснених в
листопаді 2002 року операцій з обміну корпоративними правами, які належали
позивачу в ТОВ «Нафтуся» та ТОВ «Фармак», на корпоративні права громадян ОСОБА_1та
ОСОБА_2в ТОВ «3 І»; не нарахування, не утримання та неперерахування до бюджету
прибуткового податку в розмірі 212033,43 грн. з доходу громадян ОСОБА_1та
ОСОБА_2, виплаченого при передачі
внаслідок обміну корпоративних прав в ТОВ «Нафтуся» та ТОВ «Фармак». При цьому
розмір доходу 1060167,77 грн. визначений контролюючим органом як різниця між
вартістю часток вказаних громадян в статутному фонді ТОВ «3 І» та часток
позивача в статутних фондах ТОВ «Нафтуся» і ТОВ «Фармак».
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону
України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону України від
03.04.1997 р. № 168/97-ВР, чинній станом на листопад 2002 року, об'єктом
оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому
числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди
(лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави
позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості
заставодавця.
Згідно з пунктом 1.4 ст. 1 цього Закону в редакції Закону
України від 26.09.1997 р. № 550/97-ВР продаж товарів - будь-які операції, що
здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі
товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з
безоплатного надання товарів.
Не належать до продажу операції з передачі товарів в
межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову
(відповідального зберігання), довірчого управління, оренди (лізингу), інших
цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на
такі товари іншій особі.
Продаж послуг (робіт) - будь-які операції
цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання
права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними
активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за
компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт). Продаж
послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або
розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування
або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші
об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Пунктом 1.11 зазначеної статті передбачено, що корпоративні права, пов'язана особа,
резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні папери, деривативи, товари,
дивіденди, проценти, роялті, кредит, депозити, лізинг (оренда), бартер,
звичайні ціни, безоплатно отримані товари (роботи, послуги), валові витрати
виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають
амортизації, для цілей цього Закону розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про
оподаткування прибутку підприємств".
За визначенням пункту 1.6 ст. 1 Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств» товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та
деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх
випуску (емісії) та погашення.
Наряду з цим визначенням пункт 1.8 вказаної статті окремо
дає визначення корпоративного права як права власності на статутний фонд
(капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи право на управління,
отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у
разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи
створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства,
заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших
організаційно-правових формах.
Згідно з підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 ст. 3 Закону України
«Про податок на додану вартість» в редакції Закону України від 15.07.99 р. N 977-XIV, із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 29.11.2001 р. N 2831-III, не є об'єктом оподаткування
операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу
за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами
підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів
України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи
приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати,
житлові чеки, земельні бони та деривативи; обміну зазначених цінних паперів на
інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної
діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами.
Відповідно до частини 1 ст. 4 Закону України «Про цінні
папери та фондову біржу» / втратив чинність згідно із законом України від
23.02.2006 р. № 3480-ІУ / акція - цінний папір без установленого строку обігу,
що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства,
підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні
ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді
дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного
товариства.
Іншими словами, акція підтверджує корпоративні права, а
відтак продаж акції рівнозначно продажу корпоративних прав, а обмін акцій -
обміну корпоративними правами.
Логічним є однаковий підхід законодавця до оподаткування
операцій з відчуження корпоративних прав незалежно від форми їх вираження.
Підтвердженням цього слугує та обставина, що Законом України від 25.03.2005 р.
№ 2505-ІУ підпункт 3.2.1 пункту 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану
вартість» викладено в новій редакції, згідно якої випуску (емісії), розміщення у будь-які форми
управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені
в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком
України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування
відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати,
сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні
права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних
паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на
інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної
діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у
тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до
закону.
З огляду на викладене висновок судів першої та
апеляційної інстанцій про відсутність у позивача законодавчо встановленого
обов'язку оподаткувати податком на додану вартість операції з обміну
корпоративними правами відповідає нормам матеріального права.
Частиною 1 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про
прибутковий податок з громадян», визнаним таким, що втратив чинність, крім
розділу ІУ, Законом України від 22.05.2003 р. № 889-ІУ, об'єктом оподаткування
у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний
оподатковуваний доход за календарний рiк (що складається з місячних сукупних
оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України,
так i за її межами.
Оскільки корпоративне право не зводиться лише до права на
статутний фонд / капітал / юридичної особи або його частку / пай /, суди першої та апеляційної інстанції дійшли
обґрунтованого висновку про те, що визначення контролюючим органом доходу
громадян ОСОБА_1та ОСОБА_2як різниці між вартістю часток в статутному фонді ТОВ
«З І» та в статутних фондах ТОВ «Нафтуся» і ТОВ «Фармак» не відповідає поняттю
«доход», оскільки не враховано і не порівняно ні активи вказаних підприємств,
ні їх прибуток, без чого встановити, чи отримали вказані особи доход від обміну
корпоративних прав, неможливо.
До того ж, обмін корпоративних прав, який відбувся між
позивачем і вказаними громадянами на виконання мирової угоди, затвердженої
ухвалою місцевого Франківського районного суду м. Львова від 29.10.2002 р. у
цивільній справі за позовом ОСОБА_3. до ТОВ «3 І» про виділення майна в натурі,
зустрічним позовом ОСОБА_4 ОСОБА_5. до ОСОБА_3., ОСОБА_2. про виключення з
числа учасників товариства, презумує в силу положень ст. 241 ЦК УРСР, чинного
на час здійснення вищевказаних операцій, рівнозначність предметів обміну.
Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій
щодо підстав для задоволення позову відповідає встановленим у справі обставинам
та правильному застосування норм матеріального права, що в свою чергу спростовує
доводи касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 18.04.2006р. - без змін.
Ухвала
набирає законної сили з моменту проголошення,
але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підпис Усенко
Є.А.
Судді підпис Бившева
Л.І.
підпис Ланченко
Л.В.
підпис Пилипчук
Н.Г.
підпис Шипуліна
Т.М.
З оригіналом згідно
Відп. секретар Коваль Є.В.
Часті запитання
Який тип судового документу № 3202413 ?
Документ № 3202413 це Ухвала суду
Яка дата ухвалення судового документу № 3202413 ?
Дата ухвалення - 25.09.2008
Яка форма судочинства по судовому документу № 3202413 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 3202413 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Відомості про судове рішення № 3202413, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)
Судове рішення № 3202413, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 25.09.2008.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Ухвала суду.
На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Судове рішення № 3202413 відноситься до справи № к-25700/06
Це рішення відноситься до справи № к-25700/06. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
