увійти
УКР
К-29267/06
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Іменем України
“18”грудня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Каліушко Ф.А.
за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 18.12.07р. (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову господарського суду Одеської області від 04.05.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2006
у справі № 14/78-06-2391А
за позовом ЗАТ «Одесавинпром»
до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі
про скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ «Одесавинпром» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.03.2006р. №0002271310/2 у сумі 239760 грн. (основна сума -169600 грн., і штрафні санкції - 70160 грн.).
Постановою господарського суду Одеської області від 04.05.2006 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.03.2006р. №0002271310/2, зменшено основну суму на 55000грн. і штрафні санкції на 22833грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 скасовано постанову місцевого господарського суду від 04.05.2006 у спарві № 14/78-06-2391А, та прийнято нову, якою задоволено позовні вимоги ЗАТ «Одесавинпром» в повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 17.10.2005р. СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області, правонаступником якої є СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі проведена комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ЗАТ „Одесавинпром" з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 31.03.2005р., за результатами якої складений акт №780/13-31.2/12/00412027. В ході перевірки встановлені порушення податкового законодавства, а саме п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п. 5.3.1 п.5.3 , п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5, п.п.8.1.1, 8.1.2, п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.4.3 ст.4, п.п. 7.3.6 п.7.3, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ", що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 183,2 тис. грн. і ПДВ на 30170 грн.
На підставі акту перевірки, 26.10.2005 р. СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0002271310/0, про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 183200 грн. та штрафним санкціям по цьому податку на суму 76980грн.;
- №0002281310/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 30170 грн. та штрафним санкціям з цього податку на суму 15085грн. Зазначені рішення оскаржені в адміністративному порядку і рішенням СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області №21546/10/13-37-58/641 від 20.12.2005р. податкове повідомлення-рішення № 0002271310/0 скасоване в частині донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5780 грн. (зменшено донарахування за основним платежем в сумі 13600 грн., збільшено відповідну штрафну санкцію в сумі 7820грн.); податкове повідомлення-рішення №0002281310/0 скасоване в частині донарахованого ПДВ у сумі 23016грн. та застосованої штрафної санкції у сумі 11508грн.
За результатами адміністративного оскарження СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області 21.12.2005 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002271310/1, яким товариству визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 169600грн. та штрафним санкціям на суму 84800грн. Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, яке рішенням ДПА в Одеській області №3432/25-0007 від 24.02.2006р. залишено без змін.
За результатами повторного адміністративного оскарження СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 09.03.2006р. №0002271310/2 в якому визначила позивачу податкові зобов'язання по податку на прибуток на суму 169600грн. та штрафним санкціям на суму 70160грн.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що податкова служба правомірно не визнала включення суми амортизаційних відрахувань на орендований майновий комплекс у валові витрати позивача, а також судом визнано правомірність віднесення підприємством до валових витрат вартість наданих послуг СПД ОСОБА_1.
Скасовуючи зазначену постанову суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позову в повному обсязі суд апеляційної інстанції мотивував тим, що ЗАТ „Одесавинпром" вірно нарахована та використана амортизація на власне та орендоване державне майно у періоді який перевірявся податковою службою, тому вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у Одеській області від 09.03.2006р. №0002271310/2 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 159 326грн. та штрафних санкцій в сумі 70 160грн. визнано судом правомірними.
Проте визнати такі висновки обґрунтованими не можна з огляду на таке.
1.Що стосується висновку суду про правомірність віднесення позивачем витрат на юридичні послуги, надані СПД ОСОБА_1., до валових витрат, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій 30.04.2004р. між ЗАТ „Одесавинпром" (Замовник) і Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Виконавець) укладені договори про надання юридичних послуг. За умовами договорів, СПД зобов'язався надати підприємству юридичні послуги по поверненню із бюджету надлишково сплаченого акцизного збору, яке виникло у зв'язку з неправильним застосуванням підприємством ставок акцизного збору при продажу готових напівсухих та напівсолодких вин з липня 2003 р. по червень 2004 р., вивчити надані документи, підготувати необхідний пакет документів для надання до господарського суду Одеської області та здійснення представництва підприємства на всіх стадіях судового процесу в господарському суді Одеської області та Одеському апеляційному господарському суді, а в разі необхідності Виконавець повинен підготувати документи для здійснення представництва Замовника у Вищому господарському суді України та у Верховному Суді України. Вартість послуг вищеназваних договорів становить 20 тис. грн. та 200 тис. грн. у випадку позитивного вирішення спору.
Відсутнє обґрунтування об'єму робіт та інших витрат які понесли юрити для виконання договорів.
З матеріалів справи вбачається, що судами не досліджено картку особових розрахунків ЗАТ "Одесавинпром" по обліку акцизного збору та не встановлено існування, на момент укладання вищевказаних договорів, факту надлишкової сплати до бюджету акцизного збору.
Відповідно до вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищевказаного Закону України валові витрати виробництва та обігу - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Згідно пп. 5.3.9. п. 5.3 ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, в ІІІ-му кварталі 2004 року позивачем віднесено на валові витрати 20 тис. грн. у зв'язку з виконанням Договору 30.04.04р. (акт виконаних робіт від 06.07.2004 року в матеріалах справи не вбачається), також в І-му кв. 2005р. ЗАТ "Одесавинпром" віднесено на валові витрати 200 тис. грн. у зв'язку з виконанням Договору від 30.04.04р. (акт виконаних робіт від 22.03.2005р.) за юридичні послуги у вирішенні питання про стягнення з бюджету сум надмірно сплачених сум акцизного збору, або їх заліку в розрахунок наступних платежів. Однак, згідно з рішеннями судів спір в суді не було вирішено на користь ЗАТ "Одесавинпром", що свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
2.Відносно висновків суду про те, що "ЗАТ "Одесавинпром" вірно нарахована та використана амортизація на власне та орендоване державне майно у періоді, який перевірявся податковою службою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 15 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.
Пунктом 3.1 статті 3 вищезазначеного Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Враховуючи, що амортизаційні відрахування є складовою об'єкта оподаткування, які визначаються статтями 8 та 9 цього Закону, то порядок їх нарахування не може встановлюватися іншими законами, крім законів про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, змінами до ст. 8 та 9 цього Закону. При цьому, згідно з підпунктом 8.1.1.П.8.1 ст.8 вищезазначеного Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Судами не з'ясовано, чи понесло ЗАТ "Одесавинпром" (орендар), витрати на придбання орендованого майнового комплексу, і відповідно чи виникає згідно з вимогами статті 8 зазначеного Закону України у підприємства право на відображення у податковому обліку нарахування амортизації і зменшення оподаткованого прибутку за рахунок нарахованої амортизації. Враховуючи те, що орендоване майно залишається у складі основних фондів орендодавця є власністю держави та не збільшує вартість балансової вартості основних фондів орендаря.
Згідно зі ст. 23 Закону "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.
Разом з цим, зазначеною статтею встановлено, що орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно.
Амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар, а амортизаційні відрахування на орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно нараховує та залишає у своєму розпорядженні підприємство, господарське товариство, створене в процесі приватизації (корпоратизації), на балансі якого знаходиться це майно.
Суди не звернули увагу на посилання відповідача відносно того, що у бухгалтерському обліку відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку під амортизацією розуміється систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Отже, в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" амортизаційні відрахування розглядаються як частина вартості основних фондів та джерело їх відновлення, що цілком відповідає бухгалтерському обліку.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що орендар державного майна не здійснює витрат з придбання або виготовлення державного майна, то відповідно він має право нараховувати амортизаційні відрахування у бухгалтерському обліку та не має такого права у податковому обліку.
Враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про не з'ясування судами всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та про не дослідження всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи суду слід всебічно та повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди першої інстанції та апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини справи, не перевірив доводів і заперечень сторін та доказів по справі в зв'язку з чим постанова господарського суду Одеської області від 04.05.2006 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 у справі № 14/78-06-2391А підлягають скасуванню, а справа № 14/78-06-2391А, відповідно до п. 6 ч.1 ст.223 КАС України, передається на розгляд суду першої інстанції
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі задовольнити частково.
Постанову господарського суду Одеської області від 04.05.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 у справі № 14/78-06-2391А - скасувати.
Справу № 14/78-06-2391А направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
