Постанова № 32022111, 17.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 р. Справа №805/3567/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 23 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - Телятнікової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 06 вересня 2012 року № 0000292243,-

в с т а н о в и в :

У березні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач або ФО-П ОСОБА_4) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач або Єнакієвська ОДПІ Донецької області ДПС) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 06 вересня 2012 року № 0000292243.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що Єнакієвською ОДПІ Донецької області ДПС прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0000292243 від 06 вересня 2012 року на суму 13 600,00 грн. Позивач вважає, що вказане рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, є незаконним та підлягає скасуванню в повному обсязі. Так, позивач вказав, що оскаржуване рішення було прийняте на підставі адміністративних матеріалів Єнакієвського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (протокол про адміністративне правопорушення від 18 січня 2012 року № 981603) та Жданівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (протокол про адміністративне правопорушення від 12 травня 2011 року № 751258), що він винен у скоєнні правопорушенні, яке полягає у продажу пива особам, які не досягли 18 років. При цьому, позивач вказав, що вищезазначені протоколи складені відносно осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6, які не працювали та не працюють у нього, він їх не уповноважував на продаж товарів від його імені.

Також позивач вказав, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 18 січня 2012 року № 981603, продаж пива особі, яка не досягла 18 років, здійснено в приміщенні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, однак, дане приміщення йому не належить та станом на дату складання протоколу, в даному приміщенні він підприємницьку діяльність не здійснював. Окрім цього, позивач вказав, що в приміщенні, в якому згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12 травня 2011 року № 751258 здійснено продаж пива неповнолітній особі, за адресою: АДРЕСА_2, ним не здійснювалась підприємницька діяльність, а особа, яка здійснила продаж пива, у нього не працювала та не є його найманим працівником.

Отже, при складанні працівниками міліції адміністративних матеріалів не встановлено хто саме займає приміщення, в яких нібито скоєні правопорушення та з ким особи, зазначені в протоколі, знаходяться в трудових відносинах. Зібрані працівниками міліції матеріали, на підставі яких зроблено висновок про порушення позивачем законодавства, не містять документів щодо недотримання ним, як суб'єктом підприємницької діяльності, порушень статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Позивач вважає, що у відповідача відсутні підставі для застосування відносно нього фінансових санкцій у зв'язку з відсутністю доказів порушення ним Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Окрім цього, позивач вказав, що спірне рішення відповідачем прийняте без дотримання частини 1 статті 250 Господарського кодексу України, з порушенням річного строку для застосування адміністративно-господарських санкцій.

На підставі викладеного, позивач просив суд скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 06 вересня 2012 року № 0000292243 (арк. справи 2-4).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову, про що надала письмові заперечення (арк. справи 27), в яких зазначила, що для застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання достатньо самого факту вчинення правопорушення. Так, відповідно до статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж тютюнових виробів особам, що не досягли 18 років. Тобто, суб'єкт господарювання діяв всупереч вимогам чинного законодавства та припустився порушення вказаного Закону. Відповідно до частини 2 статті 17 цього Закону за порушення вимог статті 15-3 передбачена відповідальність, а саме - 6 800,00 грн. Також вказала, що особи, які скоїли адміністративне правопорушення фактично перебували у трудових відносинах із позивачем, однак їх взаємовідносини не були оформлені належним чином, передбаченим трудовим законодавством, що також відображено у поясненнях вказаних осіб. Отже, у податкового органу відсутні підстави вважати, що інформація зібрана працівниками міліції містить недостовірні дані.

Також вказала, що посилання позивача на пропуск податковим органом строку застосування штрафних санкцій є безпідставним, оскільки згідно частини 2 статті 250 Господарського кодексу України, дія даної статті не поширюється на штрафні санкції, розмір та порядок стягнення яких встановлено Податковим кодексом України та іншими Законами, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. Водночас, зауважувала на пропуску позивачем терміну для оскарження спірного рішення.

Вважає, що спірне рішення прийнято відповідно до вимог законодавства і компетенції органу, який його прийняв. Вищевказане рішення є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Таким чином, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрований як фізична особа-підприємець 23 червня 2005 року виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № НОМЕР_3 (арк. справи 106).

Відповідач - Єнакієвська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

06 вересня 2012 року Єнакієвською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0000292243, згідно якого до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 застосовані фінансові санкції у загальному розмірі 13 600,00 грн. за порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (арк. справи 5).

Вказане рішення отримане позивачем 12 вересня 2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 65).

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, вбачається, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

З урахуванням викладеного приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень або іншого рішення контролюючого органу.

За таких обставин, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач 19 березня 2013 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 06 вересня 2012 року № 0000292243, тобто у межах 1095 днів встановлених для оскарження наведеного рішення.

Прийняте відповідачем рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість застосування відповідачем до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу за порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР у розмірі 13 600,00 грн. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ратифікованим виноградним, спиртом етиловим ратифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до положень статей 16 та 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції визначеної Законами.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6 800,00 гривень.

Пунктом 5 Порядку застосування фінансових санкцій передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790, визначено, що однією з підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, спірне рішення відповідачем прийняте на підставі отриманих матеріалів про адміністративні правопорушення, що складені працівниками Єнаківського МВ ГУ МВС України в Донецькій області та Жданівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

Зокрема, із зазначених документів вбачається, що 27 травня 2011 року оперуповноваженим Жданівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області лейтенантом міліції ОСОБА_7 складено протоколи ДО № 751257, 751258 про адміністративні правопорушення, за які передбачена відповідальність за частиною 2 статті 156 КУпАП України, відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 78-79).

Наведеними протоколами встановлено факт продажу 27 травня 2011 року ОСОБА_6 в приміщенні кафе ПП «ОСОБА_4», розташованого в Будинку культури у м. Жданівка Донецької області, пива неповнолітнім особам - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. справи 61) та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк. справи 63).

ОСОБА_6 під час складання адміністративного протоколу надала пояснення, в яких зазначила, що вона 27 травня 2011 року приблизно о 20 год. 30 хв. знаходячись на робочому місці в кафе ПП «ОСОБА_4», розташованого на другому поверсі приміщення Будинку культури в м. Жданівка, продала двом юнакам, які їй здались старше 18 років, два бокали пива «Оболонь» за 7 грн. кожен. Коли продавала пиво, то у покупців не питала документів, які підтверджують їх вік. Також пояснила, що за усною домовленістю з ПП «ОСОБА_4» працює з іспитовим терміном (арк. справи 81-82).

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Єнаківської міської ради від 22 липня 2011 року ОСОБА_6 за вказані вище дії притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 156 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. (арк. справи 76-77). Вказана постанова не оскаржувалась та є чинною.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 (ОСОБА_6) пояснила, що вона працювала офіціантом-барменом в кафе на другому поверсі в Будинку культури. Підтвердила факт продажу двом неповнолітнім пива та факт складання відносно неї протоколів про вчинення адміністративного правопорушення працівниками міліції. Пояснила, що вона працювала в даному кафе з іспитовим терміном і після даного інциденту одразу звільнилася. У кого вона працювала пригадати не змогла, оскільки з питання свого працевлаштування спілкувалася з адміністратором цього кафе.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він у 2011 році працював оперуповноваженим Жданівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, у відділі кримінальної міліції у справах неповнолітніх. 27 травня 2011 року за наслідками виявлення правопорушення, передбаченого статтею 156 КУпАП, продажу пива неповнолітнім особам у Будинку культури м. Жданівка, ним складались протоколи про вчинення адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_6 та відбирались у неї пояснення. Згідно пояснень, що надавала ОСОБА_6, вона працювала в кафе у приватного підприємця ОСОБА_4, офіціантом з іспитовим терміном. Факт продажу пива неповнолітнім особам не заперечувала. Всі пояснення записувались з її слів, про що вона власноруч вказала у поясненнях. Будь-яких обставин він їй не повідомляв, жодного тиску на неї не чинив, а лише записував у протоколах ті відомості, які вона йому повідомляла.

Також, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, закріпленого у частині 4 статті 11 КАС України, з метою перевірки доводів позивача про те, що ним на момент складання адміністративного протоколу приміщення у Будинку культури вже не орендувалось, на підтвердження чого останній надавав акт передачі даного приміщення уповноваженій комісії від Відділу культури і туризму Жданівської міської ради від 30 квітня 2011 року (арк. справи 33), судом викликано і допитано в якості свідка ОСОБА_12, начальника Відділу культури і туризму Жданівської міської ради. В судовому засіданні ОСОБА_12 пояснила, що дійсно 30 квітня 2011 року складався акт приймання від ФО-П ОСОБА_4 орендованого ним у відділу приміщення, яке розташоване на другому поверсі Жданівського міського Центру культури і відпочинку, під кафе, згідно договору № 12 від 12 квітня 2007 року. Однак, одразу після складання означеного акта, головний бухгалтер повідомила, що за ОСОБА_4 рахується заборгованість з орендної плати за користування даним приміщенням, тому цього ж дня, тобто 30 квітня 2011 року, згідно акту дане приміщення знову передано ОСОБА_4 Дане приміщення в оренді перебувало у ОСОБА_4 до 28 травня 2011 року, коли дане приміщення було прийняте комісією, згідно відповідного акту. На підтвердження власних показів свідком надані суду відповідні акти приймання орендованого приміщення від 30 квітня та 28 травня 2011 року, копії яких судом приєднано до матеріалів справи (арк. справи 156-157).

Водночас, як вбачається із додаткової угоди про розірвання договору оренди № 12 (арк. справи 56), що укладався між ФО-П ОСОБА_4 та Відділом культури і туризму Жданівської міської ради від 12 квітня 2007 року (арк. справи 50-53), рішення про розірвання останнього прийнято лише 28 травня 2011 року.

Крім цього, як вбачається із матеріалів про адміністративне правопорушення Єнаківського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, 18 квітня 2012 року старшим оперуповноваженим СКМСД Єнаківського МВ ГУ МВС України в Донецькій області Жулею С.П. складено протокол ДО № 981603 про адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за частиною 2 статті 156 КУпАП України, відносно ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка працюючи барменом в кафе «Алігатор», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, продала пиво неповнолітньому - ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк. справи 69, 75).

ОСОБА_14 під час складання адміністративного протоколу надала також пояснення, в яких повідомила, що вона працює в кафе «Алігатор» ПП «ОСОБА_4», барменом. 18 квітня 2012 року приблизно о 21 год. 20 хв. знаходячись на робочому місці в кафе «Алігатор», за адресою: АДРЕСА_1, продала невідомому їй хлопцю два келиха пива. Продаючи пиво юнаку вона поцікавилася скільки йому років, останній повідомив, що йому 18 років (арк. справи 70-71).

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Єнаківської міської ради від 20 квітня 2012 року ОСОБА_14 за вказані вище дії притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 156 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. (арк. справи 57-58). Вказана постанова не оскаржувалась та є чинною.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила суду, що вона у 2012 році працювала барменом в кафе «Алігатор» за адресою: АДРЕСА_1. Підтвердила факт продажу неповнолітньому пива та факт складання відносно неї протоколу про вчинення адміністративного правопорушення працівниками міліції. Пояснила, що вона працювала в даному кафе з іспитовим терміном. Трудові відносини не оформлювались. В якого саме підприємця вона працювала пригадати не змогла, оскільки з питання свого працевлаштування спілкувалася з адміністратором цього кафе - Оленою.

Окрім наведеного, судом також за клопотанням представника відповідача до матеріалів адміністративної справи приєднано Звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункових книжок) за квітень 2012 року, що подавався особисто ФО-П ОСОБА_4 до податкового органу (арк. справи 48-49), з дослідження якого вбачається, що позивачем у квітні 2012 року здійснювалась підприємницька діяльність в закусочній «Алігатор», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить вказана ним сума розрахунків за звітний місяць.

Отже, доводи позивача про відсутність у нього підприємницької діяльності в приміщеннях означених вище кафе, так само як і доводи, що особи відносно яких складені адміністративні протоколи у нього не працювали спростовуються наведеними вище доказами, які досліджені у судовому засіданні та показами свідків.

Водночас, суд зазначає, що твердження позивача та його представників, що Звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункових книжок) за квітень 2012 року в закусочній «Алігатор», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, подавався на прохання працівників податкового органу, судом оцінюються критично, як такі, що спрямовані на уникнення від відповідальності та сплати штрафних санкцій, так само, як і доводи про те, що особи відносно яких складені адміністративні протоколи у нього не працювали, а також того, що приміщення кафе в Будинку культури в м. Жданівка ним не орендувалось, оскільки дані доводи спростовані показами допитаних у судовому засіданні свідків та актами приймання орендованого приміщення від 30 квітня та 28 травня 2011 року, копії яких судом приєднано до матеріалів справи після допиту вказаного свідка.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що Єнакієвською ОДПІ Донецької області ДПС доведено правомірність прийнятого спірного рішення.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи позивача стосовно того, що застосовані відповідачем штрафні (фінансові) санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими, тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, тобто не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Частиною 2 статті 250 Господарського кодексу України визначено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Зважаючи на те, що відповідачем у відношенні позивача застосовані штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, тому приписи частини 1 статті 250 Господарського кодексу України до даних правовідносин не застосовуються.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_4 до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 06 вересня 2012 року № 0000292243 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 06 вересня 2012 року № 0000292243, - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 червня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 21 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.