Постанова № 32020504, 15.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2012 р. (09^35) Справа №2а-12166/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі судового засідання Ходус Д.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 5750,17 грн.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

Обставини справи: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) заборгованості в сумі 5750,17 грн.

У судове засідання, яке відбулось 15.11.2012р., позивач явку свого представника не забезпечив, про час, день та місце його проведення повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином - шляхом направлення на його адресу рекомендованою кореспонденцією судової повістки на адресу зазначену у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.14), але повідомлення повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.38), так відповідно до п. 11 ст. 35 КАС України особа, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Заперечення на позовну заяву, а також клопотання про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності його представника відповідач до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим було зареєстровано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с.16), з 12.11.2008р. знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим за № 50239, що підтверджується довідкою (а.с.17).

Таким чином, відповідач є суб'єктом господарювання, платником податків, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Посадовими особами позивача проведено фактичну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та трудового законодавства за період з 01.01.2009р. по 26.03.2012р. За результатами перевірки складено акт від 12.04.2012р. №1275/17-2/НОМЕР_2 (а.с. 22-26), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог:

- п.2 абзацу 4 Указу Президента України «Про внесення змін в Указ Президента України від 03.07.98р. №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємства» від 28.06.98р. №746/99, а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб, у результаті донараховано єдиного податку з найманих осіб у сумі 1400,00 грн.;

- пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003р., а саме в частині не утримання та неперерахування до бюджету податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників, у зв'язку з чим донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 2655,75грн.;

- пп.9.12.3 п.9.12 ст.9, пп.«б» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003р., абз. «б» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» із змінами та доповненнями від 21.12.2000р. № 2181-III, а саме: підприємцем не надано до ДПІ в м. Сімферополі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 1 кв.2009р., 2кв.2009р., 3кв.2009р., 4кв.2009р., 1кв.2010р. у зв'язку з виплатою доходів найманим особам.

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_7, відповідач був на спрощеній системі оподаткування за єдиним податком.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» від 03.07.1998р. №727/98 (далі Указ №727/98) врегульовані правовідносини пов'язані з застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства.

Відповідно до п.2 Указу №727/98 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійного обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Згідно до абзацу 6 п.2 Указу №727/98 суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відповідно до абзацу 4 п.2 Указу №727/98 у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Пункт 5 Указу №727/98 передбачає, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплату сум єдиного податку згідно з законодавством України.

Таким чином, відповідач обравши спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, зобов'язаний сплачувати єдиний податок у встановленому розмірі та у встановлений строк.

Як вбачається з акту перевірки, у 2009-2010р.р. відповідач здійснювала діяльність з використанням двох найманих осіб, з яких один не був оформлений відповідно до діючого законодавства, що призвело до заниження сплати єдиного податку.

Отже, відповідачу було донараховано єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1400,00 грн.

Так, відповідач має заборгованість перед бюджетом зі сплати єдиного податку з фізичних осіб, урахуванням часткової сплати у сумі 42,56 грн., у розмірі 1357,44 грн.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 у 2012р. здійснювала підприємницьку діяльність по спрощеній системі оподаткування згідно глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно картки особового рахунку (а.с. 11-12), фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 відповідно до розрахунку № 389369 від 27.01.2012р. самостійно нараховано єдиного податку з фізичних осіб у загальній сумі 1073,00 грн., у тому числі:

за травень 2012р. у розмірі 214,60 грн. (термін сплати 20.05.2012р.);

за червень 2012р. у розмірі 214,60 грн. (термін сплати 20.06.2012р.);

за липень 2012р. у розмірі 214,60 грн. (термін сплати 20.07.2012р.);

за серпень 2012р. у розмірі 214,60 грн. (термін сплати 20.08.2012р.);

за вересень 2012р. у розмірі 214,60 грн. (термін сплати 20.09.2012р.).

Станом на день розгляду справи заборгованість з єдиного податку у сумі 1073,00 грн. відповідачем не сплачена.

За результатами перевірки, на підставі складеного за її наслідок акту, позивачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0013721702 від 27.04.2012р., яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку на 1400,00 грн. (а.с. 21), яке отримано відповідачем особисто 27.04.2012р., про що свідчить підпис останнього.

Суму зобов'язання з єдиного податку у загальному розмірі 2430,44 грн. відповідачем не сплачено.

Відповідно до пп.4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003р. (далі - Закон №889-IV) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Статтею 8 Закону України №889-IV (що діяв на момент вчинення правопорушення) встановлено, що:

п.8.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом.

п.п. 8.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

п.п. 8.1.2. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закон №889-IV, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений розділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді звітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону № 889 та ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону України № 889 та ст.167 ПК України.

Згідно із п. 7.1. ст. 7 Закону України № 889 та п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у п.п.167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст.20 Закону №889 розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.

Згідно пп. а) п.20.2. ст.20 Закону №889 фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону є, зокрема, при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи.

Пунктом 20.3 ст.20 Закону №889 встановлено, особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є, зокрема:

а) при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент.

Відповідно до п.17.1 ст. 17 Закону № 889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Згідно до п.17.2 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону №2181 встановлено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

З 01.01.2011 року набрав чинності ПК України.

Відповідно до п.п. 54.3.5 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених, крім інших п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Перевіркою встановлено неутримання та неперерахування до бюджету у період з 01.01.2009р. по 28.02.2010р. із заробітної плати найманих працівників податку з доходів фізичних осіб у сумі 2655,75 грн., у зв'язку із чим йому була нараховані штрафні санкції у сумі 663,98 грн. (а.с. 27).

За результатами перевірки, на підставі складеного за її наслідок акту, позивачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0013711702 від 27.04.2012р., яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 3319,73 грн., у тому числі 2655,75 грн. за основним платежем, 663,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 20).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було отримане відповідачем 27.04.2012р. особисто, про що свідчить особистий підпис останнього. Суму зобов'язання відповідно до зазначеного податкового повідомлення-рішення у розмірі 3319,73грн. відповідачем не сплачено.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено в ч.1 п. 59.1 ст. 59 ПК України.

Згідно з п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Також за пунктом 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені Кодексом строки, без попереднього надсилання податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

З урахуванням аналізу зазначених положень ПК України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених статті 59, 95 ПК України, тобто після настання двох подій:

- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- спливу терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Так, позивачем на адресу відповідача було направлено податкову вимогу № 2767 від 08.05.2012р. на загальну суму боргу платника за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 4677,14 грн., у тому числі за основним платежем 4013,19 грн. та штрафні (фінансові) санкції 663,98 грн., яка отримана останнім 03.07.2012р. (а.с.32).

Права органів державної податкової служби на час розгляду справи передбачені ст. 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини.

Згідно з п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

На підставі зазначеного вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (95044, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_2) заборгованість у сумі 5750,17 грн., у тому числі:

- заборгованість з єдиного податку в сумі 2430,44 грн. на р/р 31519970700002 в місцевий бюджет м.Сімферополя ГУ ДКСУ в АР Крим, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026, код платежу 5318050400;

- заборгованість з податку на доходи найманих працівників в сумі 3319,73 грн. на р/р 33219800700005 в місцевий бюджет м.Сімферополя ГУ ДКСУ в АР Крим, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026, код платежу 5211010107.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Маргарітов М.В.