Ухвала суду № 32019969, 20.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/2021/12 Головуючий у І інстанції Оберемко В.О. Провадження № 22-ц/780/3099/13 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.Категорія 4 20.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

20 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі: Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 28 березня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання погосподарської нумерації об»єкта погосподарського обліку у рішенні Бишівської сільської ради Макарівського району Київської області від 22.08.1997 року технічною помилкою, визнання місцезнаходження об»єкта за дійсною адресою та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_3, громадянин Російської Федерації, який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді житлового (дачного) будинку, 1997 року побудови, загальною площею 12,0 кв.м., розташованого в АДРЕСА_2. За життя ОСОБА_3 заповіту не склав, і спадкоємцями першої черги за законом стали його дружина ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6, які у встановлений законом шестимісячний строк не вчинили ніяких дій по прийняттю спадщини, натомість заявами від 18 березня 2011 року підтвердили, що ними пропущено строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, в фактичне управління спадковим майном якого вони не вступили, і звертатися до суду з приводу відновлення строку для прийняття спадщини вони не будуть. Також в заявах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначали, що вони не заперечують проти одержання свідоцтва про право на спадщину на майно після смерті ОСОБА_3 позивачем ОСОБА_2 Враховуючи вищевикладені обставини та зважаючи на те, що позивач фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3, остання і просила суд винести рішення, яким вважати у рішенні Бишівської сільської ради від 22.08.1997 року щодо зазначення погосподарського номера житлового (дачного) будинку АДРЕСА_2 технічною помилкою, допущеною сільською радою під час прийняття рішення, та вважати дійсною фактичною адресою місцезнаходження спадкового домоволодіння: АДРЕСА_3, а також просила визнати за нею право особистої приватної власності на вищевказаний будинок в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її дядька ОСОБА_3

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 28 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, громадянин Російської Федерації, який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_3, який є рідним дядьком позивача ОСОБА_2, відкрилася спадщина на майно у вигляді житлового (дачного) будинку, 1997 року побудови, загальною площею 12,0 кв.м., розташованого в АДРЕСА_2.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на вищевказане майно, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняла, оскільки не вчинила протягом встановленого законом шестимісячного строку дій, які б свідчили про прийняття нею спадщини, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Цивільний кодекс України в редакції 2003 року, який врегульовує спірні правовідносини, встановлює два способи прийняття спадщини.

Спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, повинен подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини не проживала з ОСОБА_3, оскільки померлий, будучи громадянином Російської Федерації, був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1, а позивач ОСОБА_2 згідно паспортних даних з 1988 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, за якою і проживає постійно.

Також з матеріалів справи вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_2, як спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, не зверталась.

Враховуючи викладене, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у визнанні за позивачем права власності на будинок в порядку спадкування за законом, оскільки спадщина нею у передбачений законом спосіб прийнята не була. При цьому посилання апелянта на те, що спадкоємці першої черги за законом після померлого - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дружина та дочка померлого відповідно, заявами від 18 березня 2011 року не заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на ім»я ОСОБА_2, законності та обґрунтованості висновків суду не спростовують, оскільки дані заяви не можуть бути підставою для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач спадщину прийняла шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, колегією суддів відхиляються, оскільки такий спосіб прийняття спадщини був передбачений ЦК Української РСР в редакції 1963 року, який на спірні правовідносини не поширюється.

Інших доводів, які б спростували законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 28 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: