Ухвала суду № 32019920, 19.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1003/14542/12 Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.Провадження № 22-ц/780/2178/13 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т.Ц.Категорія 44 19.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

18 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Яворського М.А.,

суддів Кашперської Т.Ц., Данілова О.М.,

за участю секретаря Лавренової А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи Управління Держкомзему м. Біла Церква, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, треті особи Управління Держкомзему м. Біла Церква, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, треті особи Управління Держкомзему м. Біла Церква, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Заявлені вимоги мотивував тим, що в квітні 2011 року він намагався обгородити належні йому на праві власності земельні ділянки, придбані за договорами купівлі-продажу від 19 березня 2011 року, але зустрів протистояння відповідачів, які зносили огорожу та не допускали осіб для проведення вимірювальних робіт, заперечуючи його право власності на придбані ним земельні ділянки. Посилаючись на норми закону щодо захисту права власності, просив зобов'язати відповідачів припинити дії, які порушують право користування належними йому земельними ділянками пл. 0,0702 га. по АДРЕСА_2 та пл. 0,0709 га. по АДРЕСА_3.

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, заявлені вимоги мотивував тим, що має державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3, виданий двома роками раніше, при цьому у договорі купівлі-продажу даної земельної ділянки ОСОБА_5 є розбіжності в реквізатах рішення органу місцевого самоврядування, зазначеного в державному акті. Крім того, державний акт одержано внаслідок підробки акта про погодження меж суміжних землекористувачів (ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а підпис ОСОБА_2 взагалі відсутній). Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3, укладений 19 березня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, та визнати недійсною його реєстрацію, скасувати державний акт, виданий на вказану земельну ділянку.

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, заявлені вимоги мотивував тим, що державний акт на земельну ділянку за адресою м. Біла Церква, АДРЕСА_2 одержано внаслідок підробки акта про погодження меж суміжних землекористувачів, оскільки він такий акт не підписував. Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою м. Біла Церква, АДРЕСА_2, укладений 19 березня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, та визнати недійсною його реєстрацію, скасувати державний акт на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3.

В грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, заявлені вимоги мотивував тим, що частина земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 є присадибною земельною ділянкою, придбаною ним разом з розміщеною на ній частиною житлового будинку. При цьому у договорі купівлі-продажу даної земельної ділянки ОСОБА_5 є розбіжності в реквізатах рішення органу місцевого самоврядування, зазначеного в державному акті. Крім того, державний акт одержано внаслідок підробки акта про погодження меж суміжних землекористувачів (ОСОБА_4 та ОСОБА_3). Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3, укладений 19 березня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, зобов'язати приватного нотаріуса скасувати нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, визнати недійсною державну реєстрацію договору купівлі-продажу, зобов'язати Управління держкомзему м. Біла Церква скасувати реєстрацію договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнати недійсним державний акт на земельну ділянку по АДРЕСА_3 та зобов'язати Управління держкомзему м. Біла Церква скасувати його.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2012 року дані позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року відмовлено в задоволенні позовів ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, не погоджуючись із рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року, подали окремо кожен апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, незаконність та необґрунтованість рішення суду, просили скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовів та ухвалити нове про задоволення їх позовів. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою сторонами не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до відхилення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позовів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування договорів купівлі-продажу земельних ділянок, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зміст договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 19 березня 2011 року, укладених між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, а також між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, не суперечить вимогам ЦК України, оскільки договори купівлі-продажу земельних ділянок укладені в письмовій формі, нотаріально посвідчені, сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, допущена нотаріусом помилка в номері рішення Білоцерківської міської ради виправлена нотаріусом, про що зроблено відмітку на оригіналі договору купівлі-продажу. При цьому земельні ділянки за однаковими адресами, що перебувають у власності відповідача ОСОБА_2 та позивачу ОСОБА_5, є індивідуальними земельними ділянками із різними кадастровими номерами.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ОСОБА_6 був власником земельної ділянки пл. 0,0702 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на підставі рішення Білоцерківської міської ради № 1459-68-V від 26 серпня 2010 року, та отримав правовстановлюючий документ - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 918550 від 11 жовтня 2010 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 11 листопада 2010 року за № 011093601071, кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:05:022:0088. Земельна ділянка межує із земельними ділянками ОСОБА_4, ОСОБА_8, з інших сторін - землі Білоцерківської міської ради та загального користування.

19 березня 2011 року ОСОБА_5 придбав земельну ділянку пл. 0,0702 га. за адресою м. Біла Церква, АДРЕСА_2, кадастровий номер 3210300000:05:022:0088, у ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу земельної ділянки ВРІ № 380643, зареєстрованому у реєстрі за № 625 приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрованому за № 71 Управлінням Держкомзему у м. Біла Церква Київської області 25 березня 2011 року.

ОСОБА_8 був власником земельної ділянки пл. 0,0709 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на підставі рішення Білоцерківської міської ради № 1459-68-V від 26 серпня 2010 року, та отримав правовстановлюючий документ - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 918549 від 11 жовтня 2010 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 11 листопада 2010 року за № 011093601070, кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:05:022:0089. Земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_6, з інших сторін - землі Білоцерківської міської ради та землі загального користування.

19 березня 2011 року ОСОБА_5 придбав земельну ділянку пл. 0,0709 га. за адресою АДРЕСА_3, кадастровий номер 3210300000:05:022:0089, у ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу земельної ділянки ВРІ № 380642, зареєстрованому в реєстрі за № 629 приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрованому за № 70 Управлінням Держкомзему у м. Біла Церква Київської області 25 березня 2011 року.

Із матеріалів справи також вбачається, що рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 337 від 23 грудня 1997 року ОСОБА_2 надано під будівництво нового житлового будинку земельну ділянку пл. 1000 кв.м. за рахунок лишків домоволодіння АДРЕСА_3. Площа земельних ділянок буде становити: АДРЕСА_3 - 1000 кв.м. норма, АДРЕСА_3 - 1000 кв.м. - норма, 2286 кв.м. - надано в тимчасове користування строком на три роки під город. 29 вересня 1999 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_9 ? частину жилого будинку з частиною господарських та побутових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_3, розташованого на земельній ділянці, на підставі договору дарування частини жилого будинку АВЕ № 936240.

Таким чином ОСОБА_2 є власником земельної ділянки пл. 0,1000 га. за адресою м. Біла Церква АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно рішення 4 сесії Білоцерківської міської ради 5 скликання від 21 серпня 2008 року № 88, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 674243 від 09 лютого 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010926200083. Кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:05:022:0059 та межує із земельною ділянкою ОСОБА_10, з інших сторін - із землями Білоцерківської міської ради та землями загального користування.

Крім того, згідно рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 300 від 25 листопада 1997 року щодо ОСОБА_4, приєднано до земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 земельну ділянку пл. 1470 кв.м. від земель міськземфонду, площа земельної ділянки буде становити 1000 кв.м. 30 квітня 2007 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_11, яка складається із ? частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2.

23 жовтня 1986 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_12 ? частину житлового будинку АДРЕСА_3, розташованого на земельній ділянці пл. 910 кв.м. з надвірними спорудами. 20 квітня 2010 року ОСОБА_3 подав заяву на ім'я міського голови про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документації, що посвідчує право на оренду земельної ділянки для ведення будівництва пл. 0,0903 га. за адресою АДРЕСА_1.

13 січня 2011 року ОСОБА_3 одержав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 043731, на підставі якого він є власником земельної ділянки пл. 0,0500 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321030001000067, кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:05:022:0095, вона межує із земельними ділянками ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та землями загального користування.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в ході розгляду справи не надано доказів, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 порушено порядок отримання державних актів на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до вимог ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадяться у разі, зокрема одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1.2 Порядку присвоєння кадастрових номерів земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 168 від 15 лютого 2010 року, який діяв на момент оформлення оспорюваних державних актів, кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на території України, який формується підчас проведення кадастрової зйомки, відображається на кадастровому плані земельної ділянки та документації із землеустрою та присвоюється їй при здійсненні державної реєстрації. Кадастровий номер зберігається за земельною ділянкою протягом усього часу її існування, забезпечує унікальність ідентифікації земельної ділянки в державному земельному кадастрі і державному реєстрі земель, та зазначається на чергових кадастрових планах, у відомостях автоматизованої системи державного земельного кадастру, документах, що посвідчують право на земельну ділянку, договорах, угодах, витягах, охоронних зобов'язаннях, свідоцтвах, повідомленнях та довідках.

Із наявних в матеріалах справи доказів та із врахуванням вищезазначених норм суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсними та скасування державних актів, оскільки відповідачами не доведено протилежного.

Оцінюючи доводи апеляційних скарг про фальсифікацію підписів в актах при погодженні меж земельних ділянок та невизначеність питання законності отримання державних актів ОСОБА_8 та ОСОБА_6, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення міжовими знаками, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 376 від 18 травня 2010 року, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Виходячи із наданих суду державних актів на земельні ділянки ОСОБА_5 пл. 0,0702 га. та 0,0709 га., ОСОБА_2 пл. 0,1000 га., ОСОБА_3 пл. 0,0500 га., - земельна ділянка пл. 0,0702 га., на яку ОСОБА_6 видавався державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 918550 від 11 жовтня 2010 року, межує із земельною ділянкою ОСОБА_4 Із інших сторін земельні ділянки, право власності на які підтверджується державними актами ЯЛ № 918550 від 11 жовтня 2010 року та ЯЛ № 918549 від 11 жовтня 2010 року, із земельними ділянками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не межують, відтак їх право користування земельними ділянками не може вважатись порушеним. При цьому ОСОБА_4 не надано правовстановлюючого документу на свою земельну ділянку.

При цьому вірними є висновки суду першої інстанції, що оскільки по кримінальній справі, порушеній за фактом підробки підписів суміжних землекористувачів, станом на час ухвалення рішення провадження тривало і вирок не було постановлено, то не підлягає застосуванню і ч. 4 ст. 61 ЦПК України, відповідно до якої вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, в тому числі факт підробки підписів відповідачів.

В свою чергу, апелянтами в даній цивільній справі не заявлялось клопотання щодо призначення почеркознавчої експертизи з приводу належності їх підписів, а експертиза, проведена при розгляді іншої справи, в тому числі кримінальної, не може вважатися належним та допустимим доказом; відтак доводи апеляційних скарг, що судом не досліджувалось питання фальсифікації підписів відповідачів, колегією суддів відхиляються.

Також апелянти не заявляли клопотання про призначення судово-технічної експертизи з приводу захоплення позивачем частини їх земельних ділянок. Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачами не надано доказів про надання їм у користування і виділу на місцевості в натурі земельних ділянок, які не охоплюються наявними в матеріалах справи державними актами.

Тобто відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 під час розгляду справи не було доведено порушення їх права власності або права користування земельними ділянками, що перебувають у їх власності, а також тих обставин, що вони в передбаченому законом порядку набули права власності або права користування земельними ділянками, що перебувають у власності ОСОБА_5

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Отже, суд не може вийти за межі доказів, наданих учасниками процесу, збирати їх особисто, а лише сприяти у їх витребуванні шляхом задоволення клопотань, якщо особисте подання доказів є неможливим або утрудненим.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги відповідачів про визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянки та їх скасування свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли та задоволенню не підлягають.

Надуманими є доводи апеляційних скарг, що судом проігноровано їх прямі запитання по суті позовних вимог, оскільки функцією суду є не надання відповідей, а справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При цьому суд встановлює правовідносини, які склались між учасниками процесу, та застосовує норми матеріального права, які їм відповідають.

Крім того, судом першої інстанції визнано такими, що не підлягають задоволенню, позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. ст. 638, 657 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Оскільки зміст договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 19 березня 2011 року, укладених між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, не суперечить вимогам ЦК України, вони укладені в письмовій формі, нотаріально посвідчені, сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, а ОСОБА_8 та ОСОБА_6 як власники земельних ділянок мали право розпоряджатися даними земельними ділянками на власний розсуд, підстав для визнання недійсними даних правочинів колегія суддів не вбачає.

Описка в договорі купівлі-продажу земельної ділянки, укладеному між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, зроблена в номері рішення Білоцерківської міської ради та в подальшому виправлена нотаріусом, не є підставою визнання правочину недійсним, передбаченою ст. 215 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Інші доводи апеляційних скарг не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Яворський М.А.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Данілов О.М.