Ухвала суду № 32019864, 20.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/1787/12 Головуючий у І інстанції Оберемко В.О. Провадження № 22-ц/780/2522/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.Категорія 44 20.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

13 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Панасюка С.П.,

при секретарі Клименко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, терті особи ОСОБА_5, Макарівська селищна рада про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, витребування її з незаконного володіння,

встановила:

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Макарівського районного суду Київської області із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 жовтня 2009 року незаконно було відчужено будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_5 на підставі договору дарування, укладеного 1 січня 1998 року між останньою та позивачкою. До будинку прилягає земельна ділянка площею 0,4 га, яка не передавалася договором дарування ОСОБА_5 і залишилася в користуванні позивачки. Угодою дарування не було передбачено передачу у користування з подальшою приватизацією даної земельної ділянки, призначення якої ведення особистого селянського господарства. Дану земельну ділянку позивачка обслуговує з 1974 року. Відповідачі без належного на те дозволу та права, яке давало б їм можливість користуватися спірною земельною ділянкою, самовільно зайняли цю земельну ділянку та заподіяли їй збитки як землекористувачу обмеженням її прав в користуванні цією земельною ділянкою та порушенням земельного законодавства України.

Просила суд повернути їй відповідачами самовільно зайняту земельну ділянку, зобов»язати відповідачів звільнити дану ділянку та відшкодувати їй як землекористувачу збитки, завдані відповідачами обмеженням її прав у користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Позов заявила з підстав, передбачених ст. ст. 153, 211, 212 ЗК УКраїни та ст. ст. 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, посилаючись на неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що суду не надано жодного доказу на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Встановлено, що згідно договору дарування від 31.01.1998 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_5 жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1

Рішенням апеляційного суду Київської області від 5 квітня 2012 року визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 27 серпня 2008 року між ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_7, та ОСОБА_8

Як убачається з позовної заяви, позивачка посилається на те, що вона з 1974 року є землекористувачем земельної ділянки площею 0,4 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а відповідачі самовільно її зайняли.

Судом вірно встановлено, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.

Крім того, судом вірно встановлено, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження тих обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачка не надала суду доказів на підтвердження тих обставин, що відповідачі порушили права позивачки, як землекористувача спірної земельної ділянки, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді