Рішення № 32017162, 07.06.2013, Олександрівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Донецька)

Провадження по справі № 2/260/808/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді - Бескровної О.Л.

при секретарі - Гладкій Г.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зазначивши в обґрунтування позовних вимог наступне. 18 січня 2012 року, приблизно о 19.40 годині в районі зупинки громадського транспорту «ОЦКЛ» на неї був здійснений наїзд трамваєм, яким керувала ОСОБА_4 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона отримала травми, які відповідно до висновку СМЕ належать до тяжких. Вказала, що знаходилася на стаціонарному лікуванні у ДОКТМО з 18 січня по 08 лютого 2012 року. За фактом настання дорожньо-транспортної пригоди СВ ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області була порушена кримінальна справа за ч.2 ст. 286 КК України, однак 28.08.2012 року справу відносно водія ОСОБА_5 закрито. Разом з тим, під час проведення розслідування були встановлені обставини, зокрема завдання їй матеріальної шкоди у вказаній ДТП. Так, пошкоджень зазнали її речі - пальто вартістю 600 грн., кофта вартістю 150 грн., юбка вартістю 170 грн., чоботи зимові вартістю 450 грн., що загалом складає 1370 грн. Більш того, внаслідок отриманих травм вона не могла самостійно приймати їжу, потребувала сторонньої допомоги, яку їй надавала донька. На харчування у цей час було витрачено 1200 грн. На медичні препарати, що були їй призначені лікарем вона витратила 5 736 грн. 79 коп. Загалом матеріальна шкода складає 8 306 грн. 79 коп. Також зазначила, що в момент ТДП і після нього, в період лікування, вона перенесла сильний фізичний біль, як наслідок до теперішнього часу її мучать головний біль і вона стала погано чути на ліве вухо, частково втратила пам»ять, стала боятися переходити дорогу, її мучать кошмари, вона потребує постійного нагляду лікарів. З настанням вказаних обставин, її донька вимушена була разом з родиною переїхати із м. Москви (РФ) для здійснення постійного нагляду за нею. У зв»язку із чим, на теперішній час її мучить почуття провини перед ріднею, оскільки їм завдані певні незручності і порушилися життєві плани. З урахуванням вимог ст.ст. 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, моральна шкода оцінюється нею у 100 000 грн. Разом просила суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 8 306 грн. 79 коп. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні тим, що викладені в позові.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні частково визнала позовні вимоги ОСОБА_1, просила суд при визначенні розміру матеріальної та моральної шкоди врахувати вимоги п.2 ст. 1193 ЦК України, невинуватість водія трамвайного вагону ОСОБА_5 та ступінь вини позивача, його необережність, що і спричинило настання ДТП. Разом з тим, вважає неналежними доказами надані позивачем чеки : від 30.01.2012р. на суму 74,10 грн.; №139503 на суму 45,07 грн., оскільки вони виставлені двічі; чек магазину «Плато» на суму 369,96 грн. виданий на покупку дитячих та чоловічих чобіт, тапок чоловічих, які не мають жодного відношення до позовних вимог; чек на суму 310, 00 грн. від 16.01.2012 року, оскільки він отриманий раніше ДТП; чеки за послуги таксі у сумі 30,00 грн. 30,97 грн. від 20.02.2012р., оскільки у цей час позивач знаходилася на стаціонарному лікуванні; чек від 27.01.2012р. на суму 39,90 грн. на купівлю «донормила», чек від 22.01.2012р. на суму 138,65 грн., яким не визначено препарат, на суму 14,60 грн. за купівлю «темпалгіна», на суму 48,75 грн. за купівлю «церувала», чек від 25.01.2012р. на суму 124,85 грн. за купівлю «латіона», чек від 20.01.2012р. на суму 234,35 грн. у якому зазначено «флостерон» вартістю 37,50 грн.; чек від 20.01.2012р. на суму 88,05 грн., у якому зазначений «лізоформи» вартістю 30,15 грн.; чек від 21.01.2012р. на суму 10,25 грн. про покупку косметичних паличок та дитячого мила «джонсонс»; чек № 04900006403 на купівлю «холосас» вартістю 34,00 грн., оскільки згідно виписки із історії хвороби позивача лікування вказаними препаратами не проводилось. Крім того, чек на суму 82,97 грн. не відображає найменування лікарських препаратів і тому, на її думку, не має жодного відношення до даної справи. Загалом відповідач не визнає частину матеріальні збитки на лікування у розмірі 1216 грн. 62 коп. Крім того, вважає, що необґрунтованими є вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди за пошкодження одежі на загальну суму 1370 грн., на купівлю продуктів харчування у розмірі 1200 грн., оскільки у справі відсутні будь-які докази наявності такої шкоди.

Третя особа ОСОБА_4 підтримала позицію відповідача, просила суд врахувати обстави, при яких сталася дорожньо-транспортна пригода, ступінь вини потерпілої і з урахуванням вимог закону, вирішити даний спір.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, докази по справі у їх сукупності дійшов наступних висновків.

18 січня 2012 року, приблизно о 19.40 годині, в районі зупинки громадського транспорту «ОЦКЛ» м.Донецька сталася дорожньо-транспорта пригода за участю позивача та водія трамвайного вагону третьої особи ОСОБА_4, у якій позивач ОСОБА_1 отримала тяжкі травми, що підтверджується постановою слідчого СВ ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області про порушення кримінальної справи від 11.05.2012р., постановою про визнання особи потерпілою від 31.05.2013р., витягом із історії хвороби ОСОБА_1 (а.с. 4,5, 9)

Постановою слідчого СВ ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області від 28.08.2012р. кримінальна справа за ст. 286 ч.2 КК України за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху закрита у зв»язку із відсутністю складу злочину (а.с. 6-8)

Згідно ст.1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, якщо вона не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. з наступними змінами під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського ведення, оперативного керування або за іншими підставами.

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 на момент ДТП 18.01.2012р. працювала водієм трамвайного вагону ККП ДГС «Донелектроавтотранс» і виконувала свої трудові обов»язки.

Згідно ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їх працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Так, позивач ОСОБА_1 заявила позовні вимоги щодо стягнення з ККП ДГС «Донелектроавтотранс» матеріальної шкоди у розмірі 8 306 грн. 79 коп., однак суд не погоджується з вказаним розміром шкоди, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні у ДОКТМО з 18 січня по 08 лютого 2012 року, перенесла операцію 19.01.2012р., внаслідок завдання їй тяжких ушкоджень у дорожньо-транспортній пригоді, що підтверджується витягом із історії її хвороби №1810 1 НХО (а.с. 9).

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач у підтвердження того, що на її лікування було витрачено 5 736 грн. 79 коп. надала суду копії товарних чеків (а.с. 27-43)

Разом з тим, суд не приймає до уваги чеки : від 30.01.2012р. на суму 74,10 грн.; №139503 на суму 45,07 грн., оскільки вони виставлені двічі; чек магазину «Плато» на суму 369,96 грн. виданий на покупку дитячих та чоловічих чобіт, тапок чоловічих, які не мають жодного відношення до позовних вимог; чек на суму 310, 00 грн. від 16.01.2012 року, оскільки він отриманий раніше ДТП; чеки за послуги таксі у сумі 30,00 грн. 30,97 грн. від 20.02.2012р., оскільки у цей час позивач знаходилася на стаціонарному лікуванні; чек від 27.01.2012р. на суму 39,90 грн. на купівлю «донормила», чек від 22.01.2012р. на суму 138,65 грн., яким не визначено препарат, на суму 14,60 грн. за купівлю «темпалгіна», на суму 48,75 грн. за купівлю «церувала», чек від 25.01.2012р. на суму 124,85 грн. за купівлю «латіона», чек від 20.01.2012р. на суму 234,35 грн. у якому зазначено «флостерон» вартістю 37,50 грн.; чек від 20.01.2012р. на суму 88,05 грн., у якому зазначений «лізоформи» вартістю 30,15 грн.; чек від 21.01.2012р. на суму 10,25 грн. про покупку косметичних паличок та дитячого мила «джонсонс»; чек № 04900006403 на купівлю «холосас» вартістю 34,00 грн., оскільки згідно виписки із історії хвороби позивача лікування вказаними препаратами не проводилось (а.с. 9) Крім того, чек на суму 82,97 грн. не відображає найменування лікарських препаратів, а тому не може бути належним доказом.

Крім того, ОСОБА_1 не доведено жодним доказом, що під час дорожньо-транспортної пригоди були пошкоджені речі, вартість яких складає 1370,00 грн. Як встановлено із постанови про закриття кримінальної справи від 28.08.2012 року на спідниці, вартість якої оцінюється позивачем у 170 грн. та на шкіряних чоботях вартістю 450 грн. жодних пошкоджень не виявлено. Є пошкодження пальта та кофти, які відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи №393 від 06.07.2012 року, проведеної в рамках кримінальної справи, виникли в момент дорожньо-транспортної пригоди, однак визначити їх вартість на підставі припущень позивача суд не може, що відповідає вимогам ч.4 ст. 60 ЦПК України. Також на підставі вказаних вимог закону, суд не може визначити суму затрат на харчування ОСОБА_1 під час знаходження на лікування. Більш того вважає, що вказані витрати, які оцінені у 1200 грн. є також фізіологічними потребами людини і визначити особливий характер харчування позивача, що виник, як наслідок ДТП, за відсутністю доказів не має можливості.

За таких підстав, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу по справі, а також їх взаємний зв»язок в сукупності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4520,17 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, тим самим частково задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., суд вважає за необхідне задовольнити їх частково з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно роз'яснень, даних у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ", розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Так, обговорюючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує дискомфорт, який створився внаслідок емоційних переживань ОСОБА_1, пов"язаних із завданням їй фізичного болю та майнової шкоди, зміну життєвих відносин та звичайного образу життя, крім того враховує, що вина особи, яка завдала шкоду не встановлена, виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що сума у розмірі 10 000 грн. є достатньо обґрунтованою та підлягає стягненню з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» на її користь.

Як наслідок, на підставі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі ст.ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1193 ЦК України, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ", Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р., керуючись ст.ст.10,11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» (Ідентифікаційний код №03328250, юридична адреса: 83086, м.Донецьк, вул. Донецька, 39) на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 4520 гривень 17 копійок, моральної шкоди - 10 000 гривень.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» (Ідентифікаційний код №03328250, юридична адреса: 83086, м.Донецьк, вул. Донецька, 39) на користь держави судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі апеляції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: