Рішення № 32016250, 18.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 911/912/13 18.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК»

До Приватного акціонерного підприємства «Пересувна механізована

колона-43»

Про стягнення 27 225,07 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК» до Приватного акціонерного підприємства «Пересувна механізована колона-43» про стягнення 27 046,85 грн. основного боргу, 27,05 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних у розмірі 151,17 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань по сплаті отриманого за видатковими накладними товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2013 порушено провадження у справі № 911/912/13 та призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/912/13 від 19.04.2013 справу № 911/912/13 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 911/912/13 були отримані Господарським судом міста Києва 29.04.2013 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 справу № 911/912/13 призначено до розгляду на 23.05.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 справу № 911/912/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 911/912/13 від 23.05.2013 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи призначено на 18.06.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 911/912/13 передано на розгляд судді Сівакової В.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Позивач в судове засідання 18.06.2013 не з'явився.

Позивачем 14.06.2013 до відділу діловодства суду подано клопотання, в якому позивач просить спір вирішити за наявними у справі доказами.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується розпискою представника позивача Ружицьким І.Г. згідно довіреності № 30 від 12.03.2013 про отримання 23.05.2013 ухвали суду від 23.05.2013.

Відповідач в судове засідання 18.06.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду від 07.05.2013 та від 23.05.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 23.05.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.06.2013, а саме : м. Київ, вул. Смоленська, 3-А.

Відповідач ухвалу суду від 23.05.2013, надіслану за вищевказаною адресою, отримав 28.05.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.06.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дарницький завод ЗБК» поставило, а Приватне акціонерне підприємство «Пересувна механізована колона-43» отримало товар (БСГ В15 ПЗ F 100 W2) на загальну суму 27731,54 грн. за наступними видатковими накладними

№ 121201005 від 01.12.2012 на суму 4 208,41 грн., доставка 730,08 грн.;

№ 121201008 від 01.12.2012 на суму 3 884,69 грн., доставка 673,92 грн.;

№ 121201027 від 01.12.2012 на суму 3 884,69 грн.; доставка 673,92 грн.;

№ 121201028 від 01.12.2012 на суму 3 884,69 грн., доставка 673,92 грн.;

№ 121202003від 02.12.2012 на суму 3 884,69 грн., доставка 673,92 грн.;

№ 121202008 від 02.12.2012 на суму 3 884,69 грн., доставка 673,92 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань не було у повному обсязі сплачено вартість отриманого товару, в зв'язку з чим відповідач станом на день звернення з позовом до суду має заборгованість перед позивачем в розмірі 27 046,85 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховано 27,05 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 151,17 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом поставки товару та часткової його сплати відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідач зобов'язався оплатити вартість поставленого товару.

Статтею 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи те, що видаткові накладні не містять строк виконання зобов'язання за поставлений товар, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що вимога № 493 від 18.12.2012 була отримана відповідачем 27.12.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті товару повністю не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача, які неоспорені відповідачем, станом на день звернення з позовом до суду склала 27 046,85 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 27 046,85 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за отриманий товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 27,05 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 151,17 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 27,05 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 151,17 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного підприємства «Пересувна механізована колона-43» (м. Київ, вул. Смоленська, 3-А, код ЄДРПОУ 05408199) на користь Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК» (м. Київ, вул. Бориспільська, 11, код ЄДРПОУ 01373298) 27 046 (двадцять сім тисяч сорок шість) грн. 85 коп. основного боргу, 27 (двадцять сім) грн. 05 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 151 (сто п'ятдесят одну) грн. 17 коп. - 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 25.06.2013.

СуддяВ.В.Сівакова