Постанова № 32014909, 21.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2013 року 810/1515/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Тимчука В.О.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший фонд проектного інвестування» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

29 березня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший фонд проектного інвестування» (ТОВ «Перший фонд проектного інвестування», ТОВ «ПФПІ», підприємство) із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Зазначали, що правовідносини у цьому випадку виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та регулювалися Законом «Про податок на додану вартість», який по іншому встановлював порядок визначення бази оподаткування таким податком при реалізації імпортованих товарів, а правомірність поведінки особи слід визначати із застосуванням законодавства, діючого на момент здійснення відповідних дій (бездіяльності). Стверджували, що оподаткування операцій з продажу товарів на митній території України у спірних відносинах має здійснюватись за договірною (контрактною) вартістю. Вказали, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, прострочив строк, встановлений для його винесення.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності та порушення податковим органом норм податкового законодавства, просили, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати податкове повідомлення-рішення №0004901503 від 08 жовтня 2012 року протиправним та скасувати його, а також визнати протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у частині недотримання строків винесення і направлення нового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснив, що продаж товару за вартістю, нижчою за митну, зумовлено економічною доцільністю, безперервним характером діяльності позивача та уникненням менших втрат при такій реалізації, ніж при його тривалому зберіганні в очікуванні сприятливих цін.

Представник відповідача позову не визнав, у судових засіданнях від 15 квітня та 25 квітня 2013 року проти задоволення позовних вимог заперечував, стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Наполягав на порушенні позивачем положень саме Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість і, як наслідок, завищенні суми бюджетного відшкодування з цього податку.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи із такого.

Як вбачається із Акта від 14 червня 2012 року №369/15-2/33847024, на ТОВ «ПФПІ» у період з 5 по 13 червня 2012 року проведено документальну виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2010 року та листопад 2010 року.

За висновками Акта перевірки, на переконання посадових осіб ДПІ, підприємством порушено вимоги:

- абзаців б-в пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податкових зобов'язань за вересень 2009 року на 183777 грн., за жовтень 2009 року на 603662 грн., за листопад 2009 року на 172146 грн., за грудень 2009 року на 305121 грн., за лютий 2010 року на 240097 грн., за березень 2010 року на 292549 грн., за травень 2010 року на 779553 грн., за червень 2010 року на 509247 грн., за липень 2010 року на 479252 грн., за жовтень 2010 року на 382521 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2009 року на 183777 грн., за жовтень 2009 року на 603662 грн., за листопад 2009 року на 172146 грн., за грудень 2009 року на 305121 грн., за лютий 2010 року на 240097 грн., за березень 2010 року на 292549 грн., за травень 2010 року на 779553 грн., за червень 2010 року на 509247 грн., за липень 2010 року на 479252 грн., за жовтень 2010 року на 382521 грн.;

- пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року на 3565404 грн., за листопад 2010 року - на 382521 грн.

На підставі цього Акта, з урахуванням наслідків процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004901503 від 8 жовтня 2012 року.

Зі змісту Акта, із пояснень представників позивача та відповідача судом встановлено, що висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою самостійного визначення позивачем бази оподаткування та заявлених сум бюджетного відшкодування внаслідок здійснення господарських операцій з реалізації на внутрішньому ринку товарів, увезених на територію України, за ціною, яка є нижчою за митну вартість, та оподаткуванням цих господарських операцій виходячи з договірної (контрактної) вартості, а не митної вартості.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Перший фонд проектного інвестування» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 21 жовтня 2005 року, перебуває на обліку у Броварській ОДПІ, має свідоцтво платника податку на додану вартість, тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеним до інших групувань; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; організація перевезення вантажів; купівля та продаж власного нерухомого майна; консультування з питань комерційної діяльності та управління; надання інших комерційних послуг.

Судом встановлено, що 25 травня 2012 року товариством «Перший фонд проектного інвестування» подано до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2010 року і заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3565404 грн., а також за листопад 2010 року із заявою про повернення бюджетного відшкодування з такого податку у сумі 382521 грн.

Від'ємне значення податку на додану вартість, яке стало підставою такого відшкодування, виникло у попередніх звітних періодах, а саме: згідно декларацій із цього податку за вересень-грудень 2009 року, лютий-липень, жовтень 2010 року (т.1 а.с.94-149).

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «ПФПІ» у сумі 142062 грн. за вересень 2009 року, 352204 грн. за жовтень 2010 року, 310580 грн. за листопад 2009 року, 295255 грн. за грудень 2009 року, 317878 грн. за лютий 2010 року, 297036 за березень 2010 року, 368771 грн. за травень 2010 року, 334257 грн. за червень 2010 року, 307917 грн. за липень 2010 року, 248998 грн. за жовтень 2010 року (загальна сума - 2974958 грн.), визначено позивачем за операціями з продажу на митній території України товарів (побутових швейних машинок та комплектуючих до них), увезених ним раніше за імпортними контрактами від 03.03.2009 № UA-2009-0303 із EUROKOMMERZ OVERSEAS GROUP LTD (сума контракту - 49500 доларів США) та від 01.09.2010 № UA-2010-0109 із GRACY BUSINESS LLP (сума контракту - 500000 доларів США), виходячи із договірної (контрактної) вартості продажу товарів на внутрішньому ринку, а не їх митної вартості.

Сума ж задекларованого податкового кредиту за такими операціями була визначена позивачем на основі сум податку на додану вартість, сплачених митним органам та склала 6922883 грн.

Податковий орган зазначає, що внаслідок визначення бази оподаткування із договірної ціни подальшої реалізації вказаної продукції, а суми податкового кредиту із митної вартості, - сума завищення бюджетного відшкодування позивачем становить 3947925 грн.

У судовому засіданні було оглянуто документи, які підтверджують факт поставки товару на митну територію України, оплату його вартості та сплати сум податку на додану вартість під час митного оформлення товару, а також документи, які підтверджують його реалізацію (договори на придбання, податкові накладні, банківські виписки, вантажні митні декларації, договори на реалізацію, видаткові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних тощо).

Таким чином, ключовим для розв'язання спору є, по-перше, питання визначення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, а, по-друге, вирішення, яка саме величина: митна вартість або ж договірна вартість подальшого продажу товару застосовується для визначення бази оподаткування податком на додану вартість.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так, дійсно згідно пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Однак, за приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як витлумачено Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп принцип щодо дії нормативно-правового акта в часі, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, під час проведення перевірки позивача, складання Акта за її наслідками та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ застосувало норми права, які не діяли на час виникнення спірних відносин та дій ТОВ «Перший фонд проектного інвестування» по визначенню бази оподаткування із договірної вартості, кваліфікованих Інспекцією як порушення норм податкового законодавства.

Суд звертає увагу, що відносини у випадку, який розглядається, урегульовувалися саме Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР (Закон №168/97-ВР).

Так, за змістом пункту 4.1 статті 4 цього Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

За положеннями пункту 4.3 статті 4 Закону України №168/97-ВР для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Тобто пункт 4.3 регулює оподаткування операцій виключно з імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій; а пункт 4.1, у свою чергу, використовується для операцій купівлі-продажу, які вчинені на території Україні, у тому числі й попередньо імпортованих.

За правилами пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, і у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За визначенням підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Як передбачає підпункт 1.20.8 пункту 1.20 цієї ж статті обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Вищевказане узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду України у справах №21-380а12 від 12 березня 2012 року та №21-9а від 29 жовтня 2010 року.

За приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Факт реалізації продукції за цінами, відмінними від звичайних, податковим органом встановлено не було, тому, враховуючи дискреційне повноваження ДПІ по доведенню того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, суд не досліджує питання звичайних цін у спірних відносинах та підкреслює, що вирішальним у цьому спорі є встановлення наявності обов'язку визначення бази оподаткування податком на додану вартість із митної або ж договірної вартості товарів.

Крім того, доказів невідповідності застосованих позивачем цін реалізації продукції рівню звичайних цін податковим органом не подано, під час перевірки таке питання також не досліджувалося.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України у справі №21-328а11 від 7 листопада 2011 року якщо не доведено зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обв'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Отже, відповідачем застосовано до спірних відносин не той закон, який підлягав застосуванню; належний закон не застосовано; це призвело до неправильного висновку про наявність порушень у діях позивача та неправильного визначення бази оподаткування і, як наслідок, винесення протиправного податкового повідомлення-рішення.

Щодо вимог про визнання протиправними дій податкового органу при прийнятті оскаржуваного податкового-повідомлення рішення із порушенням строку для цього, суд виходить із наступного.

У судовому засіданні представник позивача не зміг надати пояснення в чому саме полягає порушення прав ТОВ «Перший фонд проектного інвестування» та які саме юридичні наслідки порушення строку винесення оскаржуваного рішення Інспекції у контексті його прав чи обов'язків як платника податків суд має усунути. Зазначав лише, що такі дії не відповідають Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень.

Суд звертає увагу, що у випадку, який розглядається вказані вище дії ДПІ не зменшують встановлених законодавством строків його оскарження та не вплинули на можливість оскарження, якою ТОВ «ПФПІ» скористалося, тому вважає, що порушення прав позивача у зв'язку з такою затримкою винесення повідомлення-рішення від часу прийняття рішення за наслідками адміністративного оскарження - відсутнє.

А отже і вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, сукупність встановлених обставин справи та досліджених доказів дає підстави вважати оскаржуване повідомлення-рішення необґрунтованим та винесеним із порушенням норм матеріального права, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у частині визнання протиправним та скасування такого рішення. Стосовно іншої вимоги позову, суд констатує відсутність підстав для її задоволення.

Суд бере до уваги положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та вважає, що у цьому випадку при донарахуванні податкових зобов'язань позивачу Інспекцією його дотримано не було.

Зважаючи на обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності у разі заперечення проти адміністративного позову в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд, за результатами розгляду справи, вважає недоведеними законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн. за позовні вимоги майнового характеру та 34,41 грн. за вимоги немайнові, доказів понесення інших судових витрат не надано. Оскільки позов підлягає задоволенню у частині майнових вимог, то, відповідно, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 2294,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №0004901503 від 08 жовтня 2012 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший фонд проектного інвестування» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 червня 2013 р.