Рішення № 32014631, 07.06.2013, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1351/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2013 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Чернової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Коломиї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до спільного Українсько-Ізраїльського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Лісова компанія Лаванда про стягнення заборгованості по невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду з названим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.07.2008 року він працював у відповідача на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. Наказом №44-к від 07.09.2012 року позивача звільнено із займаної посади з 07.09.2012 року за власним бажанням, причиною чого була постійна заборгованість з виплати йому заробітної плати. При звільненні відповідач не провів з ним розрахунок, в тому числі всупереч ст. 44 КЗпП не виплатив йому вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку. Позивач також зазначає, що він періодично звертався до адміністрації відповідача з проханням виплатити заробітну плату, однак, останній відмовляв у цьому, мотивуючи відмову відсутністю коштів, хоча заробітна плата частково виплачувалася працюючим працівникам. Позивач вказує, що відповідач не оспорює розміру заборгованої заробітної плати, про що свідчать відповідні довідки по заборгованості з її виплати, і яка складає 6457 грн. Також позивач вважає, що має право на отримання вихідної допомоги в розмірі 3 320,84 грн. По день звернення відповідач не провів з позивачем жодного розрахунку. Тому, посилаючись на положення ч.1 ст.117 КЗпП України, позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати за період з 07.09.2012 року по день звернення до суду, а саме по 06.03.2013 року, в розмірі 14 143, 34 грн., а також на відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн. Останню позивач обґрунтовує тим, що порушення відповідачем його прав призвело до моральних страждань, позивач нервував, був змушений витрачати час та кошти на неодноразові звернення до адміністрації відповідача та в органи прокуратури з приводу невиплати заробітної плати, а також негативно впливало на його нормальні життєві звязки. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн.

Позивач в судове засідання не зявився, подав до суду заяву, в якій вказує, що позовні вимоги підтримує з підстав, зазначених в позовній заяві, та згідний на заочний розгляд справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про одержання судового виклику. Про причини неявки представника ні адміністрація відповідача, ні її представник суд не повідомили.

Тому, відповідно до положень ч.1 ст.224 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінюючи досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Із копії трудової книжки позивача вбачається, що з 01.07.2008 року він працював у відповідача - спільному Українсько-Ізраїльському підприємстві товаристві з обмеженою відповідальністю Лісова компанія Лаванда на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. 07.09.2012 року згідно наказу №44-к від 07.09.2012 року позивача звільнено із займаної посади на підставі п.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.6,7).

Відповідно до довідки від 27.09.2012 року №49, виданої відповідачем, нарахована заробітна плата позивача за 2012 рік становить 13 283,36 грн., а середньоденний заробіток вказано в розмірі 78,14 грн. (а.с.9).

Згідно довідки від 16.10.2012 року №184, виданої відповідачем, вбачається, що заборгованість по заробітній платі позивача станом на 16.09.2012 року становить 6457,44 грн., в тому числі компенсація за невикористані відпустки в сумі 1051,44 грн. (а.с.8).

Відповідно до положень ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 ст.83 КЗпП України передбачено, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

У відповідності до положень ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Однак, судом встановлено, що відповідач, не виплативши позивачу заробітну плату та компенсацію за невикористані відпустки, порушив зазначені вимоги закону.

Факт порушення відповідачем законодавства про працю підтверджується також письмовою відповіддю Територіальної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області №01-04/2184 від 30.11.2012 року (а.с.10, 11).

Тому суд приходить до висновку, що позивач звільнився за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України через систематичну невиплату йому заробітної плати відповідачем .

Згідно ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Отже, позивач має право на виплату йому вихідної допомоги в зазначеному розмірі, а саме 3320,84 грн., яка визначена, виходячи із загальної заробітної плати за 2012 рік, поділеної на 12 та помноженої на 3.

Крім того, згідно з вимогами ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у встановлені законом строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за період з 07.09.2012 року по день звернення з позовною заявою до суду, тобто по 06.03.2013 року включно, оскільки позивач свої позовні вимоги не змінював.

Поряд з тим суд вважає, що позивачем безпідставно визначено час затримки виплати заробітної плати з 07.09.2012 року до 06.03.2013 року, який вказано як суму всіх календарних днів за такий період, кількістю 181.

Згідно довідки про заробітну плату від 27.09.2012 року загальний розмір заробітної плати

позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували дню його звільнення, а саме за липень, серпень 2012 року, становив 2788,50 грн. (а.с.9).

Судом також встановлено, що кількість робочих днів у вказаних місяцях складала відповідно 22 та 23 робочих дні. Тому середньомісячне число робочих днів за час вимушеного прогулу складає 22,5.

Середньоденна заробітна плата позивача зазначена самим відповідачем в даній довідці і її розмір складає 78,14 грн., з чим суд погоджується.

Час вимушеного прогулу складає повних 6 місяців і визначений з урахуванням середньомісячного числа робочих днів з 07.09.2012 року по 06.03.2013 року. Тому загальна кількість робочих днів в цей період складає 135 (22,5 дні * 6 місяців).

А тому суд визначає загальну суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу множенням середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді і така загальна сума складає 10 548, 90 грн. (78,14 грн. * 135).

Крім того, суд вважає, що невиплатою відповідачем заробітної плати позивачу протягом тривалого часу, а саме з вересня 2012 року, позивачу завдано моральну шкоду. Розмір її відшкодування суд визначає з урахуванням тривалості негативних емоцій та нервових переживань позивача, інших моральних страждань і вважає, що цей розмір повинен становити 300 грн. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно правил п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, а за подання позовної немайнового характеру (в тому числі щодо відшкодування моральної шкоди) в розмірі 0,1 мінімальної заробітної плати.

Тому з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 344,10 грн. з урахуванням позовних вимог майнового характеру (стягнення зарплати, компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку) та немайнового характеру (стягнення відшкодування моральної шкоди).

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу, які складають 500 грн. та стверджуються відповідною квитанцією (а.с.13).

На підставі наведеного, ст.ст.116,117, 237-1 КЗпП України та, керуючись ст.ст. 213-215, 226, 294, 367, 88 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути із спільного Українсько-Ізраїльського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Лісова компанія Лаванда(р/р 26006052500520, в/р 26003052500523 Івано-Франківська філія КБ ПриватБанк МФО 336677. ЗКПО 31656159, інд.под.номер 316561509079 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, 6 457 (шість тисяч чотириста пятдесят сім) гривень 44 копійки заборгованості по невиплаті заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки, 3320 (три тисячі триста двадцять) гривень 84 копійки вихідної допомоги, 10 548 (десять тисяч пятсот сорок вісім) гривень 90 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 07.09.2012 року та 06.03.2013 року включно, 300 (триста) гривень відшкодування моральної шкоди та 500 (пятсот) гривень витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із спільного Українсько-Ізраїльського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Лісова компанія Лаванда в дохід держави 344 гривні 10 копійок судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою представника відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем або його представником до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 червня 2013 року

Суддя:

ОСОБА_2