Постанова № 32013025, 17.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 р. Справа №805/7616/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретарі Сапєгіній А.Г.,

за участю

позивача не з'явився,

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № ф 598 від 15.05.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № ф 598 від 15.05.2013 року.

В обґрунтування позову вказав, що він є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування.

22.05.2013 року ним отримано вимогу № ф 598 від 15.05.2013 року.

Вважає дії відповідача протиправними, а оскаржувану вимогу такою, що підлягає скасуванню, оскільки він є пенсіонером за віком та у відповідності до приписів ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» його звільнено від сплати за себе єдиного внеску.

Також вказує що, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року у справі № 805/3527/13-а залишеною без змін ухвалою Донецької апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 року задоволено позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № 295 від 06.03.2013 року.

При цьому, сума щодо якої направлено оскаржувану вимогу складається із суми, яку вимагалось сплатити вимогою № 295 від 06.03.2013 року, яка в свою чергу є скасованою.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно до якої просив розглянути справу без його участі.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, що стосуються спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність позивача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, причини неявки до суду не повідомив.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, що стосуються спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність представника відповідача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1,- є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с. 9).

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",- у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи), зокрема щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; повного і своєчасного обліку платників єдиного внеску; забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства.

Відповідач,- Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області, є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що у травні 2013 року позивачем отримано вимогу № ф 598 від 15.05.2013 року, якою вимагається сплатити суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 7131,56 гривень, з якої недоїмка на суму 6791,56 гривень, штраф на суму 340,00 гривень (далі, - оскаржувана вимога) (а.с.12).

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01.01.2011 року.

Перелік осіб, які є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування визначено статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Разом з тим, з 06.08.2011 року набрала чинності частина четверта цієї норми якою встановлено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Загальний порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.2 - 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України.

Зокрема, підпункт 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України визначає, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулась державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку (п.п.298.1.1 п.298.1 ст.298 ПК України).

Правовий аналіз частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зумовлює висновок суду, що підставою для звільнення позивача з 06.08.2011 року від сплати єдиного внеску за себе необхідна наявність у нього таких чинників, як здійснення ним підприємницької діяльності із обранням спрощеної системи оподаткування в порядку передбаченому чинним законодавством та наявності призначеної йому пенсії за віком.

Згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_1, виданого 12.06.2007 року, зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.

На думку суду на позивача поширюються положення ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки норма ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску саме пенсіонерів за віком.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію. Отже, в зв'язку з тим, що позивач отримує довічну пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», адміністративний суд дійшов висновку, що з 06.08.2011 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

З листа Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя від 23.05.2013 року № 11842/08 вбачається, що сума оскаржуваної вимоги складається з наступного : 5973,53 гривень суми єдиного внеску за 2011-2012 року та фінансова санкція за несвоєчасне подання звітності. Зазначена сума заборгованості є неузгодженою, оскільки триває процес судового рішення по справі № 805/3527/13-а, 1194,03 гривень сума єдиного внеску на обов'язкове державне пенсійне страхування за 1 квартал 2013 року, яка направлена для узгодження.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року у справі № 805/3527/13-а залишеною без змін ухвалою Донецької апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 року задоволено Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя про визнання протиправною та скасування вимоги №295 від 06.03.2013 року, внаслідок чого: визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя про сплату боргу від 06.03.2013 року № 295 як заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 5937,53 грн., в тому числі 340 грн. штрафу (ас.15-20).

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України,- обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.2 ст. 14 КАС України, - постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 124 Конституції України,- правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 2 ст.14 КАС України,- постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ст. 255 КАС України,- постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, складовою частиною оскаржуваної вимоги є зокрема недоїмка на суму 5937,53 гривень (у т.ч. штраф 340 грн., яка визначена вимогою про сплату боргу від 06.03.2013 року № 295 скасованою постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року у справі № 805/3527/13-а.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що вимогу про сплату боргу від 06.03.2013 року № 295 скасовано постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року у справі № 805/3527/13-а, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваної вимоги.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму114,70 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8-11, 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № ф 598 від 15.05.2013 року,- задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області № ф 598 від 15.05.2013 року про сплату суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 7131,56 гривень, з якої недоїмка на суму 6791,56 гривень, штраф на суму 340,00 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114,70 гривень (сто чотирнадцять) гривень 70 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунку Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17 червня 2013 року.

Повний текст постанови складений 22 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.